Праця на ниві української словесності – Іван ФРАНКО (1856-1916) – Титан духу і думки – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст
Обдарування І. Франка було всебічним, а його діяльність – без перебільшення титанічною. Він і поет, і прозаїк, і драматург, і перекладач, і літературний критик. Він також і науковець: дослідник літератури, фольклорист, етнограф, філософ. І. Франко є автором кількох тисяч творів, а весь його доробок міг би скласти близько ста томів. За внеском в українську культуру І. Франка можна порівняти хіба що з одним його попередником. На думку відомого вченого Д. Чижевського, його роль в українській словесності “була так само визначна, як і роль Шевченка”.
З ліричною поезією І. Франка читачі знайомі за збірками “Баляди і розкази”, “З вершин і низин”, “Зів’яле листя”, “Мій Ізмарагд”, “Semper tiro”, “Давнє й нове”, “Із літ моєї молодості”. Чимало творів залишились поза збірками. Йому належать поеми “Смерть Каїна”, “Лісова ідилія”, “Похорон”, “Іван Вишенський”, “Мойсей” та багато інших. Уміння надати громадянським мотивам вселюдського звучання, майстерне розкриття найтонших відтінків особистісних переживань, увага до філософської проблематики забезпечили поетові почесне місце серед класиків нашої літератури.
І. Франко створив прозові твори різних жанрів. Серед них багато оповідань і новел, повісті “Захар Беркут”, “Boa constrictor”, романи “Борислав сміється”, “Перехресні стежки”, “Для домашнього огнища”, “Лель і Полель”. Творчій манері прозаїка властиві реалістичне зображення життя, увага до соціальної проблематики, психологізм.
Драматургічна спадщина І. Франка здійснила помітний вплив на розвиток сценічного мистецтва. Серед його творів вирізняється психологічна драма “Украдене щастя”, уперше виставлена театром товариства “Руська бесіда” в 1893 році. Вона й до сьогодні залишається окрасою українського театрального репертуару. Драму двічі екранізували (у 1952 та 1984 роках), а за її мотивами у 2004 році зняли сучасний телесеріал.
Письменник не раз наголошував на особливій ролі світових літературних шедеврів у розвитку національної культури. Він сам перекладав із чотирнадцяти мов. Йому належать переклади творів Софокла, Горація, Вергілія, В. Шекспіра, Й. В. Гете, П. Б. Шеллі, А. Теннісона, Дж. Байрона, А. Міцкевича, А. Франса, Марка Твена, Г. Ібсена та багатьох інших майстрів слова.
■ Іван Франко
■ Іван Франко (Іван Труш, 1930)
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність
1. Дайте короткі відповіді на запитання.
■ У яких галузях реалізувався талант І. Франка?
■ Якими збірками представлена поетична спадщина І. Франка?
■ Які відомі поеми написав І. Франко?
■ Яким є прозовий доробок письменника?
■ Яка драма І. Франка набула найбільшої популярності?
■ Твори яких світових письменників перекладав І. Франко?
Виявляємо обізнаність у сфері культури
2. В одному з випусків телевізійного проекту “Великі Українці” (2008) Святослав Вакарчук розповідає про Івана Франка. Знайдіть у мережі Інтернет цей фільм. Поміркуйте, чим сучасного поета, музиканта приваблює постать Івана Франка.
■ Уляна Кравченко
Виявляємо обізнаність у сфері культури, соціальну та громадянську компетентності
3. У листі до молодої української поетеси Уляни Кравченко Іван Франко писав: “Мені дуже було б жаль, якби Ви з своїм талантом мусили марно пропадати в нужді і надмірній та невдячній роботі. І ще одно – як гадаєте? Не буде се нечемно з моєї сторони, якби я предложив Вам від себе яку невеличку поміч? Правда, средства мої невеликі, але потребую дуже мало, так що міг би Вам, може, дечим прислужитися, чи то газетами, чи книжками, чи й [грішми]. Надіюсь, що Ви не прогніваєтесь на мене за се предложения, пливуче з щирого серця…” (Біля 25 листопада 1883 р., Львів).
Поміркуйте, які риси характеру І. Франка розкриваються в словах, звернених до молодої поетеси.
■ Ольга Хоружинська та Іван Франко після одруження (1886)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)