Повідомлення про симфонічну музику

Навряд чи знайдеться людина, яка не чула поєднання “симфонічна музика”, при згадці якого видається велика кількість музикантів з різними музичними інструментами, виконує єдине твір. Але симфонічні музичні твори – це не завжди оркестровий спосіб її виконання. Таку музику відрізняється перш за все широке ідейне призначення, послідовність розвитку події.

Безліч жанрів охоплює симфонічна музика (симфонії, концерти, увертюри, фантазії, симфонієти, рапсодії, попурі і інші), від складних великих творів до маленьких зарисовок-п’єс.

Провідну роль відіграє сімфонія – єдина за задумом, як правило, складається з 4 частин. Кожна частина відрізняється мелодійністю і контрастністю. Класикою симфонії по істині називають твір Людвіга ван Бетховена “Дев’ята симфонія”. Перша симфонічна музика, яка використовує вокал в якості супроводу однієї з частин твору. Оновлений оркестровий склад, включення струнних інструментів, передають всю міць звуків і надають незвичайну красу виконання творіння великого композитора.

IXI століття-процвітання симфонії. Композитори прагнуть за допомогою оркестру підкреслити яскравість звучання свого твору. Крім класичних інструментів (струнних, духових) додаються арфи, труби, дзвіночки. Розширення оркестрового складу призвело до необхідності його управління. Так з’явився диригент людина, яка керує оркестром під час виконання. Спочатку і сам диригент грав при виконанні твори на музичному інструменті, наприклад, флейті, але з ускладненням музичної партитури диригент став лише безпосереднім керівником симфонічного оркестру.

Крім симфонії з’являються нові музичні жанри – симфонічні фантазія і поема, увертюра. Основна відмінність їх від симфонії в кількості частин (в основному одночастинні), в свободі розвитку теми, непередбачуваністю варіаційного розвитку. У жанрі симфонічної поеми писав Ф. Ліст, найбільш відомі з яких “Прелюди”, “Орфей”, “Битва гунів”. Всього їм було написано 13 творів.

Свій розвиток отримала і сюїта, в основу якої покладена музика для опери, вистави, балету. Яскраві представники жанру твору Н. А. Римського-Корсакова “Садко”, “Шехеразада”, Н. П. Мусоргського “Картинки з виставки”.

Основоположником російського симфонізму вважають М. І. Глинка. Його “Аргонська полювання”, “Камаринська” – перші представники симфонічної музики російської національної школи.

Сучасна симфонічна музика знаходиться в активному пошуку. Все нові й нові варіації представляються на суд любителів музики. Зараз з’являються нові напрямки симфо-рок. Затребувана і класика симфонічних творів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Повідомлення про симфонічну музику