ПРАЦЬОВИТИЙ, ЯК ПТАШКА – ВАЛЕНТИН БИЧКО – Українська література – Література для дітей
Я знав, що синиці взимку дуже люблять сало. Мабуть, воно дає їм енергію, щоб зігріти тіло. От я й повісив на вишневій гілочці під своїм вікном шматочок цих “ласощів”, щоб спостерігати за птахами.
І дивно. Уже в перші хвилини я побачив, що зовсім не легке і безтурботне пташине життя. Адже скільки разів я раніше чув та й сам говорив про непрацьовитих людей: “Живе він, як пташка, не оре, не сіє, не жне, тільки їсть”. А колись давно учні навіть вірш учили: “Птичка божия не знает ни заботы, ни труда”.
Та виходить – неправда то все. Дивлюсь я на синицю, що порається біля сала, і бачу – не підносить вона до рота уже готову їжу, а добуває її напруженою працею. Для того, щоб одірвати од великого шматка маленький шматочок, який уже можна проковтнути, доводиться їй працювати усім тілом, а не тільки дзьобом. Синиця стає на сало обома ногами, впинається ними і починає разом із дзьобом нагинати до їжі усе своє тіло. Вперед-назад, вперед-назад. Синиччині рухи над салом нагадують рухи дроворуба чи молотобійця.
А хто може підрахувати, скільки тій пташці треба вилітати, витратити сил, поки вона знайде собі якусь поживу. Адже сало на гіллі не кожен вішає.
Після цього я ніколи не скажу “безтурботний, як пташка”, або “живе, як пташка, – нічого не робить”. Навпаки, про всіх, хто любить труд, говоритиму: “Працьовитий, як пташка”.
Related posts:
- САЛЬТО-МОРТАЛЕ – ВАЛЕНТИН БИЧКО – Українська література – Література для дітей Сало, яке я приготував для синиць, помітив сусідський кіт і почав до нього підбиратися. Раз одігнав я його, вдруге, а потім не вгледів. Зникли синиччині ласощі у котовому животі. Коли так, вирішив я перехитрити кота. Вибрав у саду тоненьку і високу молоду щепу і на самій верхівці знову повісив шматок. Хай тепер кіт спробує добратись. […]...
- ПІСЕНЬКА – ВАЛЕНТИН БИЧКО – Українська література – Література для дітей У хаті, що, як писанка, Ясніє край села, Живе дівчатко-пісенька – Школярочка мала. …І квіточка розтулиться, Й сопілка десь загра, Коли вона на вулицю Виходить із двора. Така на ній білісінька Сорочечка нова… Іде дівчатко-пісенька, І все у ній співа. І ніжки, наче дзвоники, Лиш бренькають в траві. Підспівують їм коники – Музики лугові. І […]...
- МАРТА І ГЛИНКА – ВАЛЕНТИН БИЧКО – Українська література – Література для дітей Нам подарували телицю Марту. Пасти її було нікому, бо я вже пішов до школи, а більше в сім’ї нікого не було, хто б міг стати пастухом. Тому телицю припинали у саду між деревами на не дуже густій, але ще зеленій травці. У мене була улюблена курочка Глинка. Я прозвав її так за її жовтаво-червонуватий колір. […]...
- У НАШОМУ САДКУ – ВАЛЕНТИН БИЧКО – Українська література – Література для дітей На великому пустирі, що за парканом дитсадка, раптом стало людно і гомінливо. Звідкись приїхали юнаки і дівчата: покопали ямки, а потім почали садити в них молоді деревця. А навколо походжав високий сухорлявий чоловік, щось наказував, обмацував гілочки і гладив стовбурці дерев, наче то були не рослини, а живі діти. Скоро юнаки і дівчата поїхали і […]...
- ПІВНИКИ – ВАЛЕНТИН БИЧКО – Українська література – Література для дітей За віщо посварилися, Не знаю я того, А тільки стрілись півники: – Ти чого? Круг шиї пір’я дибиться, Стирчить сюди-туди, Дзьобами в землю вткнулися: – Ось підійди… А гребені у півників Розжеврілись, мов жар, Стоять і не ворушаться: – Ану вдар! Обоє враз підскочили, Аж курява знялась, І знов стоять надиблені: – Зась! Тут з […]...
