Поняття Простору свободи, безпеки і правосуддя в ЄС
Створення Простору свободи, безпеки та правосуддя без внутрішніх кордонів, в якому вільне пересування осіб забезпечується в поєднанні з належними заходами щодо контролю на зовнішніх кордонах, притулку, імміграції та запобігання і боротьби зі злочинністю, є однією з основних цілей ЄС на сучасному етапі (ст. 3 Договору про ЄС).
Особливістю концепції, що лежить в основі ПСБП, є об’єднання сфер співробітництва, які раніше розвивалися незалежно один від одного в рамках міжурядового співробітництва і не розглядалися як складові однієї системи.
Попередником ПСБП є розвивалося поза правовими рамками ЄС в 90-х рр. XX ст. Шенгенська співпрацю, в якому за відправну точку була прийнята свобода пересування всередині шенгенського простору для всіх осіб незалежно від громадянства, що забезпечувалося шляхом повного скасування контролю на загальних (внутрішніх) кордонах. У той же час Шенгенська співробітництво передбачало посилення судового і поліцейського співробітництва, спрямованого на подолання негативних наслідків відкриття кордонів (що існували, втім, і до відкриття кордонів), таких як нелегальна міграція, транскордонна злочинність, зниження ефективності судової системи внаслідок відмінностей у національних правових системах.
Сам термін був вперше введений в установчі акти ЄС в якості новели Амстердамського договору 1997 р Ідея створення Простору свободи, безпеки і правосуддя приписується Нідерландам, який представив концепцію на міжурядової конференції, яка готувала проект Амстердамського договору [111]. Оскільки поняття ПСБП не розкривається детально в установчих актах ЄС, тлумачення наводиться в наступних правових документах і наукових роботах.
Затверджений Європейською Радою в 1998 р Віденський план дій щодо імплементації положень Амстердамського договору про ПСБП [112] був покликаний розкрити зміст цієї концепції. Згідно з цим документом ПСБП включає три складові: простір свободи, простір безпеки і простір правосуддя, які взаємопов’язані і взаємозалежні.
Як зазначено в Віденському плані дій, “свобода втрачає своє значення, якщо нею не можна користуватися в безпечному оточенні і з повною підтримкою системи правосуддя” [113]. Концепція ПСБП будується на тому, що жодна складова не може бути реалізована незалежно від двох інших, а завдання ЄС полягає в підтримці належного балансу.
Свобода в рамках ПСБП повинна трактуватися ширше, ніж тільки свобода пересування і включає в себе відповідно до Віденської плану дій свободу жити в законослухняному оточенні з усвідомленням того, що державні органи докладають всіх можливих індивідуальні або колективні зусилля (на національному рівні, на рівні Союзу і поза ним ) для боротьби і придушення тих, хто має намір заперечувати чи зловживати свободою [114].
Важливо відзначити, що ідея європейського громадянства нерозривно пов’язана з поняттям ПСБП. Останнє будується на основі обов’язки ЄС забезпечити безперешкодне користування правами громадянами однієї держави ЄС на території іншої, що забезпечується за рахунок зняття бар’єрів для вільного пересування, надання доступу до правосуддя та підтримки високого рівня безпеки для громадян ЄС на території всіх держав ЄС. Незважаючи на те, що національні правові системи зберігаються і навіть визнані в ЄС в якості цінності, а безпосереднє правозастосування здійснюють національні органи на території кожної окремої держави, в рамках ПСБП виробляються правила і створюються механізми, які покликані згладити складності, викликані відмінностями, і забезпечити нормальне функціонування окремих національних систем в умовах інтеграції.
Високий рівень безпеки в ЄС забезпечується не в останню чергу за рахунок зміцнення кордонів (прикордонний контроль на зовнішніх кордонах) з метою недопущення всередину факторів, що підривають безпеку [115], а також за рахунок викорінення загроз всередині самого простору (попередження і боротьба зі злочинністю).
