Поняття спілкування і його складові

Спілкування – невід’ємна частина людського життя, супроводжуюча людини від самого народження і до його кончини.

Поняття спілкування
Соціальна психологія дає спілкуванню безліч визначень, однак, найбільш використовуваним у фундаментальній науці є наступне:

Спілкування є процесом встановлення і підтримки прямого, опосередкованого чи безпосереднього різними засобами контакту між людьми. Говорячи про безпосереднє спілкування, ми можемо згадати свій останній розмову з одним на перерві або з батьками вдома.

Згадуючи опосередкована – останній телефонну розмову або голубиную пошту середніх віків, коли спілкування здійснювалося не тільки через письмову форму, але і за допомогою птаха-листоноші.

Складові спілкування
Як і у будь-якого процесу, у спілкування є необхідні складові:

1. Контакт (вербальний або невербальний) – тому навіть знаючи, що з якоюсь людиною на іншому кінці країни ви будете говорити на одній мові і на одну тему, але не маючи з ним будь-якого контакту, поспілкуватися вам не вдасться.

2. Спільну мову (у тому числі і жести) – тому якщо ви, бажаючи поспілкуватися з іноземцем на злободенні, цікаві для вас теми, не зможете знайти спільну мову, спілкування не налагодиться.

3. Спільність тезаурусів (“скарб” ін грец.) – Тобто загальний запас знань про світ. Говорячи про спільність тезаурусів, можна згадати спроби спілкування колонізаторів з народами Африки. Культура, спосіб життя і уявлення про світ у учасників спілкування були абсолютно різними і контакт налагоджений не був.

Форми спілкування
Крім трьох необхідних складових ми можемо говорити і про форми спілкування. Форми спілкування визначаються за характером і змістом інформації, якій співрозмовники обмінюються між собою. Таким чином, можна виділити наступні форми спілкування:

– службова (ділове). Приклад: офіційні переговори про майбутню угоду
– повсякденне (побутове). Приклад: розмова матері і дитини про те, як пройшов його день у школі.
– Переконуюче. Приклад: передвиборна промова кандидата у депутати.
– Ритуальне. Приклад: спілкування між служителями храму під час проведення церемонії.
– міжкультурне (міжетнічне). Приклад: комунікація представника східної цивілізації з представником західної.

Культура спілкування
Культурою ж спілкування ми називаємо соціальне явище, яке відрізняється і характеризується нормативністю цього самого спілкування. Соціальні норми – це правила поведінки, що визначаються соціальними групами і очікувані в реальному поведінці учасників цих груп.

За допомогою цих правил соціум позбавляється від важкої потреби регулювати схожі випадки поведінки в індивідуальному порядку. Подібні зразки поведінки потрібні не тільки самому соціуму, а й окремої особистості, більше того, їх виникнення стало реальним лише з приходом усвідомлення людиною свого ставлення до інших людей, до їх особистості та індивідуальності. Як наслідок, соціальне життя практично не може існувати без норм спілкування.

Лексика та особливості мови, елементи мистецтва, ритуали, правила ввічливості та етикет, ігри та інше – всі ці соціальні явища типізують спілкування і формують різні людські, як духовні, так і фізичні, якості, перетворюючи їх на звички, які можна назвати масовими.

Формування культури спілкування
Але як формується культура спілкування? Хто допомагає нам освоїти її ази? Відповідь на це питання двоїстий. З одного боку, головним інститутом засвоєння соціальних норм є сім’я, тобто дорослі партнери людини по спілкуванню. Саме дорослі дають дитині основні уявлення про соціальні норми, табу, соціальних ролях, якими дитина потім користується, входячи в доросле життя.

Спілкування з дорослими більш офіційно і шанобливо, більш табуировано, більш схильне нормам ввічливості та етикету. У той же час, однолітки, які беруть у житті дитини відчутне участь, теж привносять свій внесок у його культуру спілкування. З друзями він більш відкритий, більш активно проходить соціалізацію, однолітки допомагають дитині формувати свою Я-концепцію: уявлення про самого себе і оцінку самого себе, порівняння себе з іншими, визначення своїх слабких і сильних сторін.

Конфліктні ситуації
Однак, навіть з урахуванням культури спілкування і численних норм, комунікація, як правило, не обходиться без конфліктів і конфліктних ситуацій.

Конфліктні ситуації – це уявлення якогось людини Н про наявний (реальному або уявному) протиріччі, про самого себе – Н-про свої думки, можливостях і т. п., про опонента – його думках і можливостях, а також про те, що думає і передбачає опонент про уявленнях людини Н.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Поняття спілкування і його складові