Поняття ринку
Ринок – це система економічних відносин, що складаються в процесі виробництва, обігу та розподілу товарів. Ринок розвивається разом з розвитком товарного виробництва, залучаючи в обмін не тільки вироблені продукти, а й продукти, які не є результатом праці (земля, дикоростучий ліс).
Сутність ринку. Ринок являє сферу обміну (обігу), в якій здійснюється зв’язок між агентами суспільного виробництва у формі купівлі-продажу, тобто зв’язок виробників і споживачів, виробництва і споживання.
Суб’єктами ринку є продавці і покупці. Як продавців і покупців виступають домогосподарства (у складі одного або декількох осіб), підприємства, держава. Більшість суб’єктів ринку діють одночасно і як покупці, і як продавці. Суб’єкти взаємодіють на ринку, утворюючи взаємозалежний “потік” купівлі-продажу.
Об’єктами ринку є товари і гроші. В якості товарів виступає вироблена продукція, фактори виробництва (земля, праця, капітал), послуги. Як грошей – все фінансові кошти.
Ринок як самостійне утворення включає три основних елементи: ринок товарів і послуг, ринок праці, ринок капіталу. Всі ці три ринки органічно взаємопов’язані і впливають один на одного. Розвиненість ринку та ринкових відносин залежить від розвитку всіх його складових.
Умови виникнення ринку: 1) суспільний поділ праці. За допомогою поділу праці досягається обмін діяльністю. В результаті працівник певного виду праці отримує можливість користуватися продуктами будь-якого іншого конкретного виду праці;
2) спеціалізація. Спеціалізація – форма суспільного поділу праці як між різними галузями і сферами суспільного виробництва, так і всередині підприємства на різних стадіях виробничого процесу. У промисловості розрізняють три основні форми спеціалізації:
– Предметну (автомобільні, тракторні заводи); – Подетальної (завод шарикопідшипників); – Технологічну (прядильна фабрика);
3) обмеженість виробничих можливостей людини. Обмежені в суспільстві не тільки виробничі можливості людини, але і всі інші фактори виробництва (земля, техніка, сировина). Їх загальна кількість має межі, а застосування в якій-небудь одній сфері виключає можливості такого ж виробничого використання в іншій. В економічній теорії це явище отримало назву закону обмежених ресурсів. Обмеженість ресурсів долається за допомогою обміну одного продукту на іншій через ринок;
4) економічна відособленість товаровиробників. Економічна відособленість означає, що тільки сам виробник вирішує, яку продукцію випускати, як її виробляти, кому і де продавати. Правовим режимом стану економічної відособленості є режим приватної власності. Обмін продуктами людської праці в першу чергу передбачає наявність приватної власності. З розвитком приватної власності розвивалося і ринкове господарство. Об’єкти приватної власності різноманітні. Вони створюються і примножуються за рахунок підприємницької діяльності, доходів від ведення власного господарства, доходів від коштів, вкладених в акції, цінні папери.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)