Полюбити найменшого брата – Реалізм – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX ст
У другій половині XIX століття наша література сприяла вирішенню важливого завдання, проголошеного геніальним Т. Шевченком. Його послання “І мертвим, і живим…” із закликом подолати суспільне роз’єднання й полюбити “найменшого брата” стало ідейним орієнтиром для українських письменників-реалістів.
Не дивно, що на той час теми з народного життя посіли провідні позиції. Література глибоко і всебічно вивчала сільський побут, розкривала взаємини селян з іншими верствами суспільства, осмислювала відносини інтелігенції й народу.
Особливе зацікавлення українських письменників викликали зміни в селянському середовищі, зумовлені скасуванням кріпацтва. Літератори досліджували суспільні процеси, від яких залежали психологія, мораль, побут і майновий стан українського селянства в нових умовах. Вони висвітлювали ті проблеми, що найдужче хвилювали простих людей.
До найбільш гострих належала масштабна проблема “селянин і земля”. Її осмислювали часто й по-різному: у зв’язках із хліборобською працею та достатком, як запоруку бажаного соціального статусу та життєвих перспектив і навіть як основне джерело розбрату між членами однієї родини.
Із цією проблемою тісно поєднувалася інша, що стосувалася наслідків кріпацтва. Письменники-реалісти помітили, що навіть після селянської реформи суспільству ще довго довелось боротися з руйнівними впливами панщини на людську психіку й мораль.
■ Українка біля тину (Ілля Рєпін, 1876)
Коментар фахівця
Народ, праця на його користь, досліди над його життям і слугування його інтересам – усе голосніше бринять в українському письменстві; елемент протесту проти всякого поневолення стає могутнім окликом літератури й надає їй, поруч із художньою вартістю, ще й величезної громадської ваги й інтересу. Репресії стали тут замість того маяка, що не підпускав українських діячів до рифів та мілизни офіціальщини й направляв письменство на вільні й широкі простори протесту проти поневолення.
С. Ефремов, історик літератури
■ Збирання вишні в панському садку в Україні (Іван Соколов, 1858)
■ Сільська ідилія (Генріх Семирадський, 1880-ті)
У зв’язку із цим автори нерідко зверталися до художнього осягнення традиційної проблеми батьків і дітей, зокрема вказували на суттєву розбіжність між поколіннями, сформованими за часів кріпацтва та в пореформені роки. Важливе питання людини і влади дозволяло краще висвітлити деякі суперечливі моменти сільського життя, тож і воно належало до кола основних літературних пошуків.
Майже всі українські письменники-реалісти тією чи іншою мірою торкалися національного питання: розкривали особливості національного характеру, увиразнювали специфіку українського гумору, відтворювали народні уявлення і стереотипи, значну увагу звертали на побутові й етнографічні деталі.
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку, літературну компетентності
1. Яка тема була провідною у творчості українських письменників другої половини XIX ст.?
2. Які проблеми найбільше цікавили українських письменників-реалістів?
3. Що, на думку історика літератури С. Єфремова, надає українській реалістичній літературі “величезної громадської ваги й інтересу”?
4. На с. 19-20, 22 і в електронному додатку до підручника подані репродукції картин відомих художників-реалістів. Визначте, які ознаки реалізму як мистецького напряму наявні в представлених творах образотворчого мистецтва.
Готуємося до ЗНО
5. Опрацювавши статті на с. 18-20, у зручній для вас формі (тексту, плану, схеми, таблиці) занотуйте в зошиті для підготовки до ЗНО матеріал до тем “Реалізм, його основні ознаки”, “Особливості українського реалізму другої половини XIX століття: теми, проблеми”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)