Поняття “вічний образ” і “донкіхотство” – Мітель де Сервантес Сааведра “Дон Кіхот” – ВІДРОДЖЕННЯ
Вічними образами називають художні образи, які за глибиною узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби і містять в собі невичерпні можливості філософського осмислення буття. Такими є Прометей, Орфей, Фауст, Дон Кіхот, Дон Жуан, Гамлет.
Основними характеристиками вічного образу є його максимальне художнє узагальнення, невичерпність змісту, що він виражає, та естетична цінність, яка виходить за межі якогось конкретного століття. Мислителі помітили одну загальну рису, притаманну всім вічним образам: кожен з них став символом якоїсь певної моральної якості чи риси поведінки. Прометей, наприклад, є символом свободолюбності й протесту, Фауст – бажання пізнати та дієвості, Гамлет – скептицизму й рефлексії, Дон Кіхот – любові до добра й альтруїзму, Дон Жуан – тілесної любові й егоїзму. Імена цих героїв увійшли в кожну мову і стали загальновживаними. Так, говорять про “гамлетівську меланхолію”, “фаустіанські дерзання”, “донжуанську поведінку”, “донкіхотську безрозсудливість” тощо. Кожна нова епоха вкладає в трактування того чи іншого вічного образу свій конкретно-історичний смисл, який обумовлений потенційною багатозначністю самого вічного образу. Всі вічні образи – парадоксальні. Та в кожному з нас є дещо від них усіх.
“Дон Кіхот” Сервантеса – це книга про високі поривання духу, людські змагання і здобутки. Іспанський письменник надав величезного узагальнення образові Дон Кіхота і наповнив його загальнолюдським змістом. Певні риси, притаманні герою, виявляються у вчинках багатьох людей, чию поведінку стати називати “донкіхотською”.
Донкіхотство – це небажання пристосовуватися до прози життя, прагнення перетворювати навколишній світ, стійке слідування своїй мрії.
Донкіхотами називають наївних мрійників, які безкорисливо, але й безплідно намагаються робити людям добро заради нездійсненних ідеалів. І хоча ці люди не завжди можуть змінити навколишній світ, не здатні тверезо оцінити реальне життя, та все ж повагу й захоплення викликають їх непохитність та відданість мрії. Донкіхоти завжди вступають у конфлікт між благородними намірами, високою ідеєю і неспроможністю досягти мети в реальних умовах, за наявних історичних обставин. Для донкіхотів важливий не успіх, а вірність собі, своїм ідеалам і високим поняттям честі. У найскладніших ситуаціях вони не падають духом.
В іспанській мові поняття “донкіхотство” виникло раніше, ніж в інших; воно означає “невиправного ідеаліста”. В українській мові від цього поняття утворилися слова донкіхот, донкіхотський, донкіхотствувати, донкіхотувати.
Перед читачами різних епох Дон Кіхот постає по-різному. Образ лицаря з Ламанчі уже не сприймається як безумний гідальго, який, начитавшись лицарських романів, дивує земляків своїми непередбачуваними вчинками, а сприймається як образ, що символізує нескореність людського духу, високе служіння правді, добру та готовність до самопожертви заради благородних ідеалів. На комічну спрямованість Лицаря Сумного Образу в минуле вже давно не звертають уваги, а предметом зацікавлення стають такі риси Дон Кіхота, як боротьба за справедливість, непримиренність з реальним світом, непохитність та відданість мрії. З легкої руки Сервантеса лицар з Ламанчі дав своє ім’я безумству хоробрих у всіх кінцях світу.
