Політичні конфлікти: структура, особливості та типологія

При всьому різноманітті сучасних міжгрупових конфліктів більшість з них мають тенденцію як би стягуватися в одну точку – до центру політичної, державної влади. Якщо конфлікт між будь-якими соціальними групами досить серйозний, то рано чи пізно він виростає до розмірів політичного. Структура і соціальна організація нинішнього суспільства настільки складні і вибагливі, що держава просто не може не регулювати економічні, соціальні (медицина, освіта, весь “соцкультпобут”) і навіть духовні процеси. Складні в цих сферах групи інтересів не без підстав вбачають в політичних інститутах найдієвіший і надійний засіб вирішення своїх проблем.

У чому-небудь защемлена соціальна група (шахтарі, фермери, олігархи, національні меншини) бачить, як правило, один шлях поліпшення свого становища: чітка артикуляція своїх інтересів, створення власної організації, просування своїх кандидатів у владу або тиск на неї будь-якими дозволеними способами. Таким чином, навіть звичайний трудовий конфлікт може придбати політичне забарвлення. Тому політичні конфлікти неминуче виявляються переважаючими в сучасному суспільстві.

Сутність політичного процесу в кінцевому рахунку становить боротьба різних соціальних груп за завоювання і використання державної влади. Навколо неї і розгортаються всі політичні конфлікти.

Політичний конфлікт – це зіткнення переслідують свої інтереси і цілі суб’єктів політики з приводу завоювання або перерозподілу влади, зміни їх політичного статусу й визнання захищаються ними систем цінностей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Політичні конфлікти: структура, особливості та типологія