Повідомлення на тему “Мохи”
Мохи – це відділ рослин, що нараховує більше 10 тисяч видів. Найчастіше це зовсім дрібні рослини, висотою не більш 5 см, але бувають і більш високі види. Вони поширені повсюдно, навіть в Антарктиді, оскільки невибагливі до кліматичних умов. Це одні з найдавніших видів вищих рослин на нашій планеті. Раніше до мохів відносили печінкові і антоцеротові мохи, але пізніше їх відокремили в групу мохоподібних. Вивченням мохів займається наука бріологія.
Мох не має ні коренів, ні квіток. Він володіє нитчастими корнеобразнимі виростами – ризоїдами, тому з землі вологу і поживні речовини не може отримувати. Воду і мінерали мох поглинає всією поверхнею тіла, тому важливою умовою його існування є вологість повітря. У посушливих районах мохи зустрічаються дуже рідко. Ризоїди допомагають мохів закріплюватися на грунті та інших поверхнях. Оскільки мохи – це рослини, то вони також беруть участь у фотосинтезі і виділяють кисень. Не мають провідних тканин (судин). Тіло вкрите листям. Розмноження відбувається за допомогою спор.
Зазвичай ці багаторічні рослини утворюють великі скупчення, схожі на килим, в затінених місцях. Люблять рости біля води або у вологих місцях, на бідних мінеральними речовинами грунтах, тобто там, де квіткові рослини не приживаються і не становлять їм конкуренцію. Деякі види навіть в самій воді жити можуть, але тільки в прісній. Морських представників серед мохів немає. Також вони покривають дерева, каміння і навіть стіни будинків. Через це мохи часто плутають з лишайниками, які є більш давніми і нижчими рослинами. Розростаючись, мохи призводять до заболочування лісів і перетворення озер в болота. При несприятливих посушливих умовах ці рослини можуть впадати в стан спокою.
Мхів природі мохи виступають природним фільтром, який накопичує шкідливі речовини, в т. ч. радіоактивні. Утворюючи широкий щільний покрив, вони захищають грунт від ерозії. Серед стебел моху живуть комахи і навіть дрібні тварини, тому в садах з ним зазвичай борються, адже він часто приховує шкідників плодових дерев і їх личинки.
Найпоширенішими представниками мохів є сфагнум і зозулин льон. Сфагнум має гіллясте тіло, що досягає 20 см. Він не має ризоидов, розмноження відбувається за допомогою спор. Його можна використовувати в медичних цілях в ролі перев’язувального матеріалу. У тілі сфагнуму міститься карболова кислота, яку мікроби не переносять. Це часто практикували під час війни, пізніше його витіснила вата. Також його дуже люблять і цінують квітникарі, додаючи в субстрат для рослин, особливо орхідей для його розпушення. Цей різновид моху бере участь в утворенні торфу – важливого пального викопного. Адже верхня частина його постійно наростає, а нижня відмирає. Тому сфагнум так і називають – “торф’яний мох”. Він дуже любить рости на болотах, немов губка вбирає вологу і здатний утримувати в собі води в 20 разів більше власної ваги.
Кукушкін льон відноситься до листостеблових зелених мохів. Зовні він нагадує звичайний льон. Він може виростати до 40 см у висоту, розмножується як спорами, так і пагонами. Саме зозулин льон любить вкривати “килимом” грунт в лісах. Завдяки довгим стеблах з нього раніше робили мітли і мотузки, використовували як пакувальний матеріал.
Добре висушений мох довго зберігається, тому його можна використовувати як теплоізоляційний матеріал в будівництві у вигляді брикетів або порошку. Сфагнумом утеплюють вулика бджолярі. Мох разом з лишайниками входить в раціон харчування північних оленів. Витяжки з моху застосовують в косметології.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)