Політична філософія Аристотеля
У філософії Аристотеля держава визнається найвищою метою моральної діяльності людини. Першоосновою держави є сім’я. Чоловік і дружина полягають у вільному моральному союзі, яким повинен керувати чоловік, але так, щоб і жінка не втрачала при цьому побутової волі. Влада батька над дітьми повинна бути ширше, ніж над дружиною. Рабам Аристотель зобов’язує беззаперечно коритися панові. Те, що греки тримають варварів в рабстві, справедливо, бо дикі племена є істотами нижчої природи. Відношення між ними і еллінами – те ж, що між тілом і духом.
Сім’ї, розмножуючись, утворюють громаду, а із з’єднання ряду громад виникає держава. Вища мета цього інституту – щастя всіх його членів. Щастя ж засноване на чесноти, тому першим завданням держави слід визнати обов’язок робити своїх громадян доброчесними людьми. Таким чином, держава – союз людей для загальної моральної діяльності з метою вироблення досконалого пристрою життя.
Аристотель вважає, що це досконале пристрій не повинно грунтуватися на крайньому ідеалізмі, як в “Державі” Платона. У своїй “Політиці” Арістотель відстоює ті ж середні, помірні принципи, що і в “Етиці”. Він відкидає заклики Платона до спільності жінок і майн, відстоює сім’ю і приватну власність, лише з деяким державним втручанням в економічні відносини і у справу виховання юнацтва. Для вироблення чесноти необхідний дозвілля. Тому повноправних громадян слід звільнити від фізичної роботи, переклавши її на рабів і неповноправних метеков.
У трактаті “Політика” Аристотель дає також огляд форм державного правління, зводячи їх до трьох: монархії (правління однієї особи), аристократії (правління небагатьох осіб) та демократії (загальнонародне правління; законну, помірну демократію Аристотель частіше іменує “политией”). Кожна з цих трьох політичних форм має свої переваги і недоліки. Коли останні отримують переважання над першими, три можливих форми держави переходять у свої “зіпсовані” різновиди – тиранію, олігархію і охлократію (влада буйної натовпу). Аристотель утруднюється віддати ясне перевагу одному з трьох типів державності, ратуючи лише за те, щоб вони не впадали в зіпсованість. Найкращим йому здається якесь поєднання аристократії з демократичною политией, де влада належить не темним низам, а розумному середнього стану.
Поділяючи общегреческий погляд, Аристотель вважає найкращим невелике за розміром держава – обмежуються одним містом і сусідній з ним областю, де всі громадяни знають один одного.
Related posts:
- Філософія Аристотеля і вчення Платона Безпосереднім попередником філософії Аристотеля було вчення Платона, проте їх одразу розділило найважливіше теоретичне відмінність. За системою Платона, загальні поняття нашої свідомості (ідеї) мають самостійно існування поза примарного світу матеріальних речей. За Арістотелем же, ідеї невіддільні від речей і мають своє буття в них. Аристотель вважає, що ідея і реальне явище існують не окремо один від […]...
- Філософія Аристотеля – реферат Аристотель Стагірський – один з найбільших філософів античної Греції. Твори Аристотеля змістовно ділять на 7 груп: логічні трактати (“Органон”), фізичні трактати (“Фізика”, “Про походження і знищення”, “Про небо”, “Про метеорологічні питання”), біологічні трактати (“Історія тварин”, “Про частинах тварин”, “Про виникнення тварин”, “Про рух тварин”, “Про душу”), твори про “першої філософії” (“Метафізики”), етичні твори (“Нікомахова етика”, […]...
- Філософія Аристотеля Аристотель (384 – 322) – великий античний мислитель, енциклопедично освічений учений. Йому належать видатні відкриття в багатьох розділах філософії і науки. Аристотель був засновником формальної логіки – науки про форми і закони мислення. Форми мислення: а) судження – вислів про прісущності або непрісущності чого-небудь чого-небудь. Судження діляться: по модальності на судження дійсності, необхідності, можливості; за […]...
