Позакласне читання. Віктор Близнець. Звук павутинки
Мета: коротко ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, зокрема з його твором “Звук павутинки”; з’ясувати романтичність та ліричність повісті, її ідейно-тематичне спрямування; прослідкувати, як у творі розкривається дивовижність і краса світу; знаходити в повісті образи, що передають різні ідеї, емоції, почуття; розвивати вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття любові до природи, повагу до активної життєвої позиції, порядності, чемності, доброти.
Тип уроку: урок формування вмінь та навичок.
Обладнання: бібліотечка творів В. Близнеця, портрет письменника.
Ах, скільки радості, коли ти любиш землю,
Коли гармонії шукаєш у житті
П. Тичина
ХІД УРОКУ
I. Організація початку уроку.
Привітання, перевірка стану готовності учнів до уроку.
II. Актуалізація та корекція опорних знань, умінь, навичок.
1. Методичний прийом “Асоціативний кущ”.
Учитель. Які відчуття у вас виникають, коли ви чуєте слово “павутинка”?
2. Прийом “Мозкова атака”.
Учитель. А про що, на вашу думку, повість “Звук павутинки”? Спробуйте охарактеризувати твір кількома словами.
(Повість про… дитинство, казку, совість, пізнання…).
III. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.
1. Слово вчителя.
Чому ж учні не відразу збагнули все? Чому твір виявився для багатьох незрозумілим? А чи є у творі по справжньому нереальні речі? Спробуємо розібратися. Бо твір має прихований зміст. Сам герой говорить, що “все на світі має свої дверцята”. Спробуємо відкрити дверцята у художній світ В. Близнеця.
2. Учні записують тему уроку в зошити.
IV. Вивчення нового матеріалу.
1. Розповідь учителя про життя і творчість В. Близнеця.
Народився Віктор Близнець 10 квітня 1933 року у селі Володимирівка на Кіровоградщині в багатодітній родині селянина. Змалечку зазнав багато горя – народився в рік голодомору. Він був четвертою дитиною у сім’ї.
Значний вплив на виховання сина мав батько, він відкрив для сина книгу життя, книгу землі. Мати пильно оберігала своє родинне вогнище і повчала: не свисти в хаті, не гойдай ногами, не тарахкоти ложками… Зростав хлопчик серед безконечних сивих полинових рівнин і безмежного неба у високості. Степ і небо увійшли в душу майбутнього письменника назавжди. А ще була річечка, захоплюючі ігри “в білих і червоних”, а в неділю – скачки на конях, привілля степу, де хлопчаки цілим гуртом пасли колгоспні табуни.
Потім було навчання у школі, але його перервала війна. Разом з дорослими Віті довелось пережити важкі часи окупації, голод, жахи. Пізніше однією з тем його творчості стане тема “діти війни”. Після закінчення війни продовжував учитися. Вчився Віктор старанно, багато читав і потай пописував вірші. Був дуже здібним та допитливим учнем, школу закінчив із золотою медаллю. Все подальше життя в нього пов’язане з книжкою.
Віктор Близнець дуже яскраво пам’ятав геть усе з власного дитинства. Особливо згадувалися йому повоєнні роки і ночі в степу. Він стеріг трактора, і йому треба було дочекатися зміни – старого діда Верни-гору, нічного сторожа. Хлопчик сидів на порозі дерев’яного вагончика і спостерігав, як заходить сонце. Тільки він, степ, тиша і вечорова зоря, що сходила на небі. Для нього це було як щоденне кіно. Хлопчик вслухався в тишу, чи, бува, не почує, як шкарбають на шляху дідові валянки і як глухо покашлює дід. Він довго так сидить, аж поки не вловить стукіт копит. Це його товариш Альоша править конем, сидячи верхи на бочці-водовозці. У них є домовленість – розказувати один одному казки. Альоша вмощується біля нього, і Вітя починає спочатку про Івана-Побивана, про барона Мюнхаузена, про Кожум’яку, а потім – страшні, про лисого степового чорта, що ховається в житі. Від тих казок самому стає моторошно, а коли подумає, що Альоша може поїхати і він залишиться сам, починає вигадувати свої казки, аби затримати друга…
Уже дорослим Віктор Близнець часто любив читати казки. Він закінчив факультет журналістики Київського університету і став відомим письменником. Був щирий, по-дитячому наївний. Прийшов у літературу з оповіданнями для дорослих, та скоро відчув, що його покликання – писати для дітей. Для них він переклав з давньоруської і переказав літопис “Повість минулих літ”. Деякі з його творів автобіографічні.
