ПОСЛАННЯ

Послання – епістолярно-публіцистичний вірш, написаний у формі звернення до певної реально існуючої особи (іноді до багатьох осіб). Зачинателем цього жанру вважають римського поета І століття до нашої ери Горація, який у “Посланні до Пізонів” виклав свої погляди на поетичну творчість і правила мистецтва. Трапляється цей жанр також у творчості Овідія. Свого розквіту послання досягає в літературі класицизму, як західноєвропейського, так і східнослов’янського, в якому воно широко культивувалося: Н. Бу-ало, Вольтер, А. Поп, О. Сумароков, А. Кантемір, Г. Дер-жавін, О. Пушкін; пізніше – В. Маяковський (“Послання пролетарським поетам”, “Лист до Тетяни Яковлєвої”), С. Єсенін (“Лист матері”, “Послам Грузії”), К. Симонов (“Відкритий лист”) та інші.

Зміст віршових послань може бути найрізноманітнішим: від дружнього обміну думками до політичних декларацій, філософських узагальнень, естетичних програм. Широко представлений цей жанр в українській літературі. Класикою стали вірші Т. Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарож-деним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє”, “Гоголю”, “Марку Вовчку”, “До Основ’яненка”, “М. Костомарову”. Чимало таких віршів є у творчості І. Франка (“Товаришам з тюрми”, “Мойому читачеві”, “Молодому другові”), Лесі Українки (“Товаришці на спомин”). Цю жанрову форму використовували практично всі визначні українські поети XX століття (П. Тичина, М. Рильський, М. Драй-Хмара, В. Сосюра, М. Бажан).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПОСЛАННЯ