Політична економіка

Політична економіка – це напрямок у розвитку політичного мислення нового часу. Розвиток політичної економіки припало ще на кінець XVIII століття і тридцяті роки XIX століття. Авторами теорії політичної економіки є такі відомі теоретики, як Адам Сміт, Девід Рікардо та інші. Особливою рисою пропагандистів даної теорії був політичний лібералізм. У той же час теоретиками був сформульований базисний фундамент теорії трудової вартості.

Процес розвитку теорії політичної економіки

Дану теорію заснував Адам Сміт. Надалі і його вчення виникло протягом смітіанство, яке продовжили його послідовники. Серед них можна назвати імена таких теоретиків, як Т. Тук, Дж. Андерсон, Е. Уест і інші. Смітом були закладені основи схеми, виходячи з якої ринок товарно – грошових відносин функціонував в залежності від що протікають процесів всередині країни, а не зовнішніх факторів впливу. Крім того, політика і економіка розглядалися як взаємозалежні елементи.

Розвиток економіки і політики

Ще одне ім’я вченого, який продовжив вивчення розвитку ринкових відносин, – Девід Рікардо. Їм була сформульована концепція вартості, а так само теорії ренти на землю і міжнародних торгових відносин. За Девідом Рікардо продовжилося формування школи цього напрямку, представниками якої були Т. де Квінсі, Г. Мартіно і інші вчені – економісти.

Сформована Рікардо і Смітом теорія трудової вартості спровокувала появу цілої групи наступних вчених цього напрямку, які підтримали і розвинули це вчення. Серед викладаються економістами постулатів з’явився новий, який проголошував про те, що необхідно розширювати і заохочувати працю робітничого класу, тобто того шару населення, який є визначальним на виробничому ринку, виконуючи всю технічну роботу. З’явилася нова течія, яка називалася “соціал – рікардінство”, серед представників якого були такі відомі вчені, як Чарльз Холл, Джон Френсіс Брей і інші.

Паралельно з цією школою існувало і розвивалося ще одне широко відоме в Західній Європі напрямок, яке називали класичною економічною школою. Особливо високого рівня розвитку вчення цієї школи досягло в таких країнах, як Німеччина, де воно було представлено Ф. фон Германом, Швейцарія, де питання дослідження розвитку економічних тенденцій вивчав Ж. Симон де Мілля і Франції, де представником цього напряму вважався Ж. Б. Сей.

Остаточне формування постулатів звичної нам сучасної класичної економічної школи належить заслугах Дж. С. Мілля, яким були сформовані остаточні принципи, на яких функціонувала класична школа економічної теорії.

Виходячи з здібностей і властивостей економіки за класичною теорією, дана категорія має властивість до саморегулювання своєї діяльності і самостійного використання власних наявних в наявність ресурсних запасів. Виходячи з цього, виробничий процес детермінує процес споживання, тобто не виробництво підганяється під рамки споживацтва, а навпаки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Політична економіка