Майже всі так звані традиційні образи (Гамлет, Дон Жуан, Фауст та ін.) відокремлюються від своїх першоджерел і стають основою для створення філософських, літературних, живописних, кінематографічних текстів, які відображають первісний образ, наділяючи його новими значеннями, але водночас не втрачаючи інтертекстуального зв’язку з ним. З цього погляду Дон Кіхот, Санчо Панса, Дульсінея становлять найдивовижніші феномени. Самостійне буття героїв “Дон Кіхота” розпочалося надзвичайно рано: є свідчення, що у 1606, 1607, 1610 і наступних роках відбувалися карнавали, в яких брати участь фігури Дон Кіхота і Санчо Панси. Герої, створені уявою Сервантеса, “вирватись” із книги і почати жити власним життям як культурні та ідеологічні міфи, як кіно і мультфільми, як реклама, як товари і комерційні бренди.
Над образом благородного лицаря Дон Кіхота замислювалися письменники не одного покоління: Г. Філдінг, М. Твен, П. Меріме, Г. Флобер, Г. Гайне, Т. Манн, М. Унамуно, І. Тургенєв, Ф. Достоєвський, М. Булгаков, Дж. Байрон, І. Франко, Л. Українка та інші. Герої багатьох великих романів світової літератури, такі, як містер Піквік, Тартарен із Тараскона, мадам Боварі, Том Сойєр, завдячують своїм народженням Лицарю Сумного Образу.
Пам’ятник Дон Кіхоту і Дульсінеї в Тобосо, Іспанія
Скульптури Дон Кіхота і Санчо Панси перед музеєм Лицаря Сумного Образу, Іспанія
Образ Дон Кіхота збагатив і українську літературу, особливо українську поезію. У творчості Б. Грінченка, П. Карманського, В. Коротича, Л. Костенко, О. Ольжича, Л. Первомайського, М. Семенка, І. Франка читаємо цікаві поетичні інтерпретації Лицаря Сумного Образу. Адже такі герої потрібні в кожну епоху.
Як це не дивно, музею Лицаря Сумного Образу довгий час в Іспанії не було. І от зовсім недавно (на початку 2002 року) у С’юдад – Реалі, що знаходиться у самому центрі Ламанчі, відкрито музей Дон Кіхота. Місцева влада обладнала старовинний двоповерховий будинок і зібрала експонати для вшанування одного з “вічних” образів світової літератури. Біля входу до будинку-музею гостей вітають дерев’яні скульптури Дон Кіхота і Санчо Панси. Дон Кіхот у лівій руці тримає спис, а в правій – рукопис. Навпроти нього стоїть Санчо Панса, підперши руками боки, й дивиться на хазяїна. У музеї зібрано біля 3 тисяч видань “Дон Кіхота” багатьма мовами світу, а в одному з залів реконструйована старовинна типографія, подібна до тої, у якій було вперше надруковано роман Сервантеса.
Окрім музею Дон Кіхота, в Іспанії є також музеї Сервантеса, Дульсінеї Тобоської та вітряка, з яким бився хоробрий лицар з Ламанчі.
Мистецька палітра
Велику роль у осмисленні й популяризації твору Сервантеса в різних країнах світу відіграли ілюстратори, що намагалися якомога точніше віднайти та відобразити відтінки настрою і почуттів головних героїв в найбільш важливих сценах роману. Проте кожен художник акцентував якусь одну лінію багаторівневого твору: сатиричну і гумористичну, драматичну, ліричну, героїчну, гуманістичну чи фантастичну.
Відомий Іспанський художник П. Пікассо на малюнку “Дон Кіхот і Санчо Панса” (1955 рік) написав образи героїв роману на фоні палаючого сонця й іспанського краєвиду з вітряками. Умовно-прості лінії малюнку напружують увагу глядача і розкривають головний конфлікт твору – протистояння реального й ідеального, комічного й трагічного.
Найпрославленішим ілюстратором твору Сервантеса став французький графік Г. Доре, який створив 375 графічних ілюстрацій до “Дон Кіхота”. У кожному вчинку головного героя Сервантеса художник намагався відобразити душевну поруху, почуття, бiль і сподівання.
