Політична антропологія
Антропологія – дисципліна вивчає становлення і розвиток людського суспільства, починаючи від змін фізичного вигляду в процесі еволюції, закінчуючи особливостями людської повсякденної культури і побуту на протязі всієї історії і в наші дні.
Дана наукова дисципліна сформувалася на рубежі XIX – XXвека як засіб вивчення людської культури і суспільства в країнах і на землях, де ще зберігалися колишні докапіталістичні відносини – країнах Азії, Африки, Америки, Австралії та Океанії.
Поступово антропологія розділилася на кілька дисциплін:
- Фізична антропологія – вивчала антропогенез, розвиток людського виду на всьому протязі еволюції, закінчуючи сучасністю. Соціальна антропологія (також називають культурною антропологією, в Росії – етнології) – теоретична дисципліна вивчає особливості розвитку людського суспільства зокрема і людини в цілому як носія певної матеріальної і духовної культури на протязі людської історії. Політична антропологія – як дисципліна виникла в 40 – ті рр. ХХ століття в рамках африканістики, предмета ізучавшегострани Африки. Таким чином, політична антропологія була наслідком загального розвитку наукової гуманітарної думки про розвиток і особливості людського суспільства.
Політична антропологія: сутність та предмет
Політична антропологія – антропологічна дисципліна, яка вивчає розвиток структур влади і управління народів світу на всьому протязі їх історії.
Предмет політичної антропології-особливості перетворення і розвитку політичних структур і відносин в доіндустріальних суспільствах і їх еволюції в сучасних умовах розвитку постіндустріального інформаційного суспільства.
Мета – вивчення особливостей розвитку політичної структури суспільства протягом всієї історії людства.
Зв’язок політичної антропології з іншими науками і її методи
Політична антропологія і історія. В відміну від історії, де основне місце займає відновлення тих чи інших подій, політична антропологія вивчає саме розвиток тих чи інших політичних структур в даному суспільстві і в певну епоху.
Політична антропологія, соціологія та політологія – політична антропологія має схожі з соціологією і політологією моменти. З політологією схожість у вивченні влади. З соціологією – предметом вивчення є сучасні політичні інститути.
Головна відмінність політичної антропології від соціології і політології полягає в методах дослідження.
Методи соціології і політології спрямовані на вивчення знеособлених соціальних і суспільних груп, і полягають в анкетуванні, опитуваннях.
Методи ж політичної антропології схожі з етнографічними і полягають в неформальних бесідах, інтерв’ю, фіксуванні усній і невербальної інформації, такої як мова, міміка, жести і т. д.
Методи політичної антропології:
- Просте спостереження – зрітельное сприйняття необхідного об’єкта або об’єктів з метою фіксації дослідником особливостей життя і побуту досліджуваного етносу. Включене спостереження означає життя дослідника серед досліджуваних їм племен. Найбільш відомий приклад вітчизняного вченого – це Н. Н. Миклухо – Маклай прожив кілька років серед папуасів на Новій Гвінеї. Із зарубіжних фахівців відзначимо Льюїса Моргана жив серед ірокезів і став навіть повноправним членом племені Сенека, а також Броніслава Малиновського як і Миклухо-Маклай досліджував тубільців Нової Гвінеї. Опитування – анкетування або інтерв’ювання співрозмовників згідно заготовленим планом або у вільному порядку. Фольклорістіка – вивчення політичного фольклору, такого як анекдоти, частівки, байки.
Джерелознавство – дисципліна, метою якої є вивчення історичного джерела як продукту свого часу, встановлення його авторства, позицій автора, особливостей тієї епохи, коли творив він, який вплив надає в даний час обраний твір. Також перевіряється справжність джерела, його відповідність зазначеним історичним подіям. Функціональний метод вивчає певні функції який здійснює той чи інший соціальний інститут з метою збереження стабільності в культурній системі. Основним положенням функціонального підходу є те, що культура як продукт людської діяльності є засобом, що дозволяє існувати і жити в обраній природному середовищу. Структурний метод – виявляє стійкі зв’язки в певній системі, що дозволяє зберегти її властивості. Подібний метод застосовувався одним із засновників методу Клодом Леві-Строссом при описі і дослідженні магії і ритуалів. Однак, подібний метод знайшов своє застосування і в політичній антропології. Прикладом служить робота Хенрі Классена “Раннє держава”, в якій були виявлені різні кореляції в апараті управління ранніх держав. Порівняльно-історичний – згідно даному метод проводиться порівняльний аналіз близьких за часом і культурним особливостям племен, народів, держав. Найбільш яскравою роботою в даному методі є праця Джеймса Фрезера “Золота гілка”, в якому він аналізує і порівнює численні ритуали і міфи народів світу. Типологічний – заснований на створенні і порівняно якихось ідеальних моделей, типів. Як приклад наведемо три ідеальних типу панування за М. Вебером – традиційний, харизматичний і раціональний.
Політична антропологія в сучасному світі
У наш час колишнє традиційне доиндустриальное суспільство майже повністю змінилося і трансформувалося в більш сучасні політичні та громадські інститути. Це стосується як країн Азії та Африки, так і держави пострадянського простору.
Стає можливим вивчити сучасний політичний розвиток суспільство за допомогою етнографічних, історичних і антропологічних методів, що дає можливість побачити спадкоємність розвитку, його особливості та виділити можливі варіанти його розвитку на основі масиву різних даних.
Таким чином, в нашому теперішньому політична антропологія являє собою спеціальну антропологічну дисципліну, що вивчає політичні інститути сучасного світу методами етнографії.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)