Поезія Івана Франка – Іван Франко (1856-1916) – Титан духу і думки
ЗБІРКА “З ВЕРШИН І НИЗИН”
Важливим етапом у творчості Івана Франка стала поетична збірка “З вершин і низин”. Перше видання з’явилось у Львові в 1887 році. Це була невелика книжечка, що містила двадцять три твори. Збірка мала присвяту “моїй любій дружині Ользі з Хоружинських”. Згодом поет підготував друге видання, що вийшло в 1893 році. Воно було набагато більшим за обсягом: містило вірші за цілих двадцять років творчої праці.
Щоб надати новому виданню “артистичної суцільності”, автор відмовився від хронологічного порядку подання творів. Натомість об’єднав їх за мотивами або жанрами в окремі цикли. Унаслідок подальшого групування постали більші структурні одиниці збірки – частини “De ргоfundis”, “Профілі і маски”, “Сонети”, “Галицькі образки”, “Жидівські мелодії”, “Панські жарти”, “Легенди”. Вони різні за обсягом і жанрами: перші три частини складаються з ліричних поезій, решта – із ліро-епічних.
Зазвичай ключовим компонентом збірки виступає початковий вірш, що виконує роль прологу й задає загальний напрям читацької думки. У книжці “З вершин і низин” таким твором стала поезія “Гімн” (“Замість пролога”).
Ольга Хоружинська та Іван Франко після одруження (1886)
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність
Письмово складіть і заповніть для збірки “З вершин і низин” анкету, у якій мають бути такі графи:
– назва збірки;
– присвята;
– рік виходу першого та другого видань, відмінності між ними;
– назви циклів;
– твір, що відкриває збірку.
ГРОМАДЯНСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ ПОЕТА
У назві твору, що відкриває поетичну збірку “З вершин і низин”, уже наявна вказівка на жанрову своєрідність. Цей жанр має давнє релігійне походження. Він відомий ще з античних часів.
Гімн – піднесена, урочиста пісня з яскравими образами, що єднає людей і може навіть виступати програмою їхнього буття. Основне завдання такої пісні – викликати емоційне піднесення, заохотити до сповідування і втілення в життя певних принципів. Гімн може мати світський характер, як, наприклад, національний або державний гімн. Іноді він відображає революційні настрої окремої групи людей або всього суспільства.
Такі революційні настрої виразно звучать у поезії Івана Франка. Його “Гімн” сповнений нездоланного оптимізму й глибокої віри в народне оновлення. Мотив боротьби за кращу долю пронизує весь твір. Заклик “не ридать, а добувати” складає позитивну ідейну програму.
Вічний революціонер – авторська художня знахідка, яскравий символічний образ. Це не лише “дух, що тіло рве до бою”, а й “наука, думка, воля”, тобто продуктивний дух творення. У цьому символі поєдналися значення боротьби й побудови нового життя.
Мотив боротьби поширюється на всю художню організацію твору. Низка образів складає ключову антитезу: з одного боку, потужний і нестримний революційний рух уперед, а з іншого – усе, що уособлює темне минуле: “тюремні царські мури” та “війська муштровані”. З одного боку, “сльози, сум, нещастя”, а з іншого – “сила” й “завзяття”. З одного боку, “зла руїна”, а з іншого – “лавина змін”.
Твір І. Франка – натхненний гімн майбутньому і тим людям, які власними зусиллями творять духовний поступ. У часи, коли українці боролися за свої національні права, заклик “не ридать, а добувати” виявився вельми актуальним. Читачі сприйняли його як громадянське гасло та спонукання до дії. Не випадково вірш І. Франка, покладений на музику композитором М. Лисенком, став сприйматися як гімн українського національного відродження.
Читацький практикум
(1 votes, average: 5.00 out of 5)