Польща при Ягеллонах
Династія Ягеллонів царювала в Польщі близько двох століть (1386-1572). При ній польське королівство досягло найбільшої могутності. Ягелло (прийняв у хрещенні ім’я Владислава) і двоюрідний брат Вітовт, зробився васальною князем литовським, зробили війну з татарами і з Тевтонським орденом. Татари завдали Вітовта сильне ураження (при Ворсклі у 1399 р), але зате через кілька років з’єднані польсько-литовські сили при Грюнвальді (або Таннеберге) абсолютно розгромили німецьких рицарів (1410). Орден довго не міг видужати після цього, а Польща і Литва ще тісніше з’єдналися за договором в Городле (1413), що встановив загальні з’їзди польських і литовських вельмож. Перемога поляків над німецькими лицарями в той самий час, коли в Чехії йшла своя боротьба з німцями, змусила чехів на початку гуситських воєн шукати підтримки у Польщі, і Ягелло отримав навіть пропозицію стати чеським королем, але католицьке духовенство утримало його від допомоги гуситам. З’єднання Польщі з Чехією не відбулися, але син Ягелла, Владислав III, був обраний зате в королі угорцями. Цим союзом малося на увазі створити сильний оплот проти турків, і Владислав III, зібравши велике військо, яке складалося з поляків і угорців, пройшов з ним до самого Чорного моря. Однак, він при Варні зазнав поразки від турків і сам загинув у битві (1444). Результатом було розпадання унії з Угорщиною. Щасливішим був у своїй боротьбі з німецьким орденом інший син Ягелла, Казимир IV, король польський і великий князь литовський. Війна між ними велася дванадцять років і скінчилася договором, за яким Польща отримала від ордена Помор’я і західну Пруссію, за орденом ж залишилася тільки одна східна Прусія, та й то лише у васальній залежності від Польщі. Це знову підняло Польщу на думці чехів, і їх національний король Юрій Подєбрадський переконав сейм призначити його наступником на престолі сина Казимира IV, Владислава. Незабаром за тим цей новий чеський король з польської династії був обраний і на угорський престол, але династія Ягеллонів в Чехії та Угорщини царювала недовго. Один з наступників Казимира IV (Сигізмунд I) погодився на те, щоб в обох державах Ягеллонів успадковували Габсбурги.
Загальні риси побуту Чехії, Угорщини та Польщі
У Чехії, Угорщині та Польщі, завдяки подібним умовам їх економічного побуту, племінного споріднення їх населення та однаковості історичних впливів виробилися до певної міри загальні форми суспільного і державного побуту. Скрізь саме утворилося могутнє стан вельмож (магнати, пани) і поряд з ним військово-землевладельческое стан, не дуже багате, але дуже численний і енергійне (лицарство, шляхта). Хоча між ними існував антагонізм, але по суті це були лише два різні класу дворянства, яке почало тоді панувати на сеймах. Всі три країни були головним чином землеробські, і міста не мали в них такого розвитку, як на Заході; Притому ж у містах був дуже сильний німецький і єврейський елемент. Що стосується до селян, то і в Чехії, і в Угорщині, і в Польщі вони в цю епоху стали закріпачує. Погіршення становища чеських селяни і змусило їх піднятися в епоху гуситських воєн під прапором нових релігійних навчань, а в Угорщині аналогічні причини викликали велике повстання 1514, яке було усмирило з великою жорстокістю, після чого угорський сейм у вигляді покарання оголосив селян складаються у вічному рабстві.