- СОНЕЧКО Й ХМАРИНКА – ВАЛЕНТИН БИЧКО – Українська література – Література для дітей Були собі у матінки Дві дочки – дві сестрички. В обох носи кирпатенькі, В обох рожеві щічки. Завжди в усім однакові Були обидві дочки. В обох спіднички макові, Вишивані сорочки. У кожної у донечки Однакові й хустинки – І в першої – у Тонечки, І в другої – Маринки. Жили вони у матінки, Все бавились, […]...
- ВЕЛИКИЙ І МАЛИЙ – ВАЛЕНТИН БИЧКО – Українська література – Література для дітей Жили собі сусіди На вулиці одній, Два хлопці-непосиди – Великий і малий. В усім були несхожі Сусіди-хлопчаки. Один поводивсь гоже, А другий – навпаки. Малий свої уроки Виконує весь час, Великий по два роки Даремно ходить в клас. Малий, узявши книжку, Дідусеві чита. Великий тягне кішку Із тину за хвоста. Малий дає дорогу Малятам з […]...
- Я ХОЧ НЕВЕЛИЧКА… – ВАЛЕНТИН БИЧКО – Українська література – Література для дітей Я хоч невеличка, – Менша ж від мене Травка-травичка У саду зеленім. Я хоч невеличка, – Там під горою Квітка ромашка Рівна зі мною. Я хоч невеличка, На пеньочок стану, Зайчик-стрибайчик І той не дістане. Я хоч невеличка, А як підскочу, – Вишеньку вирву, Яку я захочу. Я хоч невеличка, А робить умію, – Посуд […]...
- ГОРОБЕЦЬ-МОРЯК – Бичко Валентин Взагалі усяка “сухопутна” пташка оминає воду. На що вже водолюб голуб, а й той ніколи не ступить у морську хвильку бодай скраєчку. Ніколи мені не доводилось бачити й інших лісових чи садових пташок під час морського купання, яке ми любимотакусі. Звісно, тут не йдеться про водоплавну птицю – качок, гусей тощо. Ті дуже люблять море, […]...
- НА ВОЛЮ! – БОРИС ГРІНЧЕНКО – Українська література – Література для дітей Похнюпилась сумно у клітці пташина, До клітки припала дівчатко-дитина. “Чого ти, пташино, такая сумна? Дивися: надворі весела весна; І небо сіяє, і ліс зеленіє, Лука, квітоньками убрана, леліє, І співом пташиним дзвенить увесь гай, – Радій же, пташинко, весні і співай!” І пташка неначе слова зрозуміла: Ураз розгорнула маленькії крила І битись об клітку грудьми […]...
- ЗАЙЧАТКО Й ХЛОП’ЯТКО – Ольга Косач (ОЛЕНА ПЧІЛКА) – Українська література – Література для дітей Зайчик сірий плиг та скок З поля чистого в лісок. Через пень, рівчак, колоду; Ненароком якось в воду, Спотикнувшись, зайчик – бух! Де не взявся тут пастух: Невеличке те хлоп’ятко Пасло в лісі десь ягнятко. Отже, скинувши торбинку Та полатану свитинку, Хлопчик кинувся в озерце. А в зайчатка з жаху серце, Як та пташка, в […]...
- ПІСНЯ-РАПОРТ тов. П. П. ПОСТИШЕВУ – Бичко Валентин Слова Ів. Неходи та В. Бичка Муз. Т. Шутенко 1. Гей, ні меж, ні краю Нашому врожаю, Стигне-вистигає, Гнеться до землі. Полем неозорим Піонердозори Вийшли вартувати Колосистий хліб. Приспів: Ми пісню свою гартували в бою, Її несемо, як прапор, Про нашу роботу складаєм тобі, Товаришу Постишев, рапорт. 2. У житах високих Зашуміли кроки. – Хто […]...
- ЧОГО СИНИЧКА ПОВЕСЕЛІШАЛА – ЮРІЙ ЯРМИШ – Українська література – Література для дітей Рано-вранці синичка прокинулась, поглянула з високого ясеня на снігові кучугури, на заячі сліди біля старого пенька. І раптом… дзвінко заспівала. Заспівала й здивувалася: – Чого мені так весело? Адже дерева ще чорні, зовсім голі, навіть торішнього жовтого листячка нема! Пташка випурхнула з дупла й полетіла до знайомої горобини, де, вона знала, ще є ягоди. Вночі […]...
