Повідомлення “Класицизм: архітектура, література, музика”
Класицизм – це політична течія, напрямок в європейській культурі та мистецтві, що виник одночасно з плином бароко в 17 столітті, проте, що проіснувало помітно довше. Епоха класицизму завершиться вже в 19 столітті.
Класицизм як стиль і напрямок виник на основі культу розуму і раціональності. Потрібно в житті керуватися не бурею почуттів, а розумністю, певним зводом правил – ось кредо класицизму. Вірне, правильне, розумне поведінка призведе до успіху і щастя – говорить філософія культури класицизму. Не дарма представників стилю класицизму в культурі і мистецтві називають ідеалістами – вони такими і є. Шляхетний ідеал непогрішною особистості людини і ідеал справедливого світу классицистов часто цікавить більше, ніж реальний світ. До того ж класицисти вірять, що цього ідеалу можна досягти.
Архітектура класицизму
Класицизм як стиль і напрямок у культурі, нагадаємо, виник на руїнах ідеалів Відродження. Людина як істота і світове явище не виявився всесильним “царем природи”. Класицисти сходяться на тому, що і світ, і людина, повинні стати краще. Тому вони прагнуть відтворити його таким, “без страху і докору”, в літературі. Як зразок для наслідування класицисти звертаються до культури античності. Вони запозичують античні сюжети і творіння, переробляють їх. Як в літературі, так і в архітектурі, і в живописі.
Отже, зразок кращих архітектурних форм для класицизму – це форми архітектури античності, і саме їх прагнуть відтворити архітектори класицизму. Це форми симетричні, величні, прості і строгі, з мінімумом прикрас, на відміну від вітіюватого стилю бароко.
Ще одна відмінна риса стилю класицизм – це монументальність його архітектури. Не дарма в якості зразка для творінь архітектури класицизму бралися кращі храми Давньої Греції (наприклад, легендарний Парфенон) та Стародавнього Риму (наприклад, колона імператора Траяна).
Зразок архітектури класицизму в Європі – це знаменита старовинна церква Сент-Женев’єв де Буа в Парижі. У Росії це прекрасний Пашков будинок в Москві, весь архітектурний ансамбль в Царському селі, знаменитий архітектурний ансамбль Головного Адміралтейства в Санкт-Петербурзі на Неві, Таврійський палац в Петербурзі.
Література класицизму
У літературі класицизму найсуворішим чином не допускається змішування жанрів. Усі жанри літератури умовно діляться на високі і низькі. До перших відносяться оди, трагедії. До других – комедії, фарси, мадригали, байки, будь-які сатиричні твори. Так ось боже упаси змішати в одному творі елементи мови і стилю високого жанру, наприклад, трагедійні, і низького, наприклад, комедійні. Це неприпустимо для письменника-классициста. Класицизм, для прикладу, не визнає трагикомедий.
Видатні представники літератури класицизму в європейській літературі – це драматург з Франції П’єр Корнель (відомий перш за все авторством трагедій), романіст Вольтер, байкар Жак Лафонтен драматург Жан-Батист Мольєр, сатирик англієць Джонатан Свіфт, і, ще один француз драматург-трагік Расін. Найчастіше ім’я Расіна через схожість принципів і результатів творчості історія літератури ставить з ім’ям П’єра Корнеля, його побратима по трагедійного творчості.
У Росії знамениті класицисти це Михайло Ломоносов як поет “високого жанру”, Гаврило Державін як його побратим по “високого стилю”, також Денис Фонвізін як комедійний драматург, Антіох Кантемир як громадський сатирик.
Музика класицизму
Рідкісне вираз – “холодна музика” як не можна краще підійшло б до стилю класицизму в музиці. Батьки класики в цілому – австрійські великі композитори і піаністи-віртуози Вольфганг Амадей Моцарт і Людвіг ван Бетховен – це класицисти по стилю. Музика їх спокійна, впорядкована, лаконічна. Їх принципи творчості помітно вплинули на наступні покоління композиторів незалежно від стилів і напрямків творчості цих композиторів, настільки велике значення цих двох імен творців в музиці. Музика твори Моцарта і Бетховена стала вважатися еталоном гармонії і шедевральності музичної творчості взагалі.
Повернемося до опису музики класицизму. Прикраси типу орнаментації в ній присутні, але вони дозовані. Довгі і затягнуті, химерні і хаотичні імпровізації це елементи стилю бароко, але не класицизму. У класицистів ви таких музичних “іграшок” не зустрінете в помині. Плавність і максимально можливе спокій, відсутність різких стрибків і переходів в настрої музики – це додаткове кредо класицистів в композиції.
Ще один яскравий представник напрямку класицизму в музиці – це композитор і віртуоз музичного виконання угорець Йосип Гайдн.
Розквіт класистичної музики доводиться на 18 століття. У пізній музиці класицизм, на самому початку вже століття 19-го, все більше звучать мотиви духовні, релігійні шукання. Безпристрасна розумність стилю класицизму набридає – і культура Європи все більше звертається до душевності, до душі, до почуттів. На зміну епосі класицизму йде епоха романтизму з її культом чуттєвості і бурхливих пристрастей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)