Найпопулярніші твори письменника: повісті “Паруси над степом”, “Землянка”, “Древляни”, “Звук павутинки”, “Мовчун”, “Женя і Синько”, “Як народжувалася стежка”, “Золота гора до неба”, “Золота павутинка”, повість-казка “Земля Світлячків”.
Працював редактором у редакціях газет, журналів, видавництвах. Письменник страждав через складну ситуацію в країні, і це роз’ятрювало його надзвичайно вразливу душу, розхитувало нервову систему. Доведений до відчаю, В. Близнець власноруч обірвав своє життя в 1981 році.
2. Переказування найцікавіших фрагментів розділів твору.
Учитель. Перекажіть найцікавіший, на ваш погляд, фрагмент повісті В. Близнеця “Звук павутинки”.
V. Первинне застосування нових знань.
Бесіда за змістам повісті “Звук павутинки”.
– Хто з химерних мешканців жив у хатині героя повісті В. Близнеця “Звук павутинки”?
– Що сталося з метеликом, якого хлопчина посадив у коробку?
– Про що фантазував Льонька, сидячи біля плити й готуючи обід?
– Яке ім’я дав Адам Льоньці й чому?
– Що змайстрували Адам із Льонькою на річці?
– Як назвали два капітани, Адам і Ленд, маленьку річку? Чому саме так?
– Пригадай, на чому приїхала Ніна, який вона мала вигляд. Чи змінювався зовнішній вигляд Ніни та її човника протягом твору і чому?
– Чи піклувався хлопчина про дивних жителів своєї оселі? Як саме?
– Який висновок зробив герой повісті після пригоди із зотлілим метеликом? Чи поділяєш ти його думки й почуття?
– Опиши, яким уявляв собі хлопчик Льонька комашине царство.
– Доведи, що Рекс був добрий собака. Чому ж тоді він напав на Глипу?
– Які риси характеру мав Глипа?
– З чим порівнював імена Ніни та Адама наш герой? Чи ти згодний із такими порівняннями?
– Як ти вважаєш, хто така Ніна? Чим видається тобі Нінин кораблик?
– Що важливіше для автора – портрет хлопчика чи його внутрішній світ? Визнач риси характеру Льоньки.
– Поясни назву твору та сформулюй його головну думку.
VI. Самостійне застосування учнями знань.
Міні-дискусія.
Учитель. Що, на вашу думку, приховує зміст образів: звуку павутинки, Ніни, кораблика?
VII. Підбиття підсумків уроку.
1. Методичний прийом “Я так думаю”.
– У чому, на вашу думку, краса світу і людини?
– Чи є це питання актуальним сьогодні?
2. “Методика одного речення”.
Учитель. Як перегукується епіграф уроку з головною думкою повісті?
3. Слово вчителя.
Справжня людина зберігає в собі уміння радіти світу, природі, уміння фантазувати, відчувати звук павутинки, в кожній буденності бачити мрію. Не поспішайте дорослішати, живіть у добрі і радості, бережіть дружбу, любіть світ і людей, і тоді вас не лякатимуть зло, горе, розлука. Бо головного очима не побачиш, його можна відчути лише своїм серцем.
4. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів, їх мотивація.
VIII. Повідомлення домашнього завдання.
1. Обсяг домашнього завдання для обов’язкового виконання: Прочитати казки Емми Андієвської.
2. Обсяг домашнього завдання для виконання за бажанням: Написати твір-фантазію “Як звучить павутинка”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)