Винесення прикордонного контролю на зовнішні кордони ЄС можливе лише при забезпеченні рівномірно високого рівня контролю по всьому периметру, оскільки “ланцюг міцна настільки, наскільки міцно її найслабша ланка”. Це завдання вирішується шляхом регулювання порядку здійснення прикордонного контролю на рівні ЄС, введення єдиних стандартів і правил, а також контролю з боку спеціалізованих органів. У свою чергу, прикордонний контроль безпосередньо пов’язаний з візової та імміграційної політикою, наданням притулку і правовим становищем іноземних громадян [116] на території ЄС.
Безпека в рамках ПСБП є зобов’язанням ЄС і держав-членів забезпечити громадянам високий рівень безпеки, безпечне оточення за допомогою забезпечення інституційних рамок для співробітництва поліцейських і інших компетентних органів держав з питань запобігання та боротьби зі злочинністю. У свою чергу, ефективність боротьби зі злочинністю безпосередньо залежить від ефективності роботи національних судових систем в умовах відсутності внутрішніх кордонів і вільного переміщення осіб між державами. Тим самим ПСБП включає судове співробітництво у кримінальних справах в якості аспекту забезпечення безпеки, з одного боку, і правосуддя – з іншого.
Судове співробітництво в рамках ПСБП розглядається в більш широкому контексті, як підтримка в повсякденному житті, рівний доступ до правосуддя і притягнення до відповідальності тих, хто загрожує свободі і безпеці індивідів і суспільства.
“Віхи Тампере”. Європейська Рада провів в Тампере (Фінляндія) 15-16 жовтня 1999 р спеціальну зустріч, присвячену створенню Простору свободи, безпеки та правосуддя, за підсумками якої було прийнято документ, відомий як “Висновки Тампере”, або “Віхи Тампере” [117].
У “Висновках Тампере” підтверджується зв’язок між ПСБП і захистом прав людини, оскільки “європейська інтеграція міцно корениться в спільній прихильність свободі, що грунтується на правах людини, демократичних інститутах і верховенство права” (п. 1). ПСБП має забезпечити, щоб “свободою, яка включає право вільно пересуватися по Союзу, можна було користуватися в умовах безпеки і правосуддя, доступного для всіх” (п. 2). Основний акцент робиться на концепції свободи, заснованої на внутрішньої безпеки, забезпеченої за допомогою ефективного правозастосування і доступу до правосуддя [118].
Сучасне поняття ПСБП грунтується на ст. 67 Договору про функціонування ЄС, в якій закріплені його визначальні характеристики:
– Повага основних прав і різних правових систем і традицій держав-учасників;
– Відсутність контролю щодо осіб на внутрішніх кордонах;
– Справедлива по відношенню до громадян третіх держав загальна політика щодо надання притулку, імміграції та контролю на зовнішніх кордонах;
– Високий рівень безпеки в результаті запобігання та боротьби зі злочинністю, расизмом та ксенофобією, координації та співпраці між поліцейськими, судовими та іншими компетентними органами, а також шляхом взаємного визнання судових рішень у кримінальних справах та, якщо необхідно, шляхом зближення кримінальних законів;
– Спрощення доступу до правосуддя на основі принципу взаємного визнання судових та позасудових рішень у цивільних справах.
З метою формування і розвитку ПСБП 2 грудня 2009 р за підсумками Лісабонської реформи Європейська Рада затвердила Стокгольмську програму “Відкрита та безпечна Європа на службі і захист громадян” [119].
Новелою Стокгольмської програми можна вважати включення в поняття ПСБП такої сфери співпраці, як реагування на надзвичайні ситуації – лісові пожежі, землетруси, стихійні лиха та ін.
