Поняття про біорізноманіття, його збереження і використання

Біорізноманіття (різноманітність організмів, що населяють Землю, і їх природних поєднань) включає в себе види рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів, а також ті екосистеми і екологічні процеси, частиною яких вони є. Воно також включає генетичну різноманітність.

Збереження та стале використання біорізноманіття важливо для забезпечення потреб людей у??сільськогосподарських продуктах, медичних препаратах, естетичних послугах і т. Д. Наприклад, у США щорічно виробляється близько 4,5% валового національного продукту за рахунок диких видів. Вартість ліків, вироблених у світі з дикорослих рослин і природних продуктів є високою. І зараз навіть складно припустити, яким еколого-економічним збитком може обернутися втрата навіть одного виду в майбутньому.

Потужна трансформація природних комплексів в результаті різних форм господарської діяльності, значний прес людини призводять до серйозних негативних змін біоти, зростають втрати різноманітності живої природи, внаслідок зникнення біологічних видів, включаючи види, які мають цінність або потенційну цінність для людей, а також є важливими для підтримки балансу екосистем. У Білорусі, в тому числі і на Гомельщині, спостерігається тенденція незворотного зникнення видів, зниження чисельності мисливсько-промислових тварин, зміна структури флористичних і фауністичних наземних та водних комплексів, поява значного числа рідкісних і перебувають під загрозою зникнення, видів. Однак відомо (Л. М. Сущеня, М. М. Пікулик, 1990), що втрата навіть п’ятої частини наявних, наприклад, видів тварин означатиме втрату екологічної рівноваги, неминуче веде до деградації екосистем. Біологічне ж різноманітність, збереження генофонду живих організмів забезпечує підтримання біотичного кругообігу, стійкого функціонування екосистем. Важливим екологічним принципом при правильному природокористуванні є не тільки збереження видового різноманіття рослин і тварин, а й охорона середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, збереження цілісності природних співтовариств, обгрунтоване раціональне використання і відтворення біоти, регулювання її чисельності з метою охорони здоров’я населення і запобігання господарського збитку.

Природні екосистеми в їх природному стані є дуже стійкими об’єктами. В результаті природного відбору, що відбувається на тлі биоценотических взаємодій – трофічних (харчових), конкурентних, інших – в будь-яких абіотичних умовах складається комплекс видів, кожен з яких максимально пристосований до склався станом середовища. Цей комплекс має стійкими значеннями екологічних характеристик. Вивчення стійкості співтовариств в наземних, грунтових і водних екосистемах, з’ясування механізмів, розробка критеріїв стійкості представляє в даний час важливу проблему, рішенням якої займаються багато дослідників (Ю. А. Ізраель, М. Я. Антоновський, С. М. Семенов та ін. , 1988). Ці дослідження показують, що механізм виникнення нестійкості природних екосистем може бути різним, перебуваючи в залежності від неповного знання екологічних, общебиологических закономірностей, від реалізації невдалої схеми управління процесом. Типовим прикладом такого роду ситуації є використання пестицидів у сільському і лісовому господарствах. Світове виробництво пестицидів досягло величезної величини. Незважаючи на інтенсифікацію їх застосування, втрати врожаю від шкідників, інших небезпечних організмів залишаються великі. Однією з причин такого явища служить те, що при проведенні хімічної боротьби зі шкідниками – фитофагами в значній мірі знищуються корисні комахи, в тому числі хижаки фітофагів. Людина ж “оплачує” те, що природні вороги фітофагів роблять безкоштовно. Інтенсивність хімічної боротьби досягає часом дуже високих значень і система продуцент – консумент першого порядку (фітофаги) – консумент другого порядку (хижаки) може поступово виходити з рівноваги, у зв’язку із загибеллю консументів 2-го порядку, подальшого підйому чисельності фітофагів та подальшої вимушеної інтенсифікації хімічної обробки. Економічно це призводить до величезних витрат, з позицій екологічних – до катастрофічного забруднення природного середовища. Таким чином видно, що діяльність людини вимагає точного знання природних закономірностей. Не рахуватися з цією аксіомою не можна, якщо ми хочемо зберегти екосистеми, якість середовища проживання.

Проблема збереження біологічного різноманіття (біорізноманіття) та сталого (невиснажливого) використання природних біологічних ресурсів змушують людей всіх країн спільно шукати шляхи запобігання збіднення природних екосистем, частиною яких ми всі теж є. На конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992) представниками 179 держав була прийнята Конвенція з біорізноманіття. У конвенції з біорізноманіття в якості найважливіших поставлені наступні завдання:

– Збереження біорізноманіття;

– Стале використання його компонентів;

– Справедливе і рівноправне отримання вигод, що виникають в результаті використання генетичних ресурсів.

Республіка Білорусь підписала і ратифікувала зазначену конвенцію. Відповідно до неї розроблена Національна стратегія та план дій по збереженню та сталому використанню біологічного різноманіття. Даний документ є основоположним керівництвом у здійсненні практичних кроків по шляху збереження біологічного різноманіття нашої країни в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Поняття про біорізноманіття, його збереження і використання