Поняття географічного положення
Географічне положення – це показник взаиморасположения на земній поверхні географічних об’єктів різних типів – одна з основних категорій географії. Географічне положення може змінюватися у часі під впливом різних факторів, як природних, так і політико-економічних.
Виділяють кілька видів географічного положення.
1. Природно-географічне (фізико-географічне). Це характеристика місця розташування даного об’єкту в ряду природних об’єктів, наприклад, по відношенню до материків і океанів, до форм рельєфу, до островів і півостровів, до річок і озерами т. д.
2. Математико-географічне дозволяє оцінити положення об’єкта в системі координат і реперних точок планети, тобто по відношенню до елементів градусної сітки (до екватора і Грінвічським меридіану), до полюсів Землі, до крайніх географічним точкам.
3. Політико-географічне – по відношенню до сусідніх країн з їх столицями, до політичних угруповань країн, наприклад до Європейського Союзу.
4. Економіко-географічне визначає положення об’єкта серед різних антропогенних об’єктів, що виконують певні економічні функції. Наприклад, промислових і сільськогосподарських підприємств, місць видобутку корисних копалин і промислових районів, а також по відношенню до економічних угруповань країн (ОПЕК, АСЕАН, НАФТА).
5. Транспортно-географічне оцінює забезпеченість об’єкта транспортними та комунікаційними можливостями господарських зв’язків (автомобільні і залізні дороги, морські та річкові шляхи, авіатраси, нафто-і газопроводи, оптико-волоконні лінії зв’язку і ЛЕП, аеропорти, морські та річкові порти і т. д.).
6. Військово-географічне встановлює ступінь відношення до об’єктів, що мають військово-стратегічне значення (військові бази, угруповання військ, ядерні об’єкти, шахти балістичних ракет, підприємства, що виробляють ядерну зброю), до підприємств ВПК, а також по відношенню до військово-політичних угруповань країн (НАТО).
7. Еколого-географічне характеризує фон екологічної безпеки місця розташування об’єкта до місць, які мають екологічні проблеми (наприклад, до пунктів викиду забруднюючих речовин, до районів радіоактивного забруднення (Чорнобиль), а також до потенційно небезпечних об’єктів, що створює екологічну загрозу).
Особливості природи, населення і господарства окремих територій Росії.
Велика протяжність Росії з заходу на схід і з півночі на південь, особливості рельєфу зумовлюють різноманітність природних ландшафтів (арктичні пустелі, тундра, лісотундра, тайга, змішані і широколисті лісу, лісостепу і степу, напівпустелі і пустелі).
Тундра. Суворі, холодні кліматичні умови (низькі середньорічні температури повітря), тривала зима – сніговий покрив тримається 7-9 місяців, короткий літній період (2 місяці) і відповідно короткий вегетаційний період. Наявність багаторічної мерзлоти, надмірне зволоження – висока заболоченість території, неродючі тундрово-глейові грунти. Великі відкриті простори з сильними вітрами. Існуючі природно-кліматичні умови несприятливі для людини. В результаті райони характеризуються низькою щільністю населення, відносним переважанням міського населення. Склався особливий тип господарства, головна спеціалізація якого – експлуатація природних ресурсів Крайньої Півночі (видобуток газу, міді, нікелю і т. д.) і оленярство.
Степ – основний землеробський район Росії в силу сприятливих для сільського господарства природно-кліматичних умов (родючий грунт – чорноземи, тривалий вегетаційний період). Це зона найбільш розвиненого тваринництва (велика рогата худоба, свинарство, вівчарство, птахівництво). Розвинена харчова промисловість. Переважає сільське населення. Значно висока щільність населення.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)