Політичні твори Цицерона

Відомі два політико-філософських твори Цицерона: “Про державу” і “Про закони”. Обидва мають форму літературного діалогу. У трактаті “Про державу” Цицерон спирається на грецьке вчення про три форми правління (монархії, аристократії і демократії) і на теорію грецького історика II ст. до н. е. Полібія, вважало, що в Римі всі ці три форми правління знаходяться в правильному поєднанні. Основними питаннями, які обговорюються в діалозі “Про державу”, є теорія про кращому державному устрої і міркування про кращому державному діячі. Цицерон викладає різні точки зору. На підтвердження думок дискутуючих осіб їм залучаються багато приклади з римської історії, що значно підвищує цінність твору. З особливою виразністю звучать ці історичні факти в міркуваннях про діяльність видатних грецьких і римських мужів, що стояли на чолі держав при різних суспільних устроях. Однак ідеал правителя так і не знаходить в цьому творі Цицерона своєї остаточної формулювання. Найбільш чітко виділяються в якості необхідних для політичного діяча такі властивості, як розум і холоднокровність, а також відсутність низьких пристрастей. Добротність державного ладу, згідно з Цицероном, можлива тоді, “коли благополуччя, рівноправність і спокій громадян довірені постійної влади, справедливості і мудрості однієї людини, що виявляється у всьому” (II, XXIII, 43; пров. В. О. Горенштейн). Таким чином, дискусія про кращому державному діячі зводиться в даному творі Цицерона до обговорення моральної проблематики правителя. Що стосується думки Цицерона про найкращий державний устрій, то в діалозі виявляється чітка тенденція захисту змішаних форм правління, знаходить своє теоретичне обгрунтування проводилася в свій час Цицероном політична лінія на “згоду станів”.

У діалозі “Про закони” розвиваються і доповнюються думки, які Цицерон раніше висловив у творі “Про державу”. Йдеться проблемі природного права. Основа цього права – не думки людей, але природний закон, існуюча справедливість. “Керуючись природою, відрізняють не тільки право від безправ’я, а й взагалі все чесне від ганебного” (I, XVI, 44; пров. В. О. Горенштейн). Цицерон вважав, що для увічнення природного права і природного справедливості треба відобразити в законах “звичаї предків”, високо шановані в республіканському Римі. Цей твір написано архаїчним латинською мовою, щоб відобразити зв’язок зі старовиною. Учасниками діалогу є сам Цицерон, його брат Квінт і друг Аттик.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Політичні твори Цицерона