У порівнянні з попередніми документами Стокгольмська програма представляє концепцію ПСБП в новому ключі. Захист прав людини остаточно утвердилася в якості сфери співпраці в рамках ПСБП. Поняття свободи знайшло стійкий зв’язок не тільки зі свободою пересування, але і з концепцією громадянства ЄС і захистом прав людини. У той же час питання свободи поставлені в залежність від забезпечення безпеки, а не навпаки. Співпраця з метою забезпечення безпеки розширюється, включаючи крім боротьби зі злочинністю боротьбу зі стихійними лихами. Поняття простору правосуддя зберігає відносну стабільність, будучи лише доповненим твердженням в якості загальної цінності ЄС відмінностей в національних правових системах, тим самим підтверджуючи курс на забезпечення сумісності правових систем замість уніфікації матеріальних правових норм.
Поняття ПСБП не зводиться лише до кримінально-правового співробітництва. Йдеться про збалансований розвиток складових безпеки, свободи і правосуддя, а не про обмеження або ігноруванні складовою свободи на догоду безпеки. Свобода виступає в якості цінності, яку необхідно захищати за допомогою забезпечення безпеки і гармонізації законодавства.
Російський дослідник Ю. А. Борко вважає, що основу ПСБП становить право громадян держав-членів вільно пересуватися, жити і вибирати рід занять, незалежно від статі, віку, громадянства, етнічної приналежності та віросповідання, а також рівність в економічних, соціальних і – за деякими винятками – в політичних правах [120]. Дане визначення бере свободу, права громадян ЄС за відправну точку побудови Простору свободи, безпеки та правосуддя. Інший російський дослідник А. Г. Чижов також вказує, що “в рамках роботи зі створення Простору свободи, безпеки і правосуддя окреслено широкий спектр сфер взаємодії, з яких” свобода “є пріоритетною, оскільки включає в себе зняття бар’єрів, які заважають вільному пересуванню людей в цілях сприяння людським контактам, і поступовий перехід на безвізовий режим взаємних поїздок “[121].
Російська дослідниця О. Ю. Потьомкіна вказує, що “за задумом сторін, поєднання різних напрямків взаємодії необхідно для балансу між безпекою, з одного боку, і правосуддям та свободою, з іншого” [122].
У будь-якому випадку мова йде про збалансований розвиток складових безпеки, свободи і правосуддя, а не про обмеження або ігноруванні складовою свободи на догоду безпеки. Так, юрист Центру європейської політики Христина Пінеда Поло вказує, що “коли мова йде про боротьбу з міжнародною організованою злочинністю, є додаткова цінність в гармонізації законодавства з тим, щоб, наприклад, ніхто не міг сховатися від правосуддя, використовуючи переваги свободи пересування” [123 ]. Тим самим свобода виступає в якості цінності, яку необхідно захищати за допомогою забезпечення безпеки і гармонізації законодавства.
Багато європейських вчені, наприклад Т. Г. Веенкамп, Т. Бентлі, А. Буонфіно, дотримуються думки, що при створенні простору свободи, безпеки та правосуддя на шкоду свободі акцент був зроблений саме на безпеки і контролі [124].
С. Каррера, Дж. Апап вказують на те, що “свобода” як складова ПСБП отримує менше уваги з боку держав, менше фінансується і повільніше розвивається в порівнянні з питаннями безпеки і правосуддя [125]. Вони наголошують на необхідності забезпечити належний баланс між свободою, безпекою і правосуддям. Політика безпеки і правозастосування повинна розвиватися з використанням свободи в якості відправної точки.
Згідно Комісії “для громадян Європи важливо, щоб цілі політики правосуддя і внутрішніх справ – свобода, безпека і правосуддя – були взаємопов’язані і збалансовані, оскільки свобода втрачає велику частину свого значення, якщо їй не можна користуватися в безпечному оточенні, і якщо вона не підкріплена справедливої і доброї роботи правовою системою “[126].
На основі аналізу підходів дослідників і положень правових документів Простір свободи, безпеки і правосуддя можна визначити як правову концепцію і вибудувану на її основі комплексну сферу правового регулювання, спрямовану на формування в рамках ЄС правового простору без внутрішніх кордонів, в якому забезпечена свобода пересування для громадян ЄС, встановлено єдиний правовий режим пересування для іноземних громадян, гарантовані захист прав і свобод людини, рівний доступ до правосуддя і високий рівень безпеки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)