Повстання Богдана Хмельницького
Повстання Богдана Хмельницького докорінно змінило не тільки подальшу долю України, але й перекроїло всю політичну карту Центрально-Східної Європи. Саме в ході цих подій було створено державне утворення Українське гетьманство.
Приводом до повстання послужив особистий конфлікт маловідомого чигиринського сотника з ще менш відомим дрібним польським чиновником. Богдан Хмельницький походив з українського православного шляхетського роду. Батько його, Михайло, був реєстровим козаком і загинув у битві під Цецорою.
Його син Богдан отримав гарну освіту у Львівському єзуїтському колегіумі, а потім козакував. Потрапивши під Цецорою у турецький полон, він два роки провів у Константинополі. За цей час він зумів завести знайомства серед багатьох впливових пашів, близьких до султана. Потім він звільнився і знову став реєстровим козаком. У нього було велике господарство, він розширював маєток батька, Суботів, успішно освоюючи нові землі і влаштовуючи на них слобідки колонізаторів. Політика Владислава IV, загравати з козаками у своїх зовнішньополітичних планах, сприяла встановленню Хмельницьким контактів у Варшаві.
На початку березня 1646 Богдан був присутній на таємній зустрічі козацької старшини з королем, на якій Владислав обіцяв збільшити реєстр до 20 000, повернути старі “вільності” і навіть виділити в Україні “козацьку територію”. У свою чергу козаки мусили готуватися до походу на Туреччину, і для виготовлення 60 човнів їм видали 6000 талерів. Старшина отримала клейноди (знаки влади), але повинна була тримати план в таємниці. Здійснено він так і не був через різку опозиції магнатів.
Поєднання матеріального благополуччя і впливового положення православного козака Б. Хмельницького стало справжнім більмом на оці для Чигиринського підстарости Д. Чаплинського. В результаті, при потуранні магнатів, і зокрема – корсунського і чигиринського старости молодого і не знаючого реалій козацького краю А. Конєцпольського, Чаплинський у відсутності Хмельницького навесні 1647 скоїв збройний наїзд на Суботів, спалив дому та запаси і викрав кохану Богдана Олену. Спроби Хмельницького знайти справедливість в суді у сенаторів і у короля до успіху не привели. За переказами, Владислав IV порадив Богдану використовувати козацький спосіб пошуку справедливості, т. Е. Шаблю.
Особисте нещастя простого сотника найдивовижнішим чином переросло в подія масштабу всієї Речі Посполитої. Про нього говорили православні священики на своїх проповідях, про нього розмовляли в корчмах. Доля Богдана стала символом тієї несправедливості і безправ’я, в яких опинилися всі православні українці, включаючи шляхту і козаків. Несподівано для самого себе Богдан перетворився з лояльного королю козака в символ скривджених і ображених польською владою.
Його продовжували переслідувати Чаплинський (одружився на Олені за католицьким обрядом) і магнати, прагнучи показати, що чекає будь-якого непокірного польським властям. У кінцевому рахунку, в грудні 1647, дивом звільнившись з в’язниці, куди поляки кинули його помилковим доносом, Богдан був змушений втекти до вольні краю. Спочатку, Богдан з друзями оселився нижче Січі, на острові Буцький. Його посланці відправлялися в Київщину та Брацлавщину, щоб готувати повстання. Хмельницький не забув скористатися і врученими йому королем клейнодами. Заклик боротися проти поляків, ненависть до яких за останнє десятиліття зросла в багато разів, знаходив живий відгук у тисяч козаків і селян. Почалася масова підготовка до повстання. По селах ходили кобзарі, у своїх піснях оспівували козацьку вільність, в церквах священики говорили про безчинства уніатів і католиків, про необхідність зі зброєю в руках захищати православ’я. Спроби поляків конфіскувати зброю ще більше розжарювали ситуацію.
Наприкінці січня 1648 у Хмельницького вже було досить сил, щоб рушити на Запорізьку Січ, що знаходилася під контролем поляків. Охороняв її польський полковник Гурський утік, послані йому на допомогу загони були розбиті. У середині лютого 1648 козацька рада обрала Хмельницького гетьманом. Здавалося, все розгорталося за знайомим сценарієм козацьких повстань. Сміливий ватажок, у якого увірвався терпець, купка гарячих голів. Однак Богдан був скоріше дипломатичним шляхтичем, до того ж прошедшим єзуїтську школу, ніж шаленим козацьким ватажки. Добре розуміючи всю силу військової машини Речі Посполитої, він не задовольнявся збором добровольців, але вирішив заручитися військовою підтримкою Криму. Спертися на татар пробували козацькі лідери і до Богдана, але тільки йому, в чому завдяки знанням і контактам, набутим у роки полону, вдалося домогтися від хана реальної допомоги. Перекопський мурза Туган-бей з дозволу хана з полюванням виступив на допомогу козакам. В цей же час Півторакожуха за наказом Богдана вів пропаганду серед реєстрових козаків. Саме ці зусилля і стали запорукою успіху.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)