Пошкодження зубів
Під травмою зуба розуміють порушення анатомічної цілості зуба, прилеглих до нього тканин або зміну положення зуба в зубному ряду. Пошкодження зубів розрізняють за видом, локалізацією, ступенем тяжкості та наслідками. Найпоширенішими причинами травм зубів є удар зубами об твердий предмет при падінні або удари твердим предметом по зубах. Частіше травмуються передні зуби, особливо верхні різці. Останнім часом відзначають зростання кількості післятравматичних ускладнень – кіст щелепи, запально-деструктивних процесів в апікальній ділянці кореня зуба.
Обстеження. Воно передбачає проведення основних та допоміжних методів дослідження: огляд, перкусію, пальпацію, інструментальні методи, рентгенографію зубів, ЕОД.
Під час огляду визначають зміщення зуба в зубному ряду, зміну його кольору, рівень перелому коронкової частини, наявність кровотечі з пульпи, її колір, перелом альвеоли, пошкодження прилеглих тканин, порушення оклюзії зубів. За допомогою пальпації визначають рухомість зуба або його частини, конфігурацію м’яких тканин, альвеолярної (коміркової) кістки. Перкусія зуба дає можливість розпізнати заапікальний крововилив або розрив судинно-нервового пучка за зміною перкуторного звуку.
Рентгенологічне дослідження. Застосовують основні укладки – внутрішньоротові рентгенограми й ортопантомограму лицевого черепа.
Електроодонтодіагностика (ЕОД). Застосовують для порівняння даних з однотипним зубом, який може бути не травмований, і в динаміці лікування. Відразу після травми внаслідок набряку пульпи, періодонта, струсу судинно – нервового пучка, травми альвеолярної кістки показники ЕОД можуть бути знижені, тому це не є підставою для прийняття рішення, якщо немає інших показань до невідкладного втручання.
За класифікацією ВООЗ виділяють травму зубів, тканин пародонта, кістки, ясен та слизової оболонки ротової порожнини:
Пошкодження твердих тканин зуба та пульпи:
– відлом коронки (А);
– неускладнений перелом коронки – пошкодження емалі (В) або емалі та дентину (С);
– ускладнений перелом коронки з оголенням пульпи (D);
– ускладнений перелом коронки та кореня з оголенням пульпи (Е);
– перелом кореня (F).
Пошкодження тканин пародонта:
– струс зуба (concussion) (А) – без збільшення рухомості зуба та без зміщення, з незначною реакцією періодонта на перкусію;
– підвивих (В) – збільшена рухомість зуба без зміщення;
– вбивання зуба вглиб тканин (С);
– висунення зуба з ямки (D);
– зміщення зуба в напрямку, відхиленому від осьового (Е);
– повний вивих (F).
Пошкодження кістки:
– з’єднання із зубною ямкою (А), вбивання зуба вглиб тканин;
– перелом стінки зубної ямки (В);
– перелом кістки альвеолярного відростка (С та D);
– перелом кістки нижньої або верхньої щелепи (Е та F).
Пошкодження ясен або слизової оболонки ротової порожнини:
– поранення ясен або слизової оболонки (А);
– забиття ясен або слизової оболонки (В);
– здирання ясен або слизової оболонки (С).
При встановленні діагнозу потрібно враховувати можливість наявності комбінацій ушкодження зубів та інших тканин і органів ротової порожнини.
Забій зуба. Виникає внаслідок удару по зубу. Після розриву судинно-нервового пучка виникає крововилив у пульпу зуба, коронка зуба стає рожевою, а потім темніє, зуб може бути трохи рухомим. У ділянці верхівки кореня за 1-2 тиж. на рентгенограмах визначається розширення періодонтальної щілини, іноді в цьому місці у віддалені терміни формується радикулярна кіста, можливий розвиток гаймориту, остеомієліту щелепи.
Хворим виконують трепанацію зуба з пломбуванням його каналу в разі розвитку клініки травматичного періодонтату, призначають протизапальні засоби, щадну дієту, фізіотерапію, полоскання порожнини рота розчинами антисептиків.
Вивихи зубів. Причиною вивиху зуба є механічна травма: падіння з травмою зуба, удар, неправильне використання елеваторів при видаленні зубів, відкушування або жування твердої їжі тощо. Розрізняють неповний, повний та вколочений вивих зуба.
Неповний вивих зуба. Визначається невелике зміщення зуба з ямки назад, уперед, у бік або навколо осі. Тканини періодонту пошкоджуються часткою. Хворий скаржиться на біль, що посилюється при відкушуванні зубом (жуванні) їжі, його розхитування та рухомість. Рот напіввідкритий, хворий береже зуб при жуванні, перкусія зуба спричинює різкий біль. На губах відзначають сліди від травми (рана, садно, крововилив, гематома). Електрозбудження пульпи знижене. Рентгенографічно простежується значно і нерівномірно розширена періодонтальна щілина.
Повний вивих зуба характеризується повним розривом волокон періодонта, судинно-нервового пучка, надзвичайною рухомістю та значним зміщенням зуба, іноді спостерігається випадання зуба з ямки. Вивихнутий зуб може затриматися в лунці тільки за рахунок кров’яного згустка або залишків контакту з м’якими тканинами, циркулярної зв’язки або він зовсім відсутній. Можливе пошкодження ясен, переломи зі зміщенням стінки комірки.
