Повідомлення “Історія розвитку жанру ноктюрн в музиці”

Ноктюрн як особливий музичний жанр розвинувся на початку 19-го століття, але виник ще в Середні століття в Європі як музика для католицької служби.

Духовні корені цього жанру визначили особливість ноктюрн – це його ліричність, ніжність, мрійливість, поетичність, що виділяє його з ряду інших музичних творів. Виконувалися перші ноктюрни в церкви в період заутрені, тобто між північчю і ранкової месою.

Тому й назва “ноктюрн”, що в перекладі з латині означає “нічний”: музика тиші, спокою, тонких почуттів і відчуттів, умиротворення або смутку.

В епоху романтизму, тобто в столітті 18-му ноктюрн став одним із найпопулярніших жанром світської музики, його переможний хід почалося з музичної Італії. Грали його камерно в публічних садах і парках для розваги публіки в нічний час. Чудовими зразками ліричної Ноктюрн музики стала 21 п’єса Фредеріка Шопена, написана в даному жанрі.

Найбільш відомими творами жанру ноктюрн крім творінь Шопена стали в світі Маленька нічна серенада Моцарта, Три ноктюрна Клода Дебюссі, ноктюрн “Сон в літню ніч” Мендельсона. У 20-му столітті і в сучасності жанр ноктюрн продовжує розвиватися як в жанрі класичної музики, так і в інших варіаціях: музиці електронної, симфонічної рок-музиці і тд.

Композитори продовжують вкладати в зміст своїх ноктюрнів нічні марення і бажання, відокремлені переживання і страждання, а також природні звуки природи в ночі, романтику і красу такого часу доби, як ніч. Ноктюрн, кажучи образно і поетично – це тиха розмова з собою і навколишнім світом в світі ночі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Повідомлення “Історія розвитку жанру ноктюрн в музиці”