Політична роль військових та силових структур в Україні

Спираючись на військову інфраструктуру, розгорнуту в радянські часи на Україні, республіка приділяє значну увагу будівництву власних збройних сил. Відмова від ядерного статусу, скорочення чисельності ЗС і терміну служби до 1 року, початок переходу армії на контрактну основу знаходяться в центрі суспільно-політичної уваги на Україні і вельми позитивно сприймаються суспільством. Ці процеси, так само як і прагнення політичного керівництва до більш тісної інтеграції національних ЗС у євроатлантичні структури, об’єктивно підвищують політичну роль військових.

У новітній історії країни прецедентів військового правління або військових переворотів не було. Контроль за військовими і силовими структурами здійснюється президентом і виконавчою владою, а в частині виділення бюджетних коштів – Верховною Радою.

Під час “помаранчевої революції” армія відмовилася від виступу на боці будь-якої протиборчої сили.

Хід розслідування вбивства журналіста Г. Гонгадзе, загибелі після “помаранчевої революції” міністра внутрішніх справ при президенті Л. Кучмі Ю. Кравченко, кадрова “перетрушування” новим режимом регіональних управлінь МВС і спецслужб, скандали, пов’язані з експортом зброї, використання СБУ проти “Нафтогазу “в 2009 році є свідченням залежності силових структур від різних політичних сил.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Політична роль військових та силових структур в Україні