Поетика реалізму – ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРИ ХІХ ст. РЕАЛІЗМ ЯК НАПРЯМ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ – ЧАСТИНА ПЕРША З літератури реалізму
У кожному літературному напрямі складається своя система жанрів, яка є його внутрішньою властивістю. Усередині цієї системи встановлюється певна ієрархія жанрів залежно від їхньої ролі в літературному процесі. Відповідно ті жанри, що посідають чільні місця, справляють відчутний вплив на інші жанри, на поетику й стиль напряму в цілому.
Принципова новизна жанрової системи реалізму полягає в тому, що вперше в історії літератури провідну роль у ній почали відігравати прозові жанри – роман, повість, оповідання. Безперечно, це було зумовлено тими глибинними зрушеннями й змінами, які відбулися внаслідок стабілізації буржуазного устрою і тієї “прозаїзації” життя, про яку вже згадувалося. Прозові жанри, й насамперед роман, виявилися найбільш придатними для художнього освоєння нових реалій сучасності та їх адекватного відображення. Відтак роман розкриває закладені в ньому можливості й постає як справді універсальний жанр щодо охоплення різних сфер життя, зокрема тих, що традиційно вважалися “неестетичними” чи “непоетичними”, та їх “переплавлення” у високі здобутки мистецтва.
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ДОВІДКА
Роман – великий епічний жанр, який набув значного поширення в літературі ХІХ ст. (хоча зародження цього жанру відноситься ще до часів античності). Роман відтворює життя в усій його повноті та розмаїтті. В основу роману найчастіше покладено зображення долі героя (або кількох героїв) упродовж тривалого часу, інколи – навіть кількох поколінь. Події, пов’язані з долею персонажів, зазвичай розгортаються на широкому історичному й суспільному тлі. Характер людини в романі відтворюється в його зв’язку з соціально-історичним середовищем. Жанр роману дозволяє передати найбільш глибокі й складні процеси життя, порушити проблеми загальнолюдського значення, приділити пильну увагу процесу формування й еволюції особистості.
У реалістичній літературі з’явилося багато відгалужень романного жанру, які нерідко називають жанрами, хоча точніше було б визначити їх як жанрові різновиди роману. Так, соціально-побутовий роман має на меті дослідження процесів соціального життя, повсякденної дійсності, звичаїв і уявлень, характерних для суспільства (або його прошарків) за певної доби. У центрі уваги психологічного роману знаходиться внутрішній світ особистості в його зумовленості конкретними історико-суспільними чинниками. У рамках соціально-психологічного роману відбувається поєднання й взаємодія тенденцій, притаманних соціально-побутовому та психологічному. У деяких реалістичних творах до цих аспектів додається широка філософська проблематика, що надає підстави визначати їх як філософські романи.
Утім, незважаючи на потужний розвиток реалізму в середині XIX ст., він не був всеохоплюючим художнім напрямом. Це стосується не лише деяких видів мистецтв (наприклад, музики, що залишилася переважно романтичною), а й літератури, певних її родів і жанрів. Реалізм масштабно виявився в епічних прозових жанрах, але цього аж ніяк не можна сказати про лірику (в європейських і американській літературах середини XIX ст. вона, на відміну від прози, залишилася переважно романтичною) і почасти про драматургію (у драматургії більшості європейських країн реалізм утверджується приблизно в останній третині XIX ст.). Подробиці. Чим же пояснюється слабкий розвиток ліричної поезії в реалістичній літературі? Відповідаючи на це запитання, слід взяти до уваги, по-перше, позалітературні чинники, зокрема “прозаїчний” характер дійсності буржуазної епохи, яка створювала духовну й емоційну атмосферу, несприятливу для розквіту ліричної поезії. По-друге, внутрішні чинники – зокрема специфіку реалізму як художньої системи, орієнтованої на зовнішній, передусім соціальний світ, його дослідження й аналітичне відображення. Це не означає, що особистість, суб’єктивний світ не цікавили реалістів, – ідеться про переважну спрямованість на об’єктивно існуюче, розгортання твору в об’єктивному часопросторі, у який включається особистість і її внутрішній світ. Тимчасом романтизм є мистецтвом, вісь якого зміщена в царину суб’єктивності, духовного й душевного життя особистості. Звісно, це життя не припинялося й за доби буржуазної прози, однак художньо втілювалося переважно в ліричній поезії романтичного типу або ж у близьких до неї формах.
admixerML. fn. push(function() { admixerML. display(‘admixer_950d38d072474f83a678c205db63b89d_zone_8297_sect_2140_site_1996’); }); .adslot_580x400 { display:inline-block; width: 336px; height: 280px; } @media (min-device-width:970px) { .adslot_580x400 { width: 580px; height: 400px; } } (adsbygoogle = window. adsbygoogle || []).push({});
(2 votes, average: 4.50 out of 5)