Позиковий капітал
Позиковий капітал компанії є зобов’язання підприємства, коротко – і довгострокові.
Довгострокові зобов’язання
До них відносяться всі види позик, кредитів та інших зобов’язань, термін виконання яких понад 1 року.
Короткострокові зобов’язання
Ті кредити, позики та інші зобов’язання компанії, термін виконання по яких менше 1 року.
Якщо проводити порівняльний аналіз власного і позикового капіталу, то можна зробити наступні висновки:
Володіння власним капіталам надає право участі в діяльності підприємства, в той час як позиковий капітал такого права не дає.
Зростання питомої ваги одного з видів капіталу має певний вплив на фінансовий ризик підприємства. Так, збільшення частки позикового капіталу забезпечує підвищення такого ризику, в той час як власний капітал здатний знизити цей показник.
У позикового капіталу більше прав на першочерговість в отриманні коштів з прибутку і в разі банкрутства підприємства.
Відповідно, і доходи власника капіталу у випадку з позиковими засобами не залежить від зміни прибутку підприємства, в той час як дохід власників власного капіталу від цього показника залежить безпосередньо
Таким чином, позиковий капітал можна визнати більш “дешевим” джерелом фінансування, тому подібний метод дуже широко застосовується в світовій економічній практиці. Це відбувається як раз за рахунок того, що власники позикового капіталу мають більш вигідне становище порівняно з власниками власного капіталу при поверненні капіталу в разі виникнення окремих кризових ситуацій, в тому числі – банкрутства. Однак занадто висока частка позикового капіталу істотно послаблює фінансову стійкість підприємства, і в разі виникнення настання фінансових ризиків та кризових ситуацій підприємство може дуже швидко опинитися на межі банкрутства.
В цілому фінансова стійкість підприємства визначається його платоспроможністю, а визначити цю стійкість конкретного підприємства можна за допомогою коефіцієнтів.
1) Коефіцієнт концентрації власного капіталу
Де:
Кс – власний капітал;
К – сукупність власного і позикового капіталу.
Цей коефіцієнт виражає частку, яку займає власний капітал в загальній структурі фінансового капіталу підприємства. Щоб забезпечити фінансову стійкість підприємства, цей коефіцієнт повинен становити не менше 60%. Тобто частка власного капіталу в порівнянні з позиковим повинна становити не менше 60%.
2) Коефіцієнт фінансової залежності
Де:
Кс – власний капітал;
Кз – позиковий капітал.
Цей коефіцієнт відображає загальну залежність підприємства від частки позикових коштів. Таким чином, наочно можна простежити рівень фінансової стійкості підприємства – чим вище буде цей показник, тим, відповідно, вище рівень залежності і тим нижче фінансова стійкість.
Існує поняття “ціна капіталу”, яке дуже тісно пов’язане з фінансовою стійкістю. Ціна капіталу являє собою ту суму фінансових коштів, яка потрібна для оплати використання всього обсягу фінансових ресурсів. Тобто, це відсоток їх всього обсягу фінансових ресурсів підприємства. Від такого показника, як ціна капіталу, залежить те, який рівень ціни буде необхідним для сплати власникам і яка норма прибутку від інвестиційного капіталу.
Ціна ж конкретно джерел коштів, які були залучені для забезпечення діяльності підприємства, визначається в процентному співвідношенні до цих коштів. Середньозважену ж ціну можна визначити на підставі цін окремих її джерел і висловити це можна в такій формулі.
Де:
Цк – ціна капіталу компанії;
J – кількість джерел фінансових коштів;
Цj – ціна кожного окремого джерела;
Qj – частка, яку становить в загальній сумі капіталу кожне джерело.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)