Внутрішній побут Польщі в XIV і першій половині XV століття
Польща в XIV – XV століттях отримала своєрідне пристрій. Не кажучи вже про унію з Литвою, причому у володінні обох держав були і російські землі [1], сама Польща була скоріше федерацією окремих земель, ніж єдиною державою. З’єднання удільних князівств в загальне королівство при Казимира ліктика відбулося дуже швидко і притому так, що в кожному воєводстві, в якісь перетворилися колишні князівства, збереглися старі установи, і утрималася відома автономія. Головне вплив в окремих воєводствах належало можновладства, т. Е. Багатим і знатним панам, які займали і найважливіші посади, а з ними разом і вищим духовним особам. Крім того, в країні існувала буйна і свавільна шляхта. Казимир Великий боровся проти свавілля панів і шляхти і для цього всюди поставив своїх правителів, старост, не зачіпаючи, однак, місцевих вольностей, наприклад, шляхетських веч в окремих провінціях. Він дбав лише про правосуддя і навіть зробив складання законів у формі запису судових звичаїв (Вісліцкій статут) і дав особливий розвиток вивчення права в заснованому ним краківському університеті. Його особливі турботи про захист селян від утисків дали йому навіть право називатися королем хлопів. За Людовіка Угорському і перших Ягеллонів можновладство посилилося в Польщі, і найважливіші справи стали вирішуватися на з’їздах панів при дворі короля. Шляхта, однак, була цим незадоволена, тому що пани і її гнобили, але останні знаходили підтримку в духовній аристократії. При цьому і прелати, і пани однаково не хотіли платити податків в королівську скарбницю. Казимир IV, котра потребувала грошах для війни з німецьким орденом, став порушувати аристократичні привілеї, маючи підтримку в шляхті, хоча і цей стан тяготилось свавіллям королівських чиновників і великими витратами, які від нього вимагалися.
Піднесення польської шляхти
Коли в 1454 Казимир IV вирушив у похід на орден, то шляхта, зібравшись разом для цього походу під Нешава, зважилася вимагати у короля знищення зловживань. Казимир IV змушений був піти на поступки і дав окремим землям грамоти, які обіцяли шляхті, що король не буде змінювати законів або вживати походів без її згоди. З цього часу і починається розвиток політичної ролі цього стану, яке на своїх сеймиках в окремих воєводствах стало вирішувати найважливіші державні справи. Ці шляхетські віча були зборами, в яких місцеве “лицарство” могло брати участь поголовно, але мало-помалу встановилося, що сеймики стали вибирати послів, які з’їжджалися разом для спільних нарад з королем і його радою (радою). Так виник загальний сейм держави, що складався з короля, його ради і зборів земських послів. Рада королівський утворився з колишніх можновладческіх з’їздів і став називатися сенатом, а земські посли, т. Е. Депутати від сеймиків в окремих землях (воєводствах) склали посольську хату. Але остаточне вирішення питань залишалося за сеймиками. На початку XVI ст. вже прямо було визнано законом, що без сейму не можна було видавати нових законів. У другій половині XV в. шляхта проявляла таку силу і солідарність, що і король, і пани запобігали перед нею, бажаючи мати її на своїй стороні, і шляхта користувалася цим для розширення своїх прав. До середини XVI ст. найбагатшими жителями міст були німці, які, володіючи привілеями магдебурзького права, мало цікавилися спільними справами держави. Тому шляхта одна була представлена на сеймах, а міщани [2] в сеймах не брали участь. Користуючись законодавчим правом, шляхта стала утрудняти права міщанства: тільки одні шляхтичі могли володіти земськими маєтками (т. Е. Землями поза містами), займати вищі церковні і державні посади і т. П.; самоврядування міст піддалося теж різним обмеженням і т. п. Але особливо була сумна доля селянства. Перш хлопи були людьми вільними, вільно переходили від одного поміщика до іншого і за орендовану землю платили невеликі оброки. У XV-XVI ст. шляхта із стану чисто військового перетворилася на стан переважно землевладельческое. Бажаючи помножити свої доходи з землі і маючи можливість видавати вигідні для себе закони, вона в кінці XV ст. прикріпила селян до землі і позбавила їх всякого захисту з боку державних властей і судів. У XVI століття Польща вступила таким чином у вигляді федерації воєводств, в яких над усім панувала шляхта. Хоча й існував загальний сейм, але він не встиг піднятися над місцевими сеймиками і підпорядкувати їх собі, в XVI ж столітті і королівська влада зробилася в Польщі виборчим. У той час, як на Заході станова монархія середніх віків поступалася місце королівському абсолютизму, Польща, навпаки, йшла по дорозі перетворення в шляхетську республіку. Чеська та угорська шляхта по суті прагнула до того ж, чого хотіла досягти шляхта в Польщі. Але перехід і Чехії, та Угорщини під владу Габсбургів спричинив за собою в обох країнах посилення королівської влади. Тільки відносно до народної маси землевладельческое дворянство обох названих країн, т. Е. І чеська, і угорська шляхта, зрівнялася з польскою.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)