Г. Доре. Ілюстрація до роману “Дон Кіхот “
Його Дон Кіхот пов’язаний з навколишньою природою, яка також змальована у романтичному дусі. Недаремно найбільше вражають нічні, зоряні пейзажі графіка, на фоні яких виділяється довжелезна фігура благородного лицаря. Найбільш чужою для Г. Доре виявилася комічна сторона “Дон Кіхота”.
Трагічна доля Дон Кіхота, його конфлікт з реальним світом змальовані у циклі ілюстрацій С. Бродського (1976 рік). Грати, шахові візерунки, пустеля скрізь супроводжують самотню, вимучену фігуру Дон Кіхота. Інтерпретація С. Бродського має самостійний символічний смисл, де кожна деталь важлива й підкреслює духовну велич героя, трагічну розірваність його свідомості на два світи.
Серед українських художників оригінальні версії роману Сервантеса запропонували Б. Крюков І О. Петрова. Так, О. Петрова наприкінці 1960-х років створила кілька пластичних образів героїв твору: Дон Кіхот – дивакуватий чоловік, інтелектуальний ідеаліст; Дульсінея Тобоська – тендітна лірична красуня з ознаками пихатості.
Образ Дон Кіхота збагатив і музичне мистецтво. Композиторами різних країн і епох написано більше 100 музичних творів різних жанрів за мотивами роману Сервантеса: балети В. Геріха (Берлін, 1840), Д. Макфаррена (Лондон, 1846), Лукантіні (Мілан, 1884), Л. Мінкуса (Санкт-Петербург, 1869); симфонічна поема А. Рубінштейна “Дон Кіхот”; з аналогічною назвою симфонічні варіації Р. Штрауса, симфонічні гравюри А. Кара-Караєва; опери Н. Піччіні, С. Майра тощо.
Серед сучасних композиторів можна назвати Г. Гладкова, А. Животова, О. Журбіна, Д. Кабаленського, А. Петрова. У 1981 році з’явився музичний “Дон Кіхот” і на Україні – симфонічна поема Віталія Корейка, який звернувся до літературної теми світового значення.
Театральні вистави про Дон Кіхота були завжди дуже популярними у Іспанії, Італії, Франції, Англії, Німеччині й Інших західноєвропейських країнах.
Серед найбільш уславлених виконавців ролі Дон Кіхота на сцені можна назвати Ф. Шаляпіна, М. Чехова і М. Черкасова. Видатний французький композитор Ж. Массне написав оперу “Дон Кіхот” у 1910 році саме для Федора Івановича Шаляпіна. Під час створення лібретто його автор Анрі Кен і композитор консультувалися з видатним російським співаком. Ж. Массне вважав Ф. Шаляпіна, який виконував головну партію, ідеальним Дон Кіхотом.
Дон Кіхот і Санчо Панса. Пабло Пікассо. 1955 р.
Сюжет пpo Рицаря Сумного Образу досить активно використовується і в мистецтві кіно. Один з найяскравіших та оригінальних фільмів про Рицаря Сумного Образу було знято на студії “Грузія-фільм” режисером Резо Чхаїдзе у 1988 році. 4-серійна стрічка вийшла на екрани під назвою “Житіє Дон Кіхота і Санчо”. Актор, що виконував головну роль, дуже наблизився до сервантесівського образу Дон Кіхота: відданого своїй мрії дивака, безстрашного охоронця справедливості, безмежно закоханого рицаря. Грузинському режисеру вдалося зберегти і комічну, і трагічну стихію роману Сервантеса. Зв’язок сюжету романа з сучасністю показано через чергування старовинних і сучасних надписів, середньовічних костюмів І одежі XX століття. Актор – Дон Кіхот то грає Рицаря Сумного Образу, то читає слова без гриму і мандрує вулицями сучасної Грузії. Тим самим створюється вічна основа образу Дон Кіхота, який, можливо, в наш час ходить поміж нами, непомітний, І шукає нагоди встановити справедливість.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)