Поширення релігійних ідей

Епоха розвитку що виробляє аграрного господарства супроводжувалася потужними міграційними потоками, які справили великий вплив на заселення регіонів світу. Паралельно йшло поширення культури в тому числі і релігійної.

У VI ст. до н. е.. на території сучасної Північно-Східній Індії, у передгір’ях Гімалаїв, на кордоні з Непалом жив відлюдник на ім’я Гаутама, що проповідував ідеї безмежного терпіння. Прозрілий до 30 років проповідник став Буддою, що означає “просвітлений”, тобто “осінений особливим одкровенням щодо проблем страждання і смерті”. Згідно поглядам буддизму життя являє собою безперервний ланцюг страждань, подолати які можна шляхом відмови від усього мирського. Поширення буддизму на перших порах було досить обмеженим і до початку нашої ери охопило в основному лише півострів Індостан.

Майже в той же час в середній течії річки Інд зародилося ще одне релігійне течія, яка отримала найменування індуїзм. Жорстке поділ на касти (тобто групи людей), вчення про перевтілення душі за хороше чи погане поведінка – ось основні догмати індуїзму, запозичені з давніх релігій Індії та з буддизму.

Як видно з малюнка, надалі буддизм широко розповсюдився на сході Азії, причому це не було пов’язано з міграцією населення.
У III-VI ст. н. е. під впливом природних і економічних факторів відбувалося велике Східноазійське переселення народів, яке охопило всю територію Китаю і Монголії і призвело до формування в подальшому сучасного китайського населення. В цей же час йшло поширення істинно китайських релігійно-етнічних навчань – даосизму і конфуціанства, що виникли набагато раніше. Даосизм отримав найменування від китайського кореня “дао” – шлях, а конфуціанство – по імені його засновника Конфуція.

В їх основі лежить визнання природного шляху в розвитку навколишнього світу і поведінці людей.
Пізніше проник на територію Китаю буддизм разом з даосизмом і конфуціанством “перекочували” через Корею до Японії. Проникнення їх було пов’язано в першу чергу з відсутністю в той час корейської та японської писемності. Разом з китайською мовою прийшли і китайські релігійні вчення.
На основі “іноземних релігій” в VI-VII ст. н. е.. почалося формування японського релігійної течії – синтоїзму (у перекладі означає “шлях богів”). З того далекого часу синтоїзм і буддизм благополучно співіснують разом, і всі віруючі японці є одночасно і Синтоїсти і буддистами.
На початку VIII в. невелике, але міцно згуртоване військо арабів (див. статтю “Мусульманські держави”), що мешкали на той час лише в Аравії, захопило величезні території від Піренейського півострова до Середньої Азії. Араби інтенсивно змішувалися з місцевим населенням, що в подальшому призвело до формування різних сучасних арабських народів. Широко поширювалася культура арабів – їх мова і релігія. Арабська релігія – іслам, що в перекладі означає “покірність”. Іслам виник на просторах Аравійської порожніми, де тільки жорсткі норми покори і підпорядкування могли забезпечити виживання. Абсолютна покора волі бога (аллаха) не випадково є головною заповіддю ісламу.

Іслам поширювався не тільки арабськими завойовниками. На територію Південної і Південно-Східної Азії його ідеї принесли арабські купці. Головні напрямки поширення ісламу показані на малюнку.
поширення ісламу на карті Європи і Африки У XIII-XV столітті не менш великі територіальні захоплення здійснили монгольські завойовники. Їх військо здійснювало походи у всіх напрямках, і до другої половини XIII століття різні монгольські держави займали величезні простори від Чорного моря до Японського і від Індійського океану до Забайкалля. Однак період процвітання був недовгим, і вже в XIV ст. починається розпад монгольських держав. Вже до XVI в. до монголів дійшов буддизм у вигляді його гілки – ламаїзму. Ламаїзм склався на основі буддизму в Тибеті в VII-IX ст.
У V-X ст. Європу охопило велике переселення народів, яке відіграло винятково важливу роль у формуванні національного складу населення регіону.

Поширення християнства на карті світу XV-XVIII ст. – Період бурхливого розвитку Європи. Великі географічні відкриття привели до подальшим потужним заокеанським міграціям з Європи до Америки та Австралії.

Немає потреби говорити про те, коли виникло християнство – ми живемо за календарем, літочислення в якому ведеться від різдва Христового. Християнство своїм походженням тісно пов’язано з більш древнім іудаїзмом, що виникли ще в VII ст. до н. е.. Пізніше християнство і іудаїзм почали своє проникнення в Європу. Переслідування євреїв з боку європейської аристократії і католицького духовенства і їхньої релігії іудаїзму з початку XI н. призвело до значної зміни його поширення.
Європейські кордони християнство переступило в XVI ст. разом з потоком заокеанських міграцій.
Християнство недовго було єдиним. Після розпаду в IV ст. Римської імперії виділилося православ’я. Формальний розділ на православну і католицьку церкву стався пізніше – в XI ст. Складне соціально-економічний і політичний розвиток в середньовічній Європі призвело до виділення в XVI в. всередині католицизму різних протестантських напрямків. Подібна картина зберігається і до теперішнього часу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Поширення релігійних ідей