Походження та поширення елементів культури
Культура – це те, що залишається, коли все інше забуто.
Е. Ерріо
Мова допомагає виявити географію культури, тобто процеси походження та поширення її елементів. Щоб зрозуміти ці процеси, потрібно виявити взаємозв’язок окремих мов.
Лінгвістичні дослідження показали, що багато мови належать до однієї і тієї ж мовної групи. Наприклад, в слов’янську групу входять болгарська, латиська, литовська, польська, російська, сербсько-хорватська, словацька, словенська, українська, чеська мови.
Для класифікації культурних областей світу були запропоновані різні способи. Американський географ Дж. Броек виділив чотири головні культурні області світу (Західну, Переважно ісламську, Індійську і Східно-Азіатську) і дві супідрядні (Південно-Східну Азію і Мезоафріканазіатскую).
При описі культурних спільнот деякі елементи культури виявляються більш значущими, ніж інші. Ці ключові елементи називають характеристиками (рисами) культури.
Поняття “культура” має достатньо яскраво виражені “горизонтальний” і “вертикальний” аспекти.
“Горизонтальний” аспект увазі територіальність в понятті “культура”. Так, поряд з двома головними просторовими типами світової цивілізації – західним і східним – виділяють безліч інших її типів і підтипів. На думку відомого американського політолога С. Хантінгтона, в сучасному світі існують вісім великих цивілізацій. Англійський історик і соціолог А. Тойнбі розрізняє 21 цивілізацію. Приклади багатьох цивілізацій наводить у своїх роботах акад. Н. Н. Моісеєв, а також відомий історик Л. М. Гумільов. Ще більшою мірою територіальне розмаїття виявляється в понятті “культура”, якщо її розглядати на локальному, національному, субрегіональному, регіональному і глобальному рівнях. Звідси випливає і різноманіття культурного, точніше історико-культурного, районування. Хоча не можна не помічати й того, що в сучасному світі посилюється тенденція до укрупнення подібного районування та формування єдиних культурних просторів. В її основі лежить посилюється взаємодія національних та регіональних культур.
Єдине поняття “культура” неоднорідне також в “вертикальному”, або “галузевому”, аспекті. Можна говорити про математичної, фізичної, хімічної, біологічної, лінгвістичної, історичної, географічної та інших культурах. Складаючи в сукупності загальну культуру, кожна з них має право на існування окремо. Природно, що нас передусім цікавить питання про географічну культурі, в якому, на жаль, досі немає достатньої ясності.
Про роль і значення географії для загальнолюдської культури та освіти говорили і писали дуже багато відомих людей. У Росії цього питання приділяли велику увагу М. В. Ломоносов, А. Н. Радищев, Н. В. Гоголь, В. Г. Бєлінський, Н. А. Добролюбов, К. Д. Ушинський, К. Г. Паустовський і багато інші діячі культури. З учених-географів можна виділити Л. С. Берга, Н. Н. Баранського, Р. М. Кабо, Ю. Г. Саушкіна, В. С. Преображенського та ін.
Часто також використовують поняття “матеріальна культура”, яке являє собою сукупність засобів виробництва матеріальних благ, створених людською працею і забезпечують життєдіяльність людей і суспільства в цілому. Це – знаряддя праці і засоби пересування, житлові та господарські будівлі, меблі, одяг та ін. До духовної культури людей і суспільства в цілому ставляться знання, вміння, навички, рівень інтелекту, світогляд, способи і форми спілкування людей, вдачі та звичаї, пов’язані з господарською, сімейного і суспільного життям, правові норми, різні види мистецтва та народної творчості, релігійні вірування.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)