Походження назви і символу євро
Рішення про назву нової валюти було прийнято в 1995 році, на черговому засіданні Ради Європи в Мадриді.
Походження назви євро:
Графічно символіка євро повторює “Епсілон” (ε) – це п’яту букву в грецькому алфавіті. Буква Е – це позначення Європи. Вертикально проходить дві паралельні лінії – вони символізують надійність і стабільність валюти ЄС. У латиниці назва пишеться, як “Euro”, хоча на різних мовах написання і вимова відрізняється. Наприклад, в Чорногорії кажуть “еуро”, у Франції – “еро”, в Німеччині – ойрів, в Англії – Юро. У Росії і в ряді інших країн СНД валюту прийнято називати “євро” з наголосом на першу букву.
Особлива історія і у знака €:
1. Офіційна версія. У 1996 році був проведений конкурс в декілька турів. За його результатами, а також з урахуванням громадської думки організатори вибрали два варіанти (з десяти запропонованих). Далі було прийнято остаточне рішення. Автор нового знака-переможця – Роберт Калина.
Символ Євро2. Неофіційна версія. Знаменитий дизайнер Артур Ейзенменгера заявляє, що придумав знак раніше, як символ всієї Європи. Суперечки точаться і по сьогоднішній день.
Одночасно з самим символом була розроблена колірна палітра позначення і пропорції нового знака. Всі правила зображення, кути і форми стандартизовані. Що стосується розташування знака щодо цифр номіналу валюти, то в кожній країні цей параметр може різнитися.
Історія євро
Історія валюти євро щільно пов’язана з виникненням Європейського Союзу в цілому:
– 1950 рік, 9 травня – главою МЗС Франції (Шуман Р) внесено пропозицію створити єдину в Європі організацію з вироблення і споживання сталі і вугілля. Основна мета – об’єднати потужні потенціали економік Німеччини і Франції;
– 1951 рік – підписання договору між Францією, Бельгією, Італією, ФРН, Люксембургом і Нідерландами про формування ЄОВС (Європейське об’єднання вугілля і сталі);
– 1957 рік – підписані додаткові угоди про створення спільнот з атомної енергетики (Євратом) і в економіці (ЄЕС);
– 1960 рік – сформована ЄАВТ (асоціація вільної торгівлі). До її складу увійшло сім країн – Великобританія, Швеція, Норвегія, Австрія, Португалія, Данія, Швейцарія;
– 1961 – угода про входження Греції в ЄЕС;
– 1963 рік – підписання Яундської конвенції про налагодження зв’язків між Африкою та ЄЕС;
– 1964 рік – початок роботи ФЕОГА, нового фонду спрямована на підтримку сільського господарства;
– 1968 рік – створено Митний союз, усунуті тарифи між країнами-учасницями;
– 1970 рік – представлений план Вернера, за яким до 1980 року у всіх країн повинна бути одна валюта;
– 1972 рік – поява “валютної змії”, тобто колективного зміни курсів валют;
– 1973 рік – Великобританія, Ірландія і Данія поповнили ряди спільноти Європи;
– 1975 рік – підписано Ло-Мєйска конвенція, як заміна Яундської конвенції;
– 1979 рік – введення ЄВС (єдиної валютної системи). У неї було включено – створення єдиного трансферного і валютного механізму, а також нормальних кредитних умов;
– до 1981 року – в європейське співтовариство прийнята Греція;
– 1984 року – підписаний АКТ третьої Ломейской конвенції, на якій підтримуються права людини;
– 1985 рік – на сесії ради Європи підписаний єдиний європейський акт;
– 1986 рік – до товариства Європи приєдналися Португалія і Іспанія;
– 1988 рік – прийнятий Пакет Делора-1 (суть – зниження витрат на валютну політику);
– 1989 рік – підписаний АКТ четвертої Ломейской конвенції. В цей же рік (19 грудня) підписано угоду про співпрацю з СРСР;
– 1990 рік, 29 травня – створений ЄБРР (Єдиний банк реконструкції та розвитку). Основний напрямок – проведення ефективних реформ в країнах Східної і Центральної Європи;
– 1990 рік, 19 червня – між деякими країнами підписано угоду про усунення прикордонного контролю (Шенгенська угода). Перші учасники – Люксембург, Нідерланди, Бельгія, ФРН і Франція;
– 1990 рік, 16 грудня – до асоціації приєдналися Чехословаччина, Польща та Угорщина;
– 1992 рік – підписаний договір про створення ЄАВТ, Європейської асоціації вільної торгівлі. На той момент воно поширювалося на країни, які не входили в ЄС – Ліхтенштейн, Швейцарію, Ісландію та Норвегію;
– 1993 рік, 1 листопада – в дію вступили Макстріхтскіе угоди;
– 1994 рік – укладання угоди про партнерство між ПС і РФ;
– 1995 рік, 1 січня – до ЄС підключаються ще три країни Швеція, Фінляндія і Австрія. 12 червня цього ж року в ЄС входять і країни Балтії. 1 червня ліквідовані кордону між усіма країнами-учасницями ЄС;
– 1996 рік – підписання Пакту стабільності. Це був перший крок до переходу на нову валюту;
– 1997 рік – стало діяти Угода про партнерство та співробітництво ЄС і РФ;
– 1998 рік, 2 травня – затверджений список країн, які введуть нову валюту євро;
– 1999 року, 1 січня – нова валюта введена в ряді країн (Данії, Німеччині, Бельгії, Австрії, Франції, Фінляндії, Люксембурзі, Нідерландах, Італії, Ірландії, Іспанії);
Історія розвитку єврозони
– 2001 рік членом ЄС стає Греція;
– 2002 рік, 1 січня – з’явився готівковий євро. Національні гроші згаданих вище країн були замінені новою валютою. Формування ЄЕС завершено;
– 2008 рік – приєднання до єврозони Мальти і Кіпру;
– 2009 рік – підключення до єврозони Словаччини;
– 2011 рік – в єврозону входить Естонія;
– 2014 рік – євро з’являється в Латвії, а в 2015 році і в Литві.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)