Поверхнева щільність заряду

Досліджуємо тепер на досвіді, яким чином розподіляються заряди на зовнішній поверхні провідника. Для цього ми скористаємося раніше пробної платівкою. Вона повинна бути гнучкою або настільки малою, щоб при зіткненні з провідником її можна було розглядати як частину поверхні провідника. У цьому випадку на неї перейде заряд, що припадає на частину поверхні, що збігається з платівкою. Ставлення цього заряду до площі, яку він займає, визначає кількість електрики, що припадає на одиницю поверхні в досліджуваному місці. Цю величину називають поверхневою щільністю заряду в даному місці. Переносячи пластинку в Фарадея циліндр електрометрії, ми зможемо по відхиленню листків судити про поверхневої густини заряду.

Торкаючись пробної платівкою різних точок зарядженої кулі, можна переконатися, що поверхнева щільність заряду на кулі одна і та ж у всіх місцях. Заряд розподіляється по зовнішній поверхні кулі рівномірно.

Для провідників, більш складної форми розподіл щільності заряду більш складно. Заряджаючи провідник, зображений на рис. 57, і торкаючись пробної платівкою його бічної поверхні, увігнутої частини та області, що кінчається вістрям, ми знайдемо, що поверхнева щільність заряду у провідника довільної форми різна для різних ділянок поверхні. Найменше значення вона має на увігнутій поверхні, найбільше – на виступаючих вістрях. Нагадуємо ще раз, що хоча поверхню такого провідника є еквіпотенційної (§ 24), щільність розподіленого заряду на ньому може бути дуже нерівномірна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Поверхнева щільність заряду