Вбитий вивих зуба являє собою повний вивих зуба зі зміщенням кореня в губчасту кісткову речовину коміркового відростка внаслідок дії травмівної сили по осі зуба. Тканини періодонта і судинно-нервовий пучок зазвичай розриваються. Скарги хворого на різкий біль у ділянці травми, коронка зуба зміщена в напрямку альвеолярного відростка щелепи, у бік або розвернута навколо осі, в оклюзії не бере участі. Зуб міцно утримується в тканинах за рахунок його вклинювання в кістку. Пульпа зуба некротизується. На рентгенограмі виявляється дистопія зуба з відсутністю періодонтальної щілини, розширенням ямки зуба.
Лікування. Метою лікування є збереження вивихнутого зуба в ямці, запобігання запальним ускладненням – нагноєнню пульпи зуба і прилеглих до зуба тканин, відновленню контакту кореня зуба з періодонтом. Зуби із рухомістю III-IV ступеня зазвичай видаляють. Репозицію вивихнутого зуба проводять під інфільтраційним або провідниковим знеболюванням. Фіксують зуб в ямці пластмасовою або гладкою шиною-скобою, лігатурним зв’язуванням, причому лігатурний дріт доцільно проводити не тільки навколо шийки зуба, а й через його різальний край (за Оксманом). Тривалість іммобілізації зуба зумовлена видом вивиху та розміром пошкодження коміркового відростка, у середньому 4-6 тиж.
При загибелі пульпи її видаляють, порожнину коронки і канал зуба пломбують. При повному вивиху зуба в термін до 2-3 діб (за умови правильного зберігання зуба) можна провести його реплантацію з дотриманням правил асептики і фіксації.
Травматичне видалення зуба. Виникає внаслідок дії значної сили на зуб, частіше пошкоджуються передні різці. Травма зазвичай супроводжується переломом стінок альвеоли і розривом слизової оболонки альвеолярного відростка щелепи.
Лікування. Вибір тактики залежить від часу з моменту травми і наступних дій персоналу із зубом. Якщо після травми зуб промили в ізотонічному розчині натрію хлориду з антибіотиками і зберігали в живильному розчині з додаванням антибіотиків не більше ніж 12-24 год, збереженні, принаймні, три стінки ямки зуба, то можна виконати реплантацію зуба за типовими правилами – провести ендодонтичну його обробку тощо.
Якщо зуб принесли в септичних умовах, забруднений, його вже не намагаються зберегти методом реплантації, а тільки обробляють пошкоджену ямку і призначають хворому медикаментозну терапію.
Переломи зубів. Частіше за інших пошкоджуються верхні фронтальні зуби, які вистоять вперед. Перелом може локалізуватися в ділянці коронки, шийки або кореня зуба і бути поперечним, косим, вертикальним або уламковим. Перелом коронки може поєднуватися з порушенням цілості пульпової камери, тому такі пошкодження лікують терапевти-стоматологи, якщо зуб зберігає своє місце в ямці.
Перелом кореня зуба становить до 7 % травматичних ушкоджень зубів і може бути на різних рівнях: у середній чи верхній третині, у ділянці верхівки кореня зуба, зі збереженням цілості судинно-нервового пучка або з його розривом. Розрізняють переломи поперечні, подовжні, скісні, комбіновані.
Клінічна картина. При переломі зуба відзначають скарги на біль при натискуванні на зуб, від дії термічного або хімічного подразника, посилення болю під час вживання їжі, рідше – під час дихання. Коронка пошкодженого зуба може бути з дефектом, змінена у кольорі, перкусія зуба різко болюча. Ступінь рухомості зуба залежить від рівня та виду перелому. Зуб тим стійкіший, чим ближче локалізується перелом до верхівки кореня. Діагноз перелому, його направлення та місце підтверджують рентгенограмою.
Лікування. Вид і обсяг допомоги залежить від рівня перелому зуба, ступеня його рухомості та життєздатності пульпи. Якщо пошкоджена частина коронки зуба і пульпова камера не розкрита, то гострі краї зуба слід згладити дисками, а дефект замістити пломбою або вкладкою.
У разі оголення коронкової чи кореневої пульпи під місцевим знеболюванням здійснюють її екстирпацію, після чого пломбують пульпову камеру і кореневий канал та відновлюють цілість коронки зуба.
Повний перелом коронки зуба не є показанням до обов’язкового видалення кореня – проводять екстирпацію пульпи з кореня зуба, кореневий канал пломбують, після чого корінь може бути використаним для виготовлення штифтового зуба або штифтової вкладки.
Якщо діагностують поперечний перелом кореня в ділянці його середини, то видаляють пульпу з кореневого каналу і відломлену апікальну половину кореня, підбирають за розмірами апікальну вкладку-протез верхівки кореня, на пломбувальному матеріалі фіксують апікальну вкладку гвинтом до залишків кореня і рану ушивають.
При поперечному переломі верхівки кореня зуба після пломбування каналу відломлену верхівку кореня вилучають так само, як при і плановій резекції. При повздовжньому переломі зуба або кореня його видаляють.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)