Поняття методу
Термін “метод” має як мінімум два значення.
1. Метод як методологія – система принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, вихідна, принципова позиція як підхід до дослідження.
Методологічною базою наукової психології є гносеологія (теорія пізнання), яка розглядає взаємини суб’єкта та об’єкта в процесі пізнавальної діяльності, можливості пізнання людиною світу, критерії істинності та достовірності знання.
В основі методології психологічних досліджень лежать принципи детермінізму, розвитку, зв’язку свідомості і діяльності, єдність теорії і практики.
2. Метод як спеціальний прийом, шлях ведення дослідження, засіб добування психологічних фактів, їх осмислення і аналіз.
Сукупність методів, застосовуваних у конкретному дослідженні (у нашому випадку – в психологічному) і обумовлених відповідної їм методологією, називається методикою.
Наукові вимоги до методів психологічного дослідження, або принципи, такі.
1. Принцип об’єктивності припускає, що:
а) при вивченні психічних явищ завжди слід прагнути до встановлення матеріальних основ, причин їх виникнення;
б) вивчення особистості має протікати в процесі діяльності, характерної для людини даного віку. Психіка і проявляється, і формується в діяльності, та й сама вона – не що інше, як особлива психічна діяльність, в ході якої людина пізнає навколишній світ;
в) кожне психічне явище має розглядатися в різних умовах (типових і нетипових для даної людини), у тісному зв’язку з іншими явищами;
г) висновки повинні будуватися тільки на основі отриманих фактів.
2. Генетичний принцип (вивчення психічних явищ у їх розвитку) полягає в наступному. Об’єктивний світ перебуває в постійному русі, зміні, і відображення його не є застиглим і нерухомим. Тому всі психічні явища і особистість в цілому повинні розглядатися в їх виникненні, зміні та розвитку. Необхідно показати динаміку цього явища, для чого слід:
а) виявити причину зміни явища;
б) вивчати не тільки вже сформувалися якості, але й ті, які тільки зароджуються (особливо при вивченні дітей), оскільки педагог (і психолог) повинні дивитися вперед, передбачати хід розвитку, правильно будувати навчально-виховний процес;
в) враховувати, що темп змін явищ різний, якісь явища розвиваються повільно, якісь – швидше, і у різних людей цей темп дуже індивідуальний.
3. Аналітично-синтетичний підхід у дослідженнях припускає, що, оскільки в структуру психіки входять самі різні, тісно взаємопов’язані явища, то вивчити їх все відразу неможливо. Тому для вивчення поступово вичленяються окремі психічні явища і всебічно розглядаються в різних умовах життя і діяльності. Це прояв аналітичного підходу. Після вивчення окремих явищ необхідно встановити їх відносини, що дасть можливість виявити взаємозв’язок окремих психічних явищ і знайти те стійке, що характеризує людину. Це прояв синтетичного підходу.
Іншими словами, не можна зрозуміти і правильно оцінити психічні особливості особистості в цілому, не вивчивши окремих її проявів, а й неможливо розібратися в окремих особливостях психіки, що не віднісши їх один з одним, не розкривши їх взаємозв’язку і єдності.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)