Поведінка у групі. Вміння бути іншим
Міжособистісні відносини – відносини, в які вступають люди в процесі безпосереднього спілкування, в процесі спільної діяльності. Вони виникають в малих соціальних групах.
Міжособистісні відносини характеризуються емоційністю, взаіморозумінням і взаємопереживанням. Тому міжособистісні відносини можна розділити на відносини, побудовані на почуттях, які об’єднують людей (симпатія, любов, повагу), і побудовані на роз’єднують почуття (страх, ненависть, презирство).
Симпатія – це взаємоприхильність, внутрішня довіра. Антипатія – неприязнь, недовіра, недоброзичливість. Симпатія і антипатія виникають мимо волі людей і можуть не змінюватися в процесі спілкування.
Міжособистісні відносини поділяються на службові та особисті. Ділові формуються в трудових колективах, формалізовані, регулюються етикою ділового спілкування, почуття не повинні грати істотної ролі (емоційна нейтральність, рівні стосунки між людьми), мають обов’язковий характер. Приклади: начальник – підлеглий, вчитель – учень.
Особисті відносини неформалізовані, у них величезне значення мають почуття. Виникають в сім’ї, в компанії друзів, серед знайомих.
У міжособистісних відносинах люди спілкуються один з одним, тобто відбувається їх безпосередня взаємодія. Спілкування – контактна безпосередню взаємодію один з одним. Спілкування в житті людей грає величезну роль: тільки у спілкуванні відбувається соціалізація людини і людина проявляє всі свої особистісні якості; спільна діяльність, досягнення загальних цілей можливо тільки тоді, коли люди спілкуються один з одним; спілкування реалізує потребу людини в самому спілкуванні. Найбільша розкіш, як писав А. де Сент-Екзюпері, це розкіш людського спілкування.
У спілкуванні виділяють три сторони: комунікативну, інтерактивну, перцептивную.
У процесі комунікації люди обмінюються знаннями, досвідом. Особливість комунікативного спілкування в тому, що неможливо забрати досвід і знання, які людина дала людині. Англійський письменник Бернард Шоу говорив, що якщо у вас є яблуко і у мене є яблуко і ми ними обмінялися, то у нас все одно залишилося по яблуку, а якщо у мене є ідея і у вас є ідея і ми обмінялися ідеями, то у кожного буде дві ідеї.
Інтерактивна сторона спілкування виявляється в спільній діяльності, без цієї сторони взагалі неможлива ніяка спільна робота і досягнення загальних цілей. В. Крилов у байці “Лебідь, Рак і Щука” показав, до чого приводить відсутність інтерактивного спілкування.
Перцептивна сторона – це обмін почуттями. Без емоційного обміну людина не може існувати.
Спілкування буває реальним та ілюзорним. Реальне спілкування між конкретними людьми. Ілюзорне спілкування уявне, з літературними героями, з іграшками, з природою і тваринами.
Веління в групі. Вміння бути іншим. Гра
У психології має величезне значення не тільки ставлення людини самому собі, але й усвідомлення себе в міжособистісному спілкуванні, у взаємодії в групі. Саме в групі люди знаходяться в безпосередньому спілкуванні один з одним.
Групи бувають формальними (трудовий колектив, спортивна команда) і неформальними (компанія друзів, групи родичів). “Неформальна група – співтовариство, побудоване на взаємному інтересі та вільному спілкуванні його членів”. Формальні групи чітко структуровані згідно з офіційно встановленим нормам.
Група справляє постійний вплив (тиск) на людину, на формування таких образів, як Я-акредитуюча і Я-очікує – моє. В результаті в групі виявляються різні типи поведінки: конформність і нонконформізм. Конформність – податливість людини реальному чи уявному тискові групи. Конформність буває внутрішня і зовнішня. Зовнішня конформність відображає внутрішню незгоду при зовнішньому підпорядкуванні.
Конформіст – той, хто не здатний протистояти груповому психологічному тиску. “Нонконформізм – прагнення людини у що б то не стало надходити всупереч позиції панівного більшості, будь-якою ціною і у всіх випадках стверджувати протилежну точку зору. Залежність від групи виявляється так само, як і у конформістів, але зі зворотним знаком.
У групі людина грає різні ролі і займає різні статуси.
Під соціальною роллю психологи розуміють певний спосіб поведінки людини в суспільстві, групі. Внутрішній світ людини проявляється через його соціальні ролі.
Щоб людина правильно грав соціальну роль (учень, учитель, друг, директор), застосовуються санкції позитивні (схвалення, заохочення) і негативні (осуд, покарання).
Санкція – це спосіб впливу суспільства (групи) на особистість, спосіб соціального регулювання виконання людьми ролей.
Щоб людина правильно грав соціальну роль, дуже важлива позиція, тобто відношення людини до цієї ролі. Людина може відкидати роль, а може приймати її.
Величезну роль в освоєнні різних ролей має гра. Шекспір сказав: “Весь світ театр, а люди в ньому актори”. Філософ В. Хейзинг написав книгу “Людина, що грає” (Homo ludens), в якій розкрив роль гри в житті людини і показав, що людина грає все життя. Гра – є виконання соціальної ролі через розуміння іншої людини, через імітацію, через наслідування поведінки. Гра – “спосіб вживатися в образ іншої людини”. Здатність до наслідування, а без цього немає гри, носить вроджений характер. Наслідування – “усвідомлене або неусвідомлене відтворення людиною поведінки іншої людини”.
Психологи звертають увагу, що діти, які мало грають один з одним, стають проблемними дорослими, тому що деформується етап навчання рольовому поведінці і взаємодії.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)