Поведінка: еволюційний підхід
Поведінка, особливо складні його форми, являє собою наочний зразок видатної творчості природи. Ця область з давніх часів перебувала у фокусі уваги вчених, але до цих пір зберігає багато загадок і таємниць. Інтерес до пізнання природи поведінки не слабшає і в даний час, більше того, розуміння його закономірностей в чому визначає майбутнє людства.
Книги, присвячені різним аспектам поведінки, зазвичай починаються з довгого списку поведінкових наук. Я також перерахую різні напрямки і школи, які займаються проблемою поведінки, з якими читачі стикаються в різних книгах і які фігурують у назвах навчальних курсів: етологія, зоопсихологія, біхевіоризм, фізіологія вищої нервової діяльності (ВНД), психологія розвитку, психофізіології, соціобіологія, поведінкова екологія, генетика поведінки, еволюційна психологія, соціальна психологія, психоендокринолог. Цей список можна продовжити.
Представники даних наук нерідко дотримувалися протилежних методологічних принципів або розглядали поведінку лише в одному вузькому аспекті. Відсутність взаєморозуміння між різними напрямками не дозволяло провести чіткі межі між сферами їх діяльності, створювало термінологічну плутанину і бар’єри на шляху до інтеграції. Можна уявити, з якими труднощами стикаються недосвідчені студенти, приступаючи до вивчення поведінкових дисциплін і підбору літератури з ним. У цьому плані роль навчального курсу, знакомящего студентів із сучасними підходами до поведінки і психіці, доступного студентам усіх спеціальностей, але, водночас, не обходящего стороною складні питання, особливо актуальна.
При вивченні поведінки виключно важливе розуміння взаємозв’язку всіх складових: генетичної детермінації, нейрофізіологічних механізмів, впливу зовнішніх умов, а якщо мова йде про людину, то необхідно враховувати і вплив культурного середовища. Всі аспекти поведінки повинні розглядатися в рамках єдиної методології, інакше у студентів не може скластися цілісного уявлення. Такої об’єднуючої методологією служить еволюційна теорія. Вона і покладена в основу даної книги.
Посібник починається зі знайомства з поняттям генетичної інформації, без чого немислимо вивчення будь феномена природи. Саме неграмотність у питаннях генетики серед гуманітаріїв стала основною причиною народження численних і надзвичайно живучих міфів про природу людини. Становлення епігенетики в самому кінці XX в. докорінно змінює наші уявлення про роль спадковості і виховання, протиставлення яких довгі роки зумовлювало гостроту ключового питання поведінкових наук.
Друга глава присвячена сучасному стану теорії еволюції, яка виступає методологічною основою всіх аспектів поведінки. Теорія еволюції в даний час також переживає наукову революцію і зміну парадигми, що неминуче відбивається на наших уявленнях про природу поведінки.
Подальші чотири глави розглядають всі аспекти основного питання поведінкових наук: природу філогенетичної детермінації поведінки, навчання, мотивації і сучасний погляд на їх взаємозв’язок.
Три глави присвячені нейрофізіологічним і гуморальним механізмам регуляції поведінки, починаючи з клітинного рівня організації. Особливу увагу приділено ролі нервової системи – унікального витвору природи. Складність даного питання підкреслює безглуздість “декоративних” курсів, якими заповнена програма підготовки психологів. Саме розрив психології з природознавством з’явився однією з найважливіших причин її тривалої кризи.
Нарешті, останні три глави присвячені когнітивним процесам, в яких приховано найбільше число таємниць. Це проблеми пам’яті, психіки, свідомості. Всі моделі цих явищ, створені до теперішнього часу, не можуть вважатися задовільними, але знайомство з ними необхідно майбутньому спеціалісту.
У книзі ясно показано, що тільки в порівняльних дослідженнях можна знайти відповіді на поставлені питання. Неспроможність позиції антропоцентризму давно доведена. Радує, що вчені, що знаходяться на “передньому краї” науки, визнають важливість ролі природознавства в осягненні природи людини. Опитування тридцяти найбільших психологів Європи напередодні XXI ст. показав, що практично всі вони найважливішим чинником розвитку психології в майбутньому бачать вплив досягнень біології, особливо генетики.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)