- ЛАСТІВКА – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Вже помалу вечоріло. А може, нам тільки здавалось, що незабаром вечір, бо на заході, закриваючи півнеба, заступила сонце широка чорна хмара. Вона віщувала на ніч дощ або принаймі густий туман. Ми з Олею вийшли з прозорого гаю і помітили, що осінньої пори ліс здається не такий вже густий, навіть коли ще й не падає листя […]...
- ЯКІ ВОНИ БІДНІ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Оповідання Ще й не світало, ще й ранкова зірниця не зайнялася, як батько збудив Сергійка і сказав: – Ходімо в поле. Послухаємо жайворонкову пісню. Сергійко швидко встав, одягся, і вони з батьком пішли в поле. Небо на сході стало рожевим, небосхил з кожною хвилиною світлів, зорі згасали. Десь з далекої ниви піднялася сіра гру дочка […]...
- МАМО, ІДЕ ВЖЕ ЗИМА… – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – Українська література – Література для дітей “Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема… Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?” – В неньки спитала дитина. “Ні, не кожна, – одказує мати, – Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати, – Ще зосталась пташина маленька”. “Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?” […]...
- ЖУРАВЕЛЬ – ПІСНІ-ІГРИ – Українська література – Література для дітей Коли гра тільки починається, “журавель” (якого обирають із дітей) походжає собі в колі і час від часу робить так, ніби завзято смиче щось дзьобом – щипає коноплі. Думає, певно, що його ніхто й не бачить. Коло не може цього журавлеві подарувати і починає докоряти йому: Занадився журавель, журавель До бабиних конопель, конопель. Сякий-такий журавель, Сякий-такий […]...
- ПРО БОРОТЬБУ ЮНАКА-КОЖУМ’ЯКИ З ПЕЧЕНІЖИНОМ – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей У літо 992 пішов Володимир на хорватів. Коли ж повертався він з хорватської війни, прийшли печеніги на той бік Дніпра від Сули. Володимир виступив проти них і зустрів їх на Трубежі коло броду, де тепер Переяслав. І став Володимир на цій стороні ріки, а печеніги на тій, і не насмілювалися ні наші туди перейти, ні […]...
- ВЕЧІР – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Скотилося сонце з високого неба, За день утомилось – спочить йому треба; Й, прощаючись любо з небосхилом синім, Всю землю залляло рожевим промінням. І вітрові в полі гуляти несила: Згорнув свої вільні, широкії крила. Зелений садочок в прозорую воду Заглядає стиха на пишную вроду, А пташка на вітах калини співає – Своїх пташеняток в гнізді […]...
- ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ – МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ – Українська література – Література для дітей Казка У горному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру плавав великий білий лебідь з довгою шиєю і могутнім дзьобом. Одного разу зустрів лебідь рибку і хотів її з’їсти. Стала срібляста рибка проситися: – Не їж мене, лебедю, красеню білокрилий, велетню чорнодзьобий! Сказав тоді лебідь: – Дістань мені черевички, бо лапи мої […]...
- ЗИМІВЛЯ ЗВІРІВ – КАЗКИ ПРО ТВАРИН – Українська література – Література для дітей В одного ледачого й злого хазяїна був Віл. Роботящий Віл був. Багато роботи всякої робив, – а Вола за все це в холодній повітці держали й харчі погані давали йому. Прийшла зима лютая: стужа, холод, голод. – Покину я хазяїна, піду світ за очі… Гірше не буде. І покинув він хазяїна. Йде віл, іде, а […]...
- ІЗ “ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ДІТЯМ” – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей Я, недостойний, дідом своїм Ярославом Мудрим і батьком своїм і матір’ю своєю з роду Мономахів був наречений руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюсь до вас з оцим словом. Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а […]...
