ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… – ІВАН ДРАЧ

ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ…

Пам’яті академіка О. І. Білецького

Помирають майстри. Чітко значать віки.

Їх життя вперезало вогнями й димами.

В груди траурних маршів

Дзвенять молотки,

І влягаються думи золотими томами.

Люди круто жили. Люди в сонце ходили

І державу науки несли на плечах,

Люди гупали кайлом в оранжеві брили,

Люди шквально згоріли,

Щоб день не зачах.

Амплітуда людська –

Від колиски до гробу.

Та не знати народу таких амплітуд,

Бо ошпарює реквієм мою душу окропом

І сподівану зрілість вишукує тут.

Сплять монархи труда. Зріє черга велика

До незайнятих тронів крізь думи густі.

Підмайстри мого віку!

Я ваші ридання покликав,

Щоб на цвинтарі чолами підрости…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… – ІВАН ДРАЧ