Поширення Реформації в Німеччині та Мюнстерська комуна

Мюнцер загинув; але в Швейцарії, саме в Цюріху, з’явився реформатор Цвінглі, який, хоча не дійшов до крайнощів Мюнцера, але йшов далі Лютера, відкидаючи таїнство Євхаристії і знищуючи в церквах зображення святих, хрести, свічки, вівтарі й органи. Зав’язався сильний суперечка між Лютером і Цвінглі за відкидання останнім таїнства Євхаристії, бо Лютер, хоча відкидав пресуществление, але визнавав таємниче присутність Христа при священнодійстві, тоді як Цвінглі слова Христа: “Це є тіло моє” перекладав: “Се знаменує тіло моє”. Лютер оголосив, що вчення Цвінглі походить від диявола. Цвінглі згодом загинув у міжусобній війні між швейцарськими кантонами, він упав у битві при Каппель в 1529 році.

Тим часом реформа поширювалася переважно в Північній Німеччині; Іоанн Фрідріх, курфюрст Саксонський, Альбрехт, маркграф Бранденбурзький, і Філіп, ландграф Гессенський, і інші менш значні князі прийняли реформу; церковні майна конфіскувалися в їх володіннях; зв’язок з Римом була порвана; чрез знищення таїнства священства духовенство втратило колишнього свого значення і підкорилася світської влади; для нагляду за ним і поставлення з’явилися декани, суперінтенданти (кой-де утримали назву єпископів) і консисторії. Інші німецькі князі, переважно в Південній Німеччині, залишилися вірні католицизму. На сеймі в Шпейере (1529) більшість виявилася за ними, і вони постановили, що реформа не повинна мати ніде подальшого поширення. Тоді частина Саксонії (Кур-Саксонія, т. Е. Перебувала під владою курфюрста), Гессен, Люнебург, Ангальт, маркграф Бранденбурзький і 14 імперських міст подали протест проти постанови Шпейерского сейму; від цього протесту послідовники реформи отримали назву протестантів.

Протестанти хотіли скласти союз для захисту своєї справи проти католиків; але їм заважала ворожнечу між послідовниками Лютера і Цвінглі. Філіп, ландграф Гессенський, хотів помирити реформаторів і запросив обох, Лютера і Цвінглі, в Марбург на публічну бесіду, яка скінчилася, однак, нічим: реформатори не погодилися щодо Євхаристії. Внаслідок цього розійшлися, нічого не постановила про союз, двоє зборів протестантів; на третє, в Нюренберге, не з’явилися депутати багатьох міст, тому що міста ці не хотіли підкоритися думці Лютера про Євхаристію, на ухваленні якого наполягав курфюрст Саксонський. У 1530 році імператор скликав сейм в Аугсбурзі для вирішення релігійного питання. Протестанти представили своє сповідання віри, написане Меланхтоном і затверджене Лютером; католики написали заперечення; призначені були конференції для угод між обома сторонами, але не повели ні до чого; протестанти залишили сейм, не чекаючи рішення, яке не могло бути для них сприятливо; сейм постановив, що все має бути повернуто до попереднього стану під страхом жорстокого покарання ослушникам. Постанова це повинно було мати наслідком міжусобну війну; протестантські князі уклали в Шмалькальдене (1531) оборонний союз на випадок нападу з боку католиків, але цього нападу не було, тому що у католицьких князів було мало полювання до міжусобної війни, і, крім того, страшні вороги – турки – погрожували імперії. Імператор вважав за потрібне укласти перемир’я з протестантами; воно було укладено в 1532 році на 12 років в Нюренберге, чому й зветься Нюренбергского релігійного миру, по цьому світу жодна зі сторін під приводом віри не повинна була нападати на іншу до собору або до нового сеймової рішення.

Під час цього перемир’я протестантизм не переставав виявляти хворі місця; крім сварки між лютеранами і цвінгліанамі продовжувало висловлюватися і крайнє напрямок реформи. Анабаптистських письменник Себастіан Франке висловлював, що немає гріха перед Богом, бо що вважається гріхом перед людьми, то не гріх перед Богом, що Бог присутній в рослинах, тварин і у всьому існуючому, що Христу не можна приписувати який-небудь особливою божественності, крім тієї, яка властива всім великим людям.

Після смерті Мюнцера анабаптисти, жорстоко переслідувані в Німеччині, знайшли притулок і послідовників в Нідерландах. Прогнані нарешті і звідси, вони перейшли в Вестфалию і утвердилися в Мюнстері під проводом своїх апостолів, булочника Яна Матісон і кравця Яна Бокольда з Лейдена, які хвалилися, що знаходяться під безпосереднім натхненням Святого Духа. Бокольд [Іоанн Лейденський] запанував в Новому Сіоні (як було названо Мюнстер); маєток було роздано порівну між усіма жителями, всі книги, які тільки знайшлися в місті, були спалені; Бокольд, цар Нового Ізраїлю [Мюнстерський комуни], взяв собі 14 дружин за прикладом Соломона. Лютер, Меланхтон та інші протестантські богослови марно намагалися творами своїми звернути своїх побратимів, які швидко скотилися з верхівки гори до підошви, тоді як богослови спускалися з тієї ж самої гори, тільки гальмуючи. Князі вжили світське зброю проти анабаптистів; в 1535 році Мюнстер був узятий з страшним кровопролиттям з обох боків; Бокольда спіткала доля Мюнцера; у всіх областях Німеччини анабаптистам визначена була смертна кара; один Пилип, ландграф Гессенський, не дозволяв страчувати людей за те тільки, що вони анабаптисти; але Лютер був дуже незадоволений такою поблажливо.

Протестанти скористалися тривалою відсутністю імператора, його боротьбою з Франції, щоб посилити свій Шмалькальденський союз, на чолі якого стояли Іоанн Фрідріх, курфюрст Саксонський (наступник Фрідріха Мудрого), і Філіп, ландграф Гессенський. Імператор постарався протиставити протестантському союзу католицький, який склався в 1538 році в Нюренберге з архієпископів майнцського і зальцбургского, герцога Баварського, герцога Георга Саксонського і Генріха Брауншвейгского: союз прийняв назву Священного.

У 1541 році була знову в Вормсе бесіда між католицькими і протестантськими богословами для угоди в спірних пунктах і скінчилася нічим; а тим часом боротьба між католицькими і протестантськими князями Німеччини розгоралася, причому протестанти не звертали ніякої уваги на імператорські рішення; релігійна боротьба мала наслідком те, що, коли турки з Угорщини погрожували Відні, то імперія могла виставити нікчемне військо, потребує грошей і життєвих припаси; для війни з французами сейм також дав імператору мізерну допомогу людьми і грошима. Лютер посилював жорстокість, надрукованих книг “Проти римського папства, встановленого дияволом”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Поширення Реформації в Німеччині та Мюнстерська комуна