- ДУРЕНЬ ДУМКОЮ БАГАТІЄ – БОРИС ГРІНЧЕНКО – Українська література – Література для дітей Наш Іван кохавсь у мріях: Думкою літає Та скарби усе знаходе, Гроші здобуває. Одного разу пішов він На баштан до пана: Огірочки молоденькі Звабили Івана. Взяв мішок Іван з собою, Повен щоб набрати, Та й почав він до баштану Стиха плазувати. Як підліз до огірочків, Став він і гадає: – Це, їй-Богу, мені щастя Зараз […]...
- ПОКИНУТЕ ГНІЗДО – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Скільки з’явилося нових квіток! Уже відцвіли блакитні проліски, а в кущиках свіжої трави між деревами розцвіли фіолетові фіалки. Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії. Ще багато різних жовтих, рожевих і синіх квітів. Веселий місяць, цей травень! Збіглися хлопці на вулиці. Куди йти гуляти? Василь каже: – Ходімо в ліс гуляти, […]...
- ЇДАЛЬНЯ НА ДЕРЕВІ – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей У дитячому садку в кімнаті на великому вікні висить клітка. А в клітці живе чижик. У нього зелені груди, аж жовті. І весь він хоч і сіренький, але підфарбований зеленим. Чижик такий непосидячий і веселий. Він або співає, або лазить по дротинках. Ото причепиться лапками, повисне головою вниз і дивиться на дітей своїми бистрими-бистрими чорненькими […]...
- ТРИ БРАТИ – ЗАСНОВНИКИ КИЄВА – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей Поляни ж жили в ті часи окремо і володарювали родами своїми… І були три брати: один на ймення Кий, а другий – Щек, а третій – Хорив, і сестра їхня – Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив – на третій горі, […]...
- ЧОМУ В ЗАЙЦЯ НЕ БОЛЯТЬ ЗУБИ – Українська література – Література для дітей Розболілись в зайця зуби, З болю в зайця спухли губи, Як м’ячі, набрякли щоки, Сів і стогне косоокий. – Ох, яке у зайця лихо! – Ходить-журиться зайчиха, Зайця кутає у хустку, Подає йому капустку, Моркву з перцем, баклажани – Все найкраще із баштана. Відгортає заєць страви, Сів, зітхаючи, на лаві І в зайчат питає тихо: […]...
- ЇДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХІВ – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Всі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов акробат. Годував її Василь. Насипле насіння конопляного, синичка і клює його. Всіх комах синиця в хаті виловила. Лазить вона всюди, […]...
- ЩОГЛИК – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей – Щоглик! Щоглик! – Дітки раді. – Щоглик! – тільки і слівця. А він тріпавсь на принаді, Марно рвався із сильця. Визволяють, – скільки сміху! – Глянь, дідусю, глянь, чи ба? – Бачу, дітки, вашу втіху; Зате щоглику журба! Зна, що буде нудить світом; Не про нього ваш куток… Щебетав би собі літом Та згодовував […]...
- ПРО ПТАШИНОГО ЦАРЯ КУКА – ЛЕГЕНДИ, ПЕРЕКАЗИ, БУВАЛЬЩИНИ – Українська література – Література для дітей Давно це було. В одному непрохідному лісі жив великий птах Кук. Його велике-превелике гніздо було збудоване на старому сучкастому дубові. Кук був запеклим птахожером. Кожного дня до нього прилітали дрібні і великі птахи, яких він поїдав живцем. Біля його гнізда, трохи нижче, розмістився його лакей Одуд, який був вірним слугою. Якщо жертва чомусь запізнювалася, розлючений […]...
- КОРОЛИК І ВЕДМІДЬ – ІВАН ФРАНКО – Українська література – Література для дітей Ішли Ведмідь з Вовком в лісі, аж ось зацвірінькала якась пташка у корчах. Підійшли ближче, а маленька пташка з задертим хвостиком скаче по гілках та й цвірінькає. – Вовчику-братику, а що це за пташка так гарно співає? – запитав Ведмідь. – Цить, Ведмедю, це Королик! – шепнув Вовк. – Королик? – прошепотів і собі переляканий […]...
