Праймінг
Праймінг – це вплив неусвідомлюваних стимулів на когнітивну діяльність, вироблену на усвідомленому рівні (Schacter ea, 1993). Праймінг полягає в тому, що інформація, яка використовується в одній з завдань, змінює доступність цієї інформації в подальшій другий задачі. Зазвичай сама людина не усвідомлює дію праймінга. Це адаптивний механізм, що дозволяє легше дізнаватися і швидше запам’ятовувати інформацію, з якою організм вже зустрічався (Klein Е. А., 2002). Зазвичай праймінг застосовується при вивченні імпліцитної пам’яті (не усвідомлювали – див. Главу 15). Експерименти в цьому випадку будуються за наступною схемою. У першій частині дослідження випробуваним пропонується кілька списків слів, з якими вони повинні провести певну роботу (наприклад, оцінити їх за ступенем приємності). У другій частині випробуваним пропонується список, в якому вказані першими (наприклад, три) літери слова. Ставиться завдання продовжити їх, щоб вийшли осмислені слова. Підбираються такі поєднання букв, щоб з них можна було утворити відразу кілька слів, у тому числі й ті, що були в списках першої частини експерименту. Праймінг фіксується як тенденція випробовуваних створювати слова, що мають відношення до раніше сприйнятим.
Виявлено два типи праймінга – перцептивний і концептуальний. Перцептивний виявляється в тому, що випробовувані перетворюють трьохбуквені поєднання в слова, пов’язані зі словами попереднього завдання зовнішніми ознаками, які виявляються у подібності акустичному або зоровому, а концептуальний – за змістом, т. Е. Слова можуть звучати і виглядати несхожими на колишні, але висловлювати одне і той же зміст (Schacter ea, 1993; Srinivas, Roediger, 1991; Keane ea, 1991). Наприклад, слова списку першої частини експерименту: небосхил, обман, бегемот. Слова, що вийшли в результаті продовження сполучень: гір – горизонт, лож – брехня (концептуальний), про – Проглот (перцептивний праймінг). За деякими даними ефект праймінга проявляється для 70% слів (Squire ea, 1992), що відображає значний вплив раніше сприйнятого на подальшу діяльність людини.
Є припущення, що в основі праймінга лежить функціонування пресемантіческой перцептивної репрезентативної системи, т. Е. Здійснює обробку інформації до того, як буде оцінений її сенс. У ній модально специфічна інформація піддається аналізу з точки зору форми і структури, але не значення (Tulving, Schacter, 1990), тому передбачається, що вона розташована в правій півкулі. Виявлено перевага правої півкулі в ефекті праймінга (Marsolek ea, 1992), хоча підтвердити це не вдалося (Cooley ea, 1997). Однак було доведено, що проводиться переробка інформації, не тільки пов’язана з її перцептивними характеристиками, а й смислову, оскільки виявилося, що слова, що позначають явища, які мають загрозу життю людини, рідше провокували праймінг в порівнянні з нейтральними (Cooley ea, 1997).
Останні дослідження спрямовані на виявлення областей мозку, що забезпечують це явище. Так, перцептивний праймінг асоціюється з потиличною долями кори великих півкуль мозку (Schacter ea, 1998; Squire ea, 1992), концептуальний – з лобовими областями (Winocur ea, 1996) або, можливо, з гиппокампом (Squire ea, 1992).
При обговоренні ефекту впливу неусвідомлюваних стимулів на поточну діяльність людини найчастіше спливають чутки про 25 кадрі, тобто кадрі, на якому представлена деяка ідеологічна або рекламна інформація, що змушує людей діяти певним чином. Експериментальна перевірка реального впливу фрази: “Хочу попкорна” не виявила статистично достовірного збільшення вибору саме цього продукту учасниками експерименту. Але на окремих випробовуваних вона реально діяла. Виявилося, що для того, щоб подібна інформація впливала на поведінку людини, вона повинна бути для нього емоційно значущою, а у нього при цьому повинен бути високий рівень мотивації. Тільки при збігу всіх цих умов спостерігається реальний вплив неусвідомлюваної інформації на поведінку людини на усвідомленому рівні.
Всі ці дані свідчать про існування механізму неусвідомленої обробки інформації. Можливо, зазначений процес більшою мірою здійснюється в правій півкулі. Припущення про переробку неусвідомлюваних стимулів в правій півкулі, а усвідомлюваних – в лівому висловлював Д. Гелін (Galin, Ornstein 1972). Дійсно, права півкуля має провідну роль в оцінці перцептивних характеристик неусвідомлюваної інформації (Зальцман, 1989). Однак з більшою ймовірністю така попередня переробка відбувається не тільки в правом, але і в лівій півкулі.
Доказом можливості неусвідомлюваної переробки інформації роздільно у правому та лівому півкулях служать експерименти Майкла Газзанигой і Джозефа Леду (Gazzaniga, LeDoux, 1978). Вони обстежили нетипового хворого, якому була проведена коміссуротомія з приводу епілепсії. Нетиповість виявлялася в тому, що його ліва півкуля було значно пошкоджено в дитинстві, тому праве частково взяло на себе мовну функцію. У зв’язку з цим при пред’явленні питань його права півкуля могло відповідати не тільки за допомогою вегетативних проявів, а й словесно, оскільки хворий міг лівою рукою набирати слова за допомогою літер для гри в Скрєбл (в російській варіанті – “Ерудит”).
Д. Вілсон зробив цьому хворому операцію, а М. Газзаніга і Д. Леду досліджували його психологічні особливості. Їм вдалося виявити, що відповіді на одні й ті ж питання могли не збігатися для лівого і правого півкулі. При цьому ліва півкуля у своїх відповідях виходило з реальної ситуації, а праве – з бажань, ймовірність задоволення яких могла бути надзвичайно мала. Чим краще було настрій випробуваного, тим ближче були відповіді півкуль, при погіршенні ж його настрою відповіді значно розходилися.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)