ПОЕТИ-РОМАНТИКИ – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Харківська школа романтиків була найчисленнішою. Її представники – І. Срезнєвський, Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров, О. Корсун, Й. Бодянський, О. Афанасьєв-Чужбинський, П. Гулак-Артемовський, В. Забіла, М. Петренко – збагатили українську літературу різножанровими творами. Серед них значного поширення й популярності набула романсова лірика, а також лірика особистої журби (елегії, послання, посвяти, медитації).
У цих ліричних жанрах якнайповніше розкривався внутрішній світ людини, її душевні переживання, настрої смутку, меланхолії.
Віктор Миколайович Забіла (1808-1869) народився на хуторі під Борзною, що на Чернігівщині, у родині дрібного поміщика. Навчався в Ніжині, служив у Київському драгунському полку. Після відставки повернувся жити на хутір.
З творчого доробку поета-романтика, який налічує майже 40 творів, за життя письменника було опубліковано лише 5, зокрема його знаменитий “Соловей” (“Не щебечи, соловейку…”).
Ця поезія у формі уявного монологу ліричного героя із соловейком оспівує не згасле до кінця життя кохання, його страждання через втрату милої дівчиноньки. Протиставний паралелізм розкриває мотив приреченості на страждання в коханні, в особистому житті: “…Ти щасливий, спарувався /І гніздечко маєш! / А я бідний, безталанний, /Без пари, без хати…”
Через образ природи (особливо соловейка), на тлі якої змальовано стан душі юнака, посилюється психологізм твору.
Для вірша “Соловей” характерні народнопоетичні образи-символи, змальовані більшою чи меншою мірою і в інших творах поетів-романтиків: соловейко, зоря, ніч, гніздечко, пісня, серце, пугач.
Багата мова, наспівний ритм, близькість поетики до народної пісні, глибокий ліризм твору В. Забіли “Соловей” сприяли тому, що він став улюбленим народним романсом “Не щебечи, соловейку…”, який прикрашає репертуар багатьох усесвітньо відомих співаків.
В. Забіла
Михайло Миколайович Петренко (1817-1862) народився в м. Слов’янську Харківської губернії (тепер Донецька обл.). Закінчив юридичний факультет Харківського університету. Потім працював чиновником. Останні роки життя пройшли на Харківщині.
Із спадщини М. Петренка збереглося майