Home ⇒ 👍Конспекти уроків ⇒ ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ № 2. ІВАН СЕНЧЕНКО “РУДІ ВОВКИ” – Світ української поезії

ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ № 2. ІВАН СЕНЧЕНКО “РУДІ ВОВКИ” – Світ української поезії

Мета: ознайомити школярів із основними фактами життя і творчості письменника Івана Сенченка, його пригодницькою повістю “Руді вовки”, сприяти розвитку в учнів кращого уявлення про кам’яний вік як історичний період розвитку людського суспільства; розкрити жанр твору, особливості композиції; розвивати навички ідейно-художнього аналізу самостійно прочитаного твору, характеристики образів, навички цитування; розвивати логічне мислення, увагу, зв’язне мовлення, естетичні смаки; виховувати любов до рідної землі, до історичного минулого, любов і бережливе ставлення до природи рідного краю.

Обладнання: портрет Івана Сенченка, виставка його творів, малюнки-ілюстрації до твору у виконанні восьмикласників.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Бесіда

· Що ви знаєте про кам’яний вік?

· Якими знаряддями праці послуговувалися первісні люди в цей період?

· Яку їжу вживали люди?

· Які асоціації виникають у вас стосовно словосполучення “кам’яна доба”?

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Учитель. Діти, сьогодні ми маємо змогу доторкнутися до ще однієї сторінки нашої літератури – творчості Івана Сенченка та його твору “Руді вовки”, який допоможе вам за допомогою образних засобів по-новому глянути на історичну добу розвитку людства – кам’яний вік, зрозуміти, що вже в ту сиву давнину в процесі спільної праці зароджувалося колективне суспільство.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Життя і творчість І. Сенченка (матеріал для вчителя)

ІВАН ЮХИМОВИЧ СЕНЧЕНКО (1901-1975)

Зі спогадів людей, котрі знали І. Сенченка, вимальовується образ людини скромної, тактовної, надзвичайно працьовитої і працездатної, непохитної у своїх принципах, відданої обраній справі, широкоосвіченої.

Народився в с. Наталиному поблизу м. Краснограда, що на Харківщині, в родині безземельного селянина.

Батько майбутнього письменника перепробував чимало професій (працював садівником, білетером кінотеатру, різноробом), але жодна з них не принесла в дім достатку.

Учився хлопець спочатку в сільській школі, потім у Костянтиноградському училищі. Образ першої вчительки зберіг він у своєму серці на все життя. Це вона навчила його розуміти добро і зло, відрізняти прекрасне від потворного, прищепила любов до книжки, до художнього слова.

Після закінчення училища І. Сенченко мав намір продовжити навчання в гімназії, але коштів у батьків не було, тому вступив до учительської гімназії. В оповіданні “Я познайомився з Йосипом” автор розповідає про один випадок зі свого життя під час перебування в цьому навчальному закладі: “Ввечері відбулася розмова з мамою. Від мами вимагалося три копійки. І на що?! На книжку! (Такого в цій родині не було ще зроду-віку. В цій хаті, як і в сусідніх витрачалися гроші на що завгодно, тільки не на книжки. Дивиться мати на своє шмаркате дітище. Очі в неї стають круглі, великі. Де це видано, де це чувано отак переводити гроші?! Три копійки! Цілі три копійки! Фунт хліба коштує одну копійку, четвертинка олії – дві копійки. При лихій годині на ці гроші можна день прожити! Але життя є життя. Воно завжди неспокійне. І мама сидить, думає. Проклятущі гроші! Добре з ними й дуже погано без них. Під причілковою стіною в хаті в мами стоїть скриня, у скрині є прискринок, у прискринку шматинка, у шматинці дев’яносто три копійки грошей. Кожна копійка на обліку; для кожної вже наперед визначено канал, по якому вона спливе з маминих рук. Отож, з одного боку, шматинка і в ній дев’яносто три копійки грошей, з другого – Іван. На небесах підноситься Справедливість. Задумалась мати на мить. Цього й вистачило, щоб Справедливість своє діло зробила. В руках у неї терези: на одну шальку склала ті гроші у шматинці, на другу згромадила Івана. Шальки хитаються, з ними й Іван: то поженеться угору, то сяде вниз. Цікава картина. Кінчається вона тим, що наша мама зітхає, каже сама собі: “Це вже, видно, такі часи настали, що людям і книжка потрібна стає…” Вголос обзивається:

– Добре, дам тобі три копійки, тільки не сьогодні. Післязавтра або в неділю.

Бідолашна мама, як їй тяжко з тими грішми розлучатися! Вони, видно, нелегко даються їй.

В той день я повернувся додому з міста з книжечкою в руках. Книжечка називалась “Малий Кобзар”.

Перші літературні спроби І. Сенченка припадають на час навчання в Харкові (в 1923 році були надруковані збірки оповідань “Навесні”, “Ярема Кавун”; у 1925 році вийшла в світ книжка віршів “В огнях вишневих завірюх”).

У Харківський інститут народної освіти юнак прийшов з деяким доробком, на нього як на молодого автора вже звернула увагу критика.

Значну роль у творчості майбутнього письменника відіграла його дружба з О. Копиленком, який вчився тоді на природничому відділі цього ж інституту. 1923 року вийшла навіть поетична збірка, авторами якої були І. Коляда, О. Копиленко, І. Сенченко.

Становлення творчості Івана Юхимовича припадає на тридцяті роки, початок яких ознаменувався тим, що боротьба з творчим духом письменників була визнана загальнодержавною проблемою, а вказівки про те, кому, що і як писати, вважалися цілковитою нормою. І хоч, як відомо, І. Сенченко вцілів у роки кривавого терору, він був зарахований до “неблагонадійних” людей. А підстав для цього було більш ніж досить: “у минулому член спілки письменників “Плуг”, член “Вапліте” (“Вапліте” – організація, у якій зібралися яскраві літературні індивідуальності: Микола Хвильовий, М. Куліш, О. Слісаренко та інші відомі письменники), учень і один з найбільш активних сподвижників Миколи Хвильового, автор “Записок Холуя” та інших сатиричних творів.

Подейкують, що життя Івана Юхимовича минуло між редакційним столом і домашнім робочим столом. Майже сорок років працював він у редакціях різних газет і журналів, готував до друку матеріали, а на власну творчість залишались вечірні години та вихідні дні.

До кращих творів письменника для дітей належать повісті “Руді вовки”, “Діамантовий берег”, збірки оповідань “Мої приятелі”, “Два дні з життя Женьки і Левка” та інші.

1. Сенченко відомий у літературі і як перекладач. Зайнявшись перекладацькою діяльністю ще в ранній період творчості (під час укладання хрестоматій), він переклав українською мовою багато творів російських письменників (О. Пушкіна, М. Гоголя, О. Горького та інших).

Учені вважають, що І. Сенченко міг би, як і багато інших українських письменників, створити значно більше, якби не ті жорстокі обставини, за яких чимало талановитих митців було знищено фізично, інших – мордовано, регламентовано, загнано в рамки. Однак його не без підстав називають одним із найобдарованіших українських прозаїків.

2. Складання анкети письменника

□ Народився:…

□ Навчався:…

□ Перші літературні спроби:…

□ Кращі твори для дітей:…

3. Аналіз твору І. Сенченка “Руді вовки”

(Запис у зошити.)

Тема: відображення життя племені Рудих Вовків в доісторичний період людського розвитку.

Ідея: зародження і формування в психології первісної людини справді людських рис – в процесі спільної праці, спільного полювання, побутових турбот, під впливом взаємовідносин у первісному колективі.

Жанр: “Руді вовки” – це фантастична повість з елементами історичної альтернативи та пригодницької повісті. “Руді вовки” мають ознаки історичної повісті, оскільки відтворюють у художній формі найдавніший культурно-історичний період у розвитку людства – кам’яний вік. Та згадані в повісті події демонструють те, що повість швидше не історична, а історична альтернатива, жанр фантастичної прози.

Сюжет: насичений незвичайними подіями, динамічний. Ситуації припущення й розгадування, атмосфера таємничості, викрадення й переслідування – ці особливості твору свідчать, що це пригодницька повість. Фантастичним є сам факт зіткнення в непримиренному герці людського племені Рудих Вовків зі смертельно небезпечним для них хижаком Великим Котом.

Проблематика:

□ гармонія між людиною та світом природи;

□ роль праці в житті людей;

□ боротьба між силами добра і зла;

□ моральні закони тогочасного суспільства;

□ ватажок та народ племені;

□ сенс життя і ставлення до смерті.

Композиція

Експозиція: попередження Сліпої про небезпеку.

Зав’язка: утеча звірів до Оленячої Долини. Вдале полювання дорослих Рудих Вовків в Оленячій Долині.

Розвиток дії: напад на Костяну Голку, обвинувачення та виправдання Оленячого Рога.

Кульмінація: зіткнення в непримиренному герці людського племені Рудих Вовків зі смертельно небезпечним для них хижаком Великим Котом.

Розв’язка: укладання миру Рудих Вовків із Червоними Мурашами та Великими Котами.

3. Слово вчителя

Повість “Руді вовки” – захоплива розповідь про наших далеких предків, їхній спосіб життя, вірування і забобони, анімізоване сприйняття довколишнього світу, про стихійні сили природи, у тісному єднанні з якими жили тоді люди. Відштовхуючись від археологічних даних, фантазія письменника витворила яскраву, предметно – колоритну картину життя наших пращурів ще в далекому кам’яному віці. Цікавим у творі є такий епізод. На Оленячу Долину, де володарює людський рід під назвою Руді Вовки, сунуть табуни оленів, яких жене стихійне лихо. Ватажок організовує все так, щоб не налякати тварин, бо Руді Вовки живуть з мисливства. У роду панують свої звичаї, що утвердились досвідом суворого життя у дикому світі, свої мораль і право, своя філософія, носієм якої виступає Голомозий. Ватажок уважає за потрібне згладжувати гостроту ворожих стосунків з тваринами, бо Руді Вовки мусять їсти, а отже, убивати оленів. Іван Сенченко небайдуже ставиться до етичних засад людської поведінки. Він на боці первісного мудреця Голомозого, бо: “Тримавши провід над родом стільки часу, скільки років уже його старшим дітям, а ці й собі вже мають дітей, він з власного досвіду дійшов тих висновків, що все ж не слова, а діла визначають поводження живих істот”.

4. Бесіда за змістом прочитаного твору

· Чому одного із героїв повісті звали Голомозий? (Йому ведмідь оббілував усю голову.)

· Що носив на шиї Голомозий? (Тридцять дев’ять ікл і дев’ять ікл Великого Кота.)

· Чому вовки почали поїдати вовків? (Бо олені, які блукають у Великому Лузі, не прийдуть в Оленячу Долину або прийдуть і підуть, коли з хмар упав камінь, можливо, у повісті йдеться про падіння метеориту.)

· Чому луг був найгіршим місцем для відкритого нападу? (Бо боязкі наодинці, травоїди, з’єднані в гурти, робилися смертельно небезпечними. Вони збивалися в тісне коло, причому самиці і телята були всередині кола, а міцні, розлючені, готові недешево продати своє життя, самці ставали по краях.)

· Як звали кошенят Великого Кота (Вайло і Непосидько)

· Кого викрав Великий Кіт? (Костяну Голку)

· Що найбільше привабило оленя-вожака? (Кущ із червоними квітками)

· Що було видно зі сліду Великого Кота? (У нього не було одного пазура.)

· Хто накликав на плем’я Рудих Вовків гнів Великого Кота? (Оленячий Ріг)

· Про що сповістили Руді Вовки Оленячу Долину? (Що вони укладають мир із Червоними Мурашами.)

5. Характеристика образів. Робота в групах

1- ша група – Голомозий.

2- га група – Великий Кіт.

3- тя група – Червоні Мураші.

6. Коментар учнями власних ілюстрацій до повісті (випереджувальне навчання)

V. ПІДСУМКИ УРОКУ