Походження людини: конспект

Походження людини є предметом вивчення антропології. Існують різні гіпотези походження людини, але сучасна наука дотримується основ теорії еволюції в цьому питанні. Саме теорія еволюції Дарвіна дала поштовх до розвитку антропології в кінці 19 століття.

Біолог німецького походження Геккель висунув гіпотезу про те, що в минулому існував якийсь проміжний вид, який він назвав пітекантропів (мавполюдини). Він же припустив, що мавпи, від яких походить людина, відрізняються від сучасних. Він назвав їх дріопітеками. Одна гілка еволюції від цих мавп відійшла до горил і шимпанзе, а друга – до людини. Згідно з його гіпотезою, дріопітекам довелося зійти з дерев, коли 20 млн років тому сталося похолодання і джунг відступили. Останки цих тварин були знайдені в Індії.

У 1960 році англійський археолог Л. Лікі виявив останки “людини вмілого” у Східній Африці. Вік останків становив близько 2 млн років. Об’єм мозкової речовини цієї людини становив 670 см3. У тих же шарах вчені виявили примітивні знаряддя праці, які були зроблені шматків річкової гальки, яку загострили за допомогою декількох сколів. Трохи пізніше останки схожих істот віком близько 5,5 млн років були знайдені в Кенії. Цей факт остаточно зміцнив думку вчених про те, що поділ ліній мавпи і людини відбулося саме в Африці.

Сучасні вчені постійно проводять детальне порівняння людини з людиноподібними мавпами. Як показують генетичні дослідження, найбільш схожий генетичний матеріал людини з генетичним матеріалом шимпанзе – на 91%. Подібності в будові тіла у людини більше з горилою – 385 подібностей, а з шимпанзе – 369. Цей факт вчені пояснюють існуванням дріопітеків, від яких еволюційні гілки мавп і людини розійшлися.

В теорії еволюції і гіпотези про походження людини як і раніше багато “білих плям”. Наприклад, предметом дискусій є питання про появу предків людини саме в Африці, саме в конкретному місці. На сьогоднішній день найбільш логічним є взаємозв’язок даного факту з тим, що в місцях, де з’явилися пітекантропи, існує величезна кількість покладів уранової руди, відповідно, радіаційний фон вище норми. Цим можна пояснити відразу два положення:

    1) Радіація зробила предків людини фізично слабша, змусивши розвивати мозок в напрямку засобів захисту і знарядь праці, а також цей факт допоміг з’явитися зачаткам соціуму. 2) Радіація сприяла генетичним мутаціям, які змінювали зовнішність пітекантропа.

У 1856 р. в Німеччині були знайдені останки неандертальця, який жив на цій території в період 150-40 тис. років до н. е.. Цей предок сучасної людини мав об’єм мозку, схожий з нашим, у нього були надбрівні дуги і похилий лоб, а також низька черепна коробка. Неандертальці мали кілька відмінних рис – вони полювали на мамонтів (колективно) і жили в печерах. Також вперше було помічено факт поховання своїх родичів.

В 1868 році у Франції в печері Кро-Маньон були знайдені поховання істот, названих кроманьйонцями. Ця істота вже можна з упевненістю назвати людиною розумною. Його зріст сягав 180 см, мозок мав обсяг до 1600 см3. Проживав він у період з 40 до 15 тис. років до н. е. Також в цей час починають проявлятися расові відмінності і інші відомі нам людські ознаки.

Таким чином, повна лінія розвитку від человекоподобной мавпи виглядає наступним чином: людина уміла – людина прямоходяча (пітекантроп) – неандертальський людина – людина розумна (кроманьйонець). Після кроманьйонця людина майже не змінився в генетичному плані.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Походження людини: конспект