Поняття прогнозування
Прогнозування як результат розвитку менеджменту
Фінансово-господарська діяльність сучасних підприємств досить сильно може бути залежною від достовірності припущення перспектив розвитку, тобто від прогнозування. Прогноз – приблизна оцінка майбутніх станів, що виникають в результаті реалізації напрямків діяльності господарюючого суб’єкта.
Розрізняють три основних види прогнозу: технологічний, економічний і прогноз обсягу продажів (попиту).
Потреба в прогнозуванні соціальних і економічних ситуацій і процесів виникає через те, що кожне підприємство у своїй діяльності постійно реалізує ті чи інші бізнес-напрямки, які піддаються рухливістю зовнішнього середовища, в тому числі факторів конкуренції. Прогноз – це ймовірнісна судження, яке обгрунтовано. Прогнозне судження направлено на передбачення про можливі стани, шляхи і терміни досягнення.
Можна сказати, що гіпотеза – наукова платформа при формуванні прогнозу, а прогнозування – це дослідницька база планування. Розглядаючи визначення прогнозування, можна говорити про те, що прогноз є основою при постановці планів, тобто прогнозування лежить в основі планування і є основою функції менеджменту в сучасних умовах як на мікроекономічному ровне, так і в розрізі макроекономічних процесів. Прогнозування існує незалежно від планування, хоча може бути складовою частиною процесу планування.
Прогнозування, відповідно до різних гіпотезами розвитку майбутніх подій або динаміки економічної ситуації, визначається як сценарне планування і є одним з основних методів прогнозування стратегічного.
Суть даного підходу, що дозволяє управляти невизначеністю майбутнього, полягає в дослідженні основних рушійних сил у зовнішньому середовищі компанії, виявленні в них визначених елементів і ключових невизначеностей. Після чого формується ряд сценаріїв (внутрішньо несуперечливих уявлень про те, яким може виявитися майбутнє), в кожному з яких обов’язково присутні всі зумовлені елементи, але приймають різний результат ключові невизначеності. Створення сценаріїв розвитку ситуації є моделювання майбутнього об’єкта в сьогоденні. Сформувавши можливі сценарії майбутнього, керівництву компанії необхідно “протестувати” передбачувані стратегії і вибрати ту з них, яка найбільш ефективна у всіх сценаріях. Сценарії можуть також використовуватися для кращого розуміння тенденцій у зовнішньому середовищі і перегляд бізнес-ідей компанії. Сценарне прогнозування вперше було успішно застосовано П’єром ВАКом в 1971 р
Свій розвиток сценарне прогнозування отримало в концепції системної динаміки, що розглядається стосовно до економічної сфери. Моделювання бізнес-процесів – це лише одна з областей застосування імітаційного моделювання поряд з моделюванням розвитку, наприклад, міста, створенням моделі динаміки популяції, розвитком екологічної ситуації або поширенням епідемії.
Подробиця і точність в прогнозуванні
Прогнозування займає особливе місце серед напрямків сучасного менеджменту і спирається на точні розрахунки і моделювання. Управлінці досить активно застосовують прогнозування в частині впровадження “універсальної” системи бюджетування з орієнтацією на велику кількість завдань та їх вирішення – це значний крок до точного планування річного бюджету один раз і оптимальної роботи за планом без подальшого відволікання уваги на аналіз зовнішнього середовища. Однак вже перші кілька місяців роботи по “універсального” бюджету свідчать про неможливість такої роботи, що особливо явно виражено в умовах інноваційної діяльності підприємства. Основною проблемою є відсутність можливості точного прогнозу продажів кожного виду товарів. Особливо це актуально для тих підприємств, де список найменувань продукції, що виробляється значний. Навіть при детальному аналізі ринку, а також статистики роботи за минулі періоди точний прогноз неможливий. Однак це стосується звичайного підприємства. Якщо ж мова йде про інноваційну діяльність, то ступінь невизначеності зростає в кілька разів і є причиною неможливості визначення фінансових потреб підприємства. Специфіка інноваційних робіт така, що бюджет підприємства повинен змінюватися під впливом зовнішніх умов. При відсутності такої гнучкості бюджету підприємство може втратити з’явилися в роботі можливості, непередбачені в початковій редакції бюджету.
З усього сказаного можна зробити висновок, що ступінь подробиці планів з бюджетування повинна залежати від специфіки роботи підприємства. І розробка планів повинна стати одним з ключових питань перед початком розробки системи бюджетування.
Деталізація прогнозів в процесі бюджетування
Зайва подробиця системи бюджетування є причиною зниження точності прогнозів. Наприклад, бюджет, складений на основі статистики та аналізу ринку, буде точніше бюджету на основі “розрізу” позицій товарного каталогу. Причиною цього є труднощі у визначенні місткості ринку і в прогнозуванні його змін для кожного виду товару (особливо в тих випадках, коли мова йде про тисячі товарних одиниць). Потрібно враховувати і те, що дані про динаміку продажів за попередні періоди не є показовими. При цьому варто зауважити, що найдокладніший рівень деталізації також шкідливий для формування успішної роботи бізнесу. Наприклад, витрати на канцелярські товари недоцільно ділити на суми для кожного компонента: олівців, ручок, точилок, скріпок і т. д.
Що стосується питання незмінності річного бюджету, то тут необхідно брати до уваги мінливість ринкового середовища, при якій ступінь похибки в прогнозах може бути значною. Річний бюджет підприємства – це покажчик для направлення ймовірного шляху розвитку підприємства. Однак відхилення і в бюджеті, і в розвитку можливі і допустимі, особливо це актуально для країн з економікою, що розвивається.
Прогнозування як функція менеджменту грунтується на інформаційно-методичному забезпеченні, яке являє собою сукупність зовнішніх і внутрішніх джерел інформації, використовуваних в процесі прийняття управлінських рішень. Прогнозування в сучасних умовах відіграє важливу роль в процесі менеджменту, оскільки управлінський апарат отримує можливість планувати приплив і відтік капіталу, визначати періоди виникнення касового розриву і оцінювати доцільність використання того чи іншого інструменту для його усунення, забезпечення фінансової стійкості підприємства.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)