Поняття про особистість в психології

У психологічній науці існує декілька понять для позначення людини: суб’єкт, індивід, особистість.
По-перше, психологія завжди розглядає людину як суб’єкта (учасника, виконавця) історичного і суспільного процесу в цілому, суб’єкта конкретної діяльності, виступаючого джерелом пізнання і перетворення об’єктивної дійсності. Сама ж діяльність при цьому виступає формою активності людини, що дозволяє йому удосконалювати навколишній світ і самого себе.
По-друге, психологія розглядає людину як індивіда, зазвичай маючи на увазі під цим, що він:
є своєрідним представником інших живих істот, що відрізняється від тварин специфікою філо – і онтогенетичного розвитку особливого виду;
є окремим представником людської спільності, що має притаманні лише йому особливості психіки та поведінки.
Обидва значення поняття взаємопов’язані і описують людину як істоту своєрідне. Найбільш загальними характеристиками індивіда є: цілісність і своєрідність його психофізіологічної організації; стійкість всіх його зусиль у процесі взаємодії з навколишнім середовищем.
У повсякденному житті, коли говорять про індивідуальність людини, то мають на увазі його оригінальність. зазвичай словом
109
“індивідуальність” визначають якусь чільну особливість конкретної людини, що робить його не схожим на оточуючих. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних проявляється дуже яскраво, інших – малопомітно.
По-третє, психологічна наука розглядає людину як особистість. В особистості виділяється, перш за все, її суспільна сутність. Поза суспільством, поза соціальної та професійної групи людина не може стати особистістю, у нього не сформується людську подобу: тобто створює людини природа, а формує його суспільство.
Особистість людини як члена суспільства знаходиться в сфері впливу різних відносин, що складаються насамперед у процесі виробництва та споживання матеріальних благ.
Особистість перебуває також у сфері політичних відносин. Від того, вільна вона чи пригнічена, має політичні права чи ні, може реально обирати або бути обраною, обговорювати питання суспільного життя або бути виконавицею волі панівного класу, залежить психологія особистості.
Особистість знаходиться у сфері дії ідеологічних відносин. Ідеологія як система ідей про суспільство має великий вплив на особистість, багато в чому формує зміст її психології, світогляд, індивідуальні та соціальні установки.
На психологію особистості разом з тим впливають і відносини людей в групі, в яку вона входить. В процесі взаємодії і спілкування люди взаємно впливають один на одного, внаслідок чого формується спільність у поглядах, соціальних установках та інших видах відносин до суспільства, праці, людям, власним якостям. Водночас в групі особистість завойовує певний авторитет, займає певне положення, грає визначені ролі.
Особистість не тільки об’єкт суспільних відносин, а й їх суб’єкт, тобто активне ланка. Вступаючи в відносини з людьми, особистості творять історію, але творять її не по свавіллю, а по необхідності, під впливом об’єктивних суспільних закономірностей. Однак історична необхідність не виключає ні самобутності особистості, ні її відповідальності за свою поведінку перед суспільством.
Таким чином, особистість – це конкретна людина, що є представником певної держави, суспільства
110
і групи (соціальної, етнічної, релігійної, політичної, статево-віковою і т. д.), який усвідомлює своє ставлення до оточуючих його людей і соціальної дійсності, включений у всі відносини останньої і займається своєрідним видом діяльності і наділений специфічними індивідуальними і соціально-психологічними особливостями.
Розвиток особистості обумовлено різними факторами. До них зазвичай відносять: своєрідність фізіології вищої нервової діяльності, анатомо-фізіологічні особливості, навколишнє середовище і суспільство, суспільно-корисну діяльність. Від того, наскільки ми їх знаємо і враховуємо специфіку їх прояву, залежить ефективність правильного розуміння всіх індивідуальних і соціальних дій і вчинків людини.
Своєрідність фізіології вищої нервової діяльності особистості – це специфіка функціонування її нервової системи, що виражається в найрізноманітніших характеристиках: своєрідності роботи всієї нервової системи, співвідношенні процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, прояві темпераменту, емоцій і почуттів, поведінки і вчинків і т. д.
Анатомо-фізіологічні особливості особистості – це такі її характеристики, які залежать від анатомічної та фізіологічної структури тіла людини, яка надає серйозний вплив як на його психіку і поведінку, так і на схильність останніх впливам обставин та інших людей. Наприклад, слабкий зір і слух людини, природно, позначаються на його діях і вчинках і повинні прийматися до уваги в процесі спілкування і взаємодії.
В основі анатомо-фізіологічних особливостей лежать задатки, які становлять вроджені анатомо-фізіологічні характеристики організму, які полегшують розвиток здібностей. Такий, наприклад, задаток, як рухлива нервова система, яка веде до розвитку багатьох здібностей в будь-якому виді діяльності, пов’язаної з необхідністю адекватно реагувати на зміну ситуацій, швидко перебудовуватися на нові дії, міняти темп і ритм роботи, встановлювати взаємини з іншими людьми. Отже, це може специфічно виявлятися і в ході спільної діяльності з ними і, безумовно, повинно прийматися до уваги.
111
Найважливішими факторами формування особистості виступає навколишнє середовище та суспільство. Поза суспільством, поза соціальної та професійної групи людина не може стати особистістю, у нього не сформується людську подобу: тобто створює людини природа, а формує його суспільство.
Зазвичай виділяють природно-географічне середовище, яка дуже впливає на розвиток особистості. Відомо, наприклад, що вирослі на Крайній Півночі люди більш витримані, більш організовані, уміють цінувати час і правильно ставитися до того, чого їх навчають.
Природні особливості індивіда закладені в ньому від народження, в тому числі активність і емоційність. Активність особистості виражається в прагненні до різного роду діяльності, прояві себе, силі й швидкості перебігу психічних процесів, рухових реакцій, тобто виступає як соціальна характеристика діяльності людини і може змінюватися від великої енергії, стрімкості в рухах, працю й мови до млявості поведінки, пасивності психічної діяльності, мови і жестикуляції. Емоційність проявляється в різного ступеня нервової збудливості індивіда, динаміці його емоцій і почуттів, що характеризують його ставлення до навколишнього світу.
Макросередовище, тобто суспільство в сукупності всіх його проявів, також дуже впливає на формування особистості. Наприклад, людина, що виросла в тоталітарному суспільстві, як правило, розвинений і вихований інакше, ніж представник демократичної держави.
Мікросередовище, тобто група, мікрогрупа, сім’я і т. д., також є важливою детермінантою формування особистості. Саме в мікросередовищі закладаються найважливіші моральні та морально-психологічні характеристики людини, які, з одного боку, необхідно брати до уваги, а з іншого – удосконалювати або трансформувати в процесі навчання і виховання.
Суспільно-корисна діяльність, тобто працю, спілкування з іншими людьми, в умовах якого розвивається людина, виховання і самовиховання також формують його найважливіші особистісні якості.
Фактори формування особистості та особливості дій і вчинків особистості в суспільстві дозволяють скласти її
112
психологічну характеристику, тобто описати всю повноту її змісту і показати специфіку взаємовпливу індивідуальних і соціальних її якостей, яка виявляється в процесі спілкування, взаємодії та взаємовідносин з іншими людьми.
При цьому слід мати на увазі своєрідність зародження і розвитку психологічних особливостей особистості, які формуються в процесі соціалізації. Це необхідно тому, що, з одного боку, є прямий зв’язок між специфікою формування певних якостей людини та їх функціонуванням в соціальному середовищі *, з іншого – присутня і певна кореляційна залежність власне соціально-психологічних якостей особистості від специфіки функціонування його індивідуально-психологічних особливостей * *.
Психологічна характеристика особистості як опис всього комплексу притаманних їй характерних особливостей має свою іерархізірованную внутрішню структуру, основний фокус якої орієнтований на виділення її психічних властивостей і сторін і на цій основі на осмислення всіх її рис, що мають як індивідуальне, так і соціальне походження.
Індивідуально-психологічна сторона особистості відображає специфіку функціонування її психічних процесів, властивостей, станів і утворень. Психічні процеси – це психічні явища, що забезпечують первинне відображення і усвідомлення особистістю впливів навколишньої дійсності. Психічні властивості – це найбільш стійкі і постійно проявляються особливості особистості, що забезпечують певний рівень поведінки та діяльності, типовий для неї. Розрізняють такі властивості особистості: спрямованість, темперамент, характер і здібності.
113
Психічні стани – це рівень працездатності й якості функціонування психіки особистості в кожен даний момент часу. Психічні утворення являють собою психічні явища, що формуються в процесі придбання людиною життєвого і професійного досвіду, у зміст яких входить особливе поєднання знань, навичок і вмінь.
Світоглядна сторона особистості відображає суспільно значимі її якості та особливості, що дозволяють займати гідне місце в суспільстві. Світогляд особистості визначає її найважливіші життєві цілі та інтереси, відносини і позиції. Моральне обличчя особистості – це система її уявлень про мораль, відбиває наявність у неї твердих підвалин і визначальна її дії і поведінку в суспільстві. Моральний вигляд особистості – це стійка система її поглядів на норми відносин людей в суспільстві та їх гідне взаємодія.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Поняття про особистість в психології