- ГЕЙ ТИ, ПТАШКО ЖОВТОБОКО… – ІЗ КНИГИ “САД БОЖЕСТВЕННЫХ ПЪСНЕЙ” – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – Українська література – Література для дітей Гей ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо, А клади лиш на лужку, На зеленім моріжку. Яструб ген над головою Висить, хоче ухопить, Вашою живе він кров’ю, Глянь же! Пазури сталить! Стоїть явір над горою, Все киває головою, Буйні вітри повівають, Руки явору ламають. А вербички шумлять низько, Заколишуть мене в снах, Тут тече потічок […]...
- ЯК ЗАКОМАРИК УПІЙМАВ СТРАХОВИЩЕ – МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ – Українська література – Література для дітей Водолази Четверо артистів приїхали до водолазів і показали їм виставу. Водолазам вистава дуже сподобалася, і за це вони влаштували артистам підводну прогулянку. Артисти Завждишукай, Усезагуби, Закомашка, Закомарик, віслюк, вовк, заєць, гусак, мишка, жабка і горобчик одягли водолазні костюми і спустилися на дно моря. Закомарикові хотілося наловити риби, і він захопив з собою сіть. Віслюк та […]...
- ХІБА ВІД НІЧОГО ТАК ТІКАЮТЬ? – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Погляньте, який кольористий стоїть ліс! Влітку він був зелений, а зараз осінь, і листя пожовкле. Ніби хтось пофарбував ліс у таку світло-жовту фарбу. А підійдіть ближче: одне дерево жовтувате, інше темніше, а цей кущ прикрасив себе, бач, яким червоним листям! Пішли хлоп’ятка в ліс гуляти. Весело бігати по м’якому й жовтому листю. Шелестить під ногами. […]...
- ЗАВИДЮЩИЙ БРАТ – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Казка з народного поля Сердиться Марець*, вітрами бурхає, Аж голі дерева стогнуть та гнуться; Землю нещасну вдень дощиком мочить, А на ніч морозом лютим стискає. Хмари збирає з всіх закутків неба, Що нікуди сонцю й глянуть на землю… Ринуть веснянії води рікою, Дороги та греблі щиро руйнують, Мокрая ж хвища на полі й у лісі […]...
- ПРО СОНЦЕ – ІЗ КНИГИ “АПОЛЛОНОВА ЛЮТНЯ” – ЛАЗАР БАРАНОВИЧ – Українська література – Література для дітей Як сонце сходить, слав творіння Боже, Коли по ночі світить день погожий, Отець дня – сонце, місяць – мати ночі, А їй у поміч – зірок ясні очі. Як сонце ясне промені розкине, То геть одступлять світу цього тіні. Живе береться зразу до роботи: Нема без сонця працювать охоти. Небесне сонце дивиться усюди, Хіба в […]...
- ПРО ПЕРЕКЛАДАННЯ КНИГ – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали книг вони велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, – так і тут: […]...
- ДВІ КУРКИ – ІЗ ЗБІРКИ “БАЙКИ ХАРКІВСЬКІ” – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – Українська література – Література для дітей Випало якось Дикій Курці залетіти до Домашньої. – І як се ти, сестрице, в лісах живеш? – спитала Домашня. – А точнісінько так, як інші лісові птахи, – відповіла Дика. – Годує мене той самий Бог, що й диких голубів. – Вони ж можуть добре літати, – проказала господиня. – Се так, – згодилася Дика,- […]...
- СОРОКИ – ОКСАНА ІВАНЕНКО – Українська література – Література для дітей Що робити Галочці чорненькій, щоб їй не хотілося на уроках розмовляти з Галочкою біленькою? Скільки разів на день їм Олена Пилипівна каже: – Татарська й Хижнякова! Не розмовляйте! – Ну, давай мовчати! – каже Галочка біленька, і вони починають уважно писати: “Наша кішка Мура”. Уважно-уважно кожну літеру виводять. Галочка чорненька навіть язика трошки висуне. Раптом […]...
- ЗОЛОТЕ ЯЄЧКО – ОЛЕСЬ ДОНЧЕНКО – Українська література – Література для дітей Ну й ловко грає Андрійко на пищику! Ви ніколи не чули, як він грає? Пищик у нього як живий. Схоче Андрійко – і заспіває він у нього тоненько-тоненько, як комар. Схоче – обізветься товсто, загуде, як джміль. А буває, закукурікає, як молодий півник, – і голосисто, і трошки хрипло. А подумати тільки – звичайний пищик […]...