- “Політика” Аристотеля про форми державного устрою Дуже важливий відділ трактату про “Політиці” становить дослідження про форми державного устрою. Аристотель розглядає хороші і погані риси кожної з них, розглядає умови, при яких можлива вона, і обставини, за якими вона спотворюється. Він доводить, що форма правління повинна бути сообразна з характером народу, що не може втриматися та форма правління, в збереженні якої не […]...
- Вчення Аристотеля про державу Свій суспільно-державний ідеал Аристотель викладає найбільше у творі “Політика”. За вченням Аристотеля про державу, людина живе не для себе одного, але за природою створений для суспільного життя – статеві та кровні зв’язки, язик, вроджені моральні інстинкти пов’язують його з іншими людьми. Він потребує них для найбільш успішного захисту від небезпек, для задоволення насущних потреб, а […]...
- Філософія Аристотеля як енциклопедичне вчення Філософська думка Стародавньої Греції досягла найбільшої висоти в творіннях Аристотеля (384-322 до н. е.), погляди якого, енциклопедично що увібрали в себе досягнення античної науки, являють собою грандіозну систему конкретно-наукового і власне філософського знання в його дивовижною глибині, тонкості і масштабності. Виходячи з визнання об’єктивного існування матерії, Аристотель вважав її вічною, несотворімость і незнищенною. Матерія не […]...
- Політична концепція Арістотеля Зовсім іншою була політична концепція учня Платона – Аристотеля. Держава, за Арістотелем, утворюється внаслідок потреб людей, внаслідок їх природного прагнення до спілкування. Він, таким чином, обгрунтовував не релігійний, звернену до божества, і не абстрактно-ідеалістичну, а вже антропологічну трактування влади, її производность від природної природи людини як “політичної тварини”. Свої висновки Аристотель зробив, вивчивши досвід багатьох […]...
- Критика метафізики Аристотеля Критику метафізики Аристотеля коротко можна звести до наступного. У головних засадах своєї “першої філософії” Аристотель, загалом, сходиться з Платоном, оскільки його “форма” походить від “ідеї” Платона. Але він розходиться із Платоном, оскільки він не визнає ідеалу поза дійсності, за винятком чистого божественного Розуму, який сам є перша з діючих причин або енергій. “Суще”, за Арістотелем, […]...
- Коротка біографія Аристотеля Аристотель – один з найбільших філософів Стародавньої Греції. Область його інтересів обширна – він займався політикою, діалектикою, логікою, риторикою, біологією, фізикою і астрономією. Збори збережених праць мислителя налічує понад тридцять творів в різних областях і носить назву “Аристотелем корпус”. Найбільш значимі з них – “Про душу”, “Фізика”, “Метафізика”, “Політика”. Народився Аристотель в 384 році до […]...
- Вчення Аристотеля про пізнання Платон вважає шляхом до істинного знання діалектику, Аристотель – логічний метод. Аристотель виклав вчення про закони мислення і пізнання (те, що тепер називається логікою) з такою грунтовністю, з таким глибокодумністю, що всі наступні мислителі не могли додати нічого суттєвого до роз’яснень ім. Трактати його, присвячені дослідженню законів пізнання, з’єднані в одну групу, що називається “Органон”. […]...
- 100 фактів життя Аристотеля Енциклопедист і давньогрецький вчений Аристотель – легендарна особистість. І кожному хотілося б дізнатися неймовірні факти з його життя, адже люди, чиє життя пов’язане з наукою завжди притягували увагу оточуючих. Ця людина зробив внесок і в науку, і в логіку, і у багато інших сфер життя людей. Аристотель – один з найрозумніших особистостей того часу. І […]...
- Етика Аристотеля Доброчесність полягає не в знанні добра, бо це знання саме по собі не утримує від поганих вчинків. Філософська етика покликана через багаторазове вправу виробити в людині свідому тягу до доброго, зробивши її постійною якістю волі. Суть добра – в пануванні розумного елемента душі над чуттєвими пристрастями. Істинне етичну поведінку полягає в тому, щоб займати розумну […]...
- Лікей Аристотеля Саме початок епохи еллінізму (період завоювань Олександра Македонського) збігається в часі з третім періодом в діяльності Аристотеля, започаткованим після його повернення в Афіни. На цей раз Аристотель прибув до Афін не 17-річним юнаком, а 50-річним прославленим філософом-ученим. Опинившись в Афінах, Арістотель не повернувся в Академію. Цю засновану Платоном філософську школу очолював тепер Ксенократ, який не […]...
- Життя Аристотеля Історія життя Аристотеля відома нам з творів Діогена Лаерція, Діонісія Галікарнаського і деяких інших письменників. Аристотель народився в 384 р в Стагире, грецької колонії, недалеко від Афона. Батько його, Нікомах, був лейб-медиком і другом македонського царя Амінти, батька Філіпа II. Таким чином, Аристотель вже з дитинства перебував у близьких стосунках з македонським двором, до якого […]...
- Етика Аристотеля – коротко Той розділ вчення Арістотеля, який іменується “практичною філософією”, присвячений законам розумною і моральної діяльності людини. Він поділяється на три частини: етику (моральну філософію), вчення про господарську діяльність (економіку) і політику (філософію державних наук). Свої поняття про добро і про закони морального життя індивідуального людини Аристотель виклав у трактаті, що написав для свого сина, Нікомаха. Вчені […]...
- Французька революція і політична філософія У працях провідних російських філософів, юристів та істориків другої половини XIX – початку XX ст., А також в їх публіцистиці, листуванні і мемуарах Французька революція постає з різних сторін. Спільним для них є підхід до революції у Франції як до найбільшого події світової історії, справили величезний вплив на всі сфери суспільного життя Європи і всього […]...
- Етичне вчення Аристотеля Вчення Аристотеля про моральність є практичною наукою про благо і щастя людини, що живе в суспільстві. Воно стало предтечею численних шкіл, що дотримуються принципів евдемонізма. Його мета – обгрунтування практичного значення добродійних вчинків людей. Їх пояснення Аристотель шукав у дійсного життя людей. У роботі Аристотеля “Нікомахова етика” представлені основні морально-етичні поняття і три частини етики: […]...
- Етичні вчення Аристотеля У творчості Аристотеля (384-322 рр. до н. е.) антична етика досягла свого найвищого розвитку, що навряд чи було б можливо, якби учень не перевершив свого вчителя, зробивши вибір на користь служіння істині (“Хоч Платон і істина мені дорогі, священний обов’язок наказує віддати перевагу істині”.) Заслуги Арістотеля у розвиток етики надзвичайно великі: він дав ім’я цій […]...
- Вчення Аристотеля про сутність Перша з “Категорій” – сутність (oysia). У “Категорія” Аристотель виділяє “перші” сутності, якими є, з його точки зору, окремо існуючі предмети, “як наприклад окрема людина або окрема кінь” (Категорії, 5, 2а) – індивідуальний, одиничний предмет, який ми визначаємо, приєднуючи до нього предикати, що позначають якість, кількість і т. д. Але чи не парадокс перед нами? […]...
- Політична свідомість і політична ідеологія Однією з форм суспільної свідомості є політична свідомість. Політична свідомість має пряме відношення до думок і переживання учасника політичного процесу. Політична свідомість Суб’єктивним внутрішнім ставленням людей до об’єктивних політичним умовами, функціями і ролями у політичному житті прийнято називати політичну свідомість. Відображення політичних явищ в розумовому процесі людей, переживаннях і почуттях – це і є політична […]...
- Філософія Платона Платон прославився не тільки тим, що він перший філософ, про кого ми можемо судити за його власними працям, а не за спогадами і цитат послідовників, а й тим, що він вперше в історії філософської думки поставив питання про співвідношення духу і матерії. Першим учителем Платона був Кратил. Пізніше філософ став одним з учнів Сократа. Практично […]...
- Політична думка Нового часу Сутністю другого питання – з’ясування політичних вчень і доктрин XVII – XIX століть. Видатні європейські мислителі цього часу – Т. Гоббс (1588-1679), Д. Локк (1632-1704), Ж.-Ж. Руссо (17121778), Ш. Монтеск’є (1689-1775) та ін. – Заперечували божественну природу держави і королівської влади, обгрунтовували необхідність Крнстітуціонного правління, розробили дуже важливі для встановлення ліберально-демократичного режиму питання: суспільного договору, […]...
- Твори Аристотеля Твори Аристотеля не так повно і не так добре збереглися, як твори Платона: до нас дійшла тільки частина його більш пізніх творів, а все, що було написано філософом в ранній період його діяльності, втрачено. Цицерон хвалить твори Аристотеля ранньої епохи за “золотий потік красномовства”, тим часом як дійшли до нас твори носять скоріше характер чорнових […]...
- Демократія як ідеал і політична дійсність Демократія – політичний режим, який характеризується активною участю суспільства і громадянина в політичному житті, наявністю правової держави і реальним втіленням принципу, згідно з яким єдиним джерелом влади визнається народ, влада здійснюється за волею і в інтересах народу. Історично демократія виникла в давньогрецьких полісах, де була одним з можливих способів державного устрою (іншими були аристократія, тиранія). […]...
- Силогізм Аристотеля Силогізм – “промову, в якій, якщо щось припущено, то з необхідністю випливає щось, відмінне від покладеного в силу того, що покладене є” (Арист. Перша Аналітика, I, 24b). Так, з того, що всі люди смертні і Сократ людина, випливає, що Сократ смертний. Аристотель розрізняє три постаті логічного силогізму (четверта була відкрита пізніше), кожна з яких включає […]...
- Політична участь: визначення Ключові слова: політична участь, форми політичної участі, мітинг, хода, пікетування, голосування. Політична участь – сукупність дій, за допомогою яких рядові члени (громадяни, групи людей, громадські організації тощо) будь-якої політичної системи впливають або намагаються впливати на результати її діяльності, на політику держави. У демократичних країнах можливості політичної участі ширше. У недемократичних країнах ці можливості часто обмежуються […]...
- Влада як політична категорія Політична влада – сукупність механізмів і засобів, способів впливу політичних суб’єктів, в першу чергу держави, на поведінку людей, соціальних спільнот, організацій з метою управління, координації, узгодження, підпорядкування інтересів усіх членів соціуму єдиної політичної волі допомогою переконання і примусу. Залежно від переважання переконання або примусу виділяють основні форми існування політичної влади: тоталітарну авторитарну; демократичну. Політична влада […]...
- Політична участь Політична участь – дії громадян, які бажають впливати на прийняття і реалізацію державних рішень, вибори представників до органів влади. Згідно з Конституцією України громадяни України можуть брати участь в управлінні державними справами як безпосередньо, так і через посередників. Основними видами політичної участі вважають опосередковане (представницьке) і безпосереднє (пряме). Опосередкована участь може бути реалізовано шляхом обрання […]...
- Політична сфера і державна влада Політика – грецьке слово (politika), що означає “державна справа”. Політична сфера суспільства пов’язана з державою, органами державної влади та управління. Про державу судять не тільки по тому, яка чисельність його населення і наскільки велика його територія. В першу чергу оцінка залежить від благополуччя громадян країни; наскільки вони відчувають турботу про себе з боку тієї держави, […]...
- Політична влада Коли ми говоримо про владу взагалі, то розуміємо її так: хтось здійснює владу, т. Е. Володарює, управляє, віддає накази, а хтось підкоряється, ці накази виконує. Такі відносини ми зустрічаємо в житті постійно: наприклад, між офіцером і солдатом, інспектором ГИБДД і водієм автомашини, учителем і учнем. Влада в цих випадках небезмежні, вона обмежена строго визначеними функціями […]...
- Зародження та розвиток уявлень про політику Зародження уявлень про політику пов’язане з виникненням перших держав в країнах Стародавнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Індія, Китай, Персія). Серед джерел древневосточной політичної думки слід назвати міфологію різних народів, пам’ятник політико-правової думки Стародавнього Вавилона “Закони вчення перського мислення” VIII ст. до н. е “Заратуштри (Зароастра)” та древнекитайского філософа Конфуція (551-479 р. р. до н. е.), древнеиндийский […]...
- Західна політична динаміка Механізм, внаслідок впливу якого з’явилося те, що французи, німці, бельгійці чи італійці називають державою, не є єдиним в процесі виникнення централізованої влади, навіть в її сучасній версії. В якості автономного та спеціалізованого політичного авторитету держава отримала й інші назви в англо-саксонських країнах: правління, корона, федеральне агентство або департамент. В Іспанії термін “держава” вступав у суперечність […]...
- Співвідношення категорій соціальна, державна і політична влада Встановимо співвідношення категорій соціальна, державна і політична влада, а також визначимо відмінність категорій легітимності і легальності. Влада – це складний і багатогранний феномен, який проявляється в різних організаційних формах, методах і способах її здійснення, системі відносин, цілі, принципи і т. д. В юридичній літературі є різні точки зору і розуміння категорії влада: – певна функція, […]...
- Категорії Аристотеля Порядок логічних творів Аристотеля, в якому вони друкуються, не випадковий (див. Статтю Праці Аристотеля). Він відображає дидактичну структуру логічного знання, сходячи від простого до складного. У “Категорія” йдеться про слова, висловлюваних “без будь-якого зв’язку” і позначають найзагальніші характеристики буття. Аристотель перераховує 10 категорій (kategoreo – висловлюватися, стверджувати, судити): сутність, якість, кількість, відношення, місце, час, положення, […]...
- Політична криза Політична криза – стан системи, при якому влада стає не здатна виконувати свої організаторські та інші функції. Кризи політичної системи, уподібнюючись хвороб організму, можуть бути легкими і важкими. Бувають кризи, які призводять до руйнування не тільки політичної системи, а й системи всього суспільства і його інститутів управління. Політичні кризи найчастіше пов’язані зі зміною політичної еліти. […]...
- “Топіка” Аристотеля Проблема “діалектичного” методу поставлена Аристотелем в “Топіці”, – творі, де він аналізує “топи” (topos, мн. Ч. Topoi), т. є. Загальні прийоми логічного мислення, використовувані в діалозі, сприятливому досягненню істини. У “Топіці” розглядається понад 300 “топів”, і тому їй відводилася роль як би складу допоміжних засобів аргументації, які слід мати під рукою для використання в суперечці. […]...
- Політична влада: сутність, типи, легітимність Проблема влади і владних відносин вивчається цілим рядом наук, у тому числі політологією. У фокусі уваги політології перебувають особливості функціонування влади взагалі і політичної влади зокрема, умови її стабільності, адекватного досягнення суспільно значущих цілей [40]. Всі ці проблеми в тій чи іншій формі ставилися вже античними мислителями. Так, Платон, мріючи про ідеальну державу, розмірковував про […]...
- Закони логіки Аристотеля З чотирьох законів мислення традиційної логіки Аристотель встановив принаймні два – закони (заборони) протиріччя і виключеного третього. Закони ж тотожності і достатньої підстави у Аристотеля теж намічені у вченні про наукове знання як знанні доказательном (закон достатньої підстави) і в тезі, згідно з яким “неможливо нічого мислити, якщо не мислити [щораз] щось одне” (Аристотель. Метафізика, […]...
- Філософія права та юридичні науки Актуальність проблеми об’єкта і предмета філософії права в чому обумовлена??тим, що в радянський час філософія права не виділялася в самостійну галузь філософського знання. Загальні питання права розглядалися в рамках юридичної дисципліни “Теорія держави і права”. Спроба деяких юристів (Д. А. Керімов, BC Нерсесянц, В. А. Туманов) вичленувати в юридичному знанні філософську складову призвели до того, […]...
- Політична карта світу і політична географія Продовжуючи розгляд граней країнознавчого комплексу, не можна не зупинитися на особливостях державного устрою, державного або політичного ладу та історії формування сучасної політичної карти світу, яка є основою політичного країнознавства. Саме політична карта дає можливість бачити країни світу в їх сучасних державних кордонах, дозволяє групувати країни по державному ладу, вивчати політичні угруповання країн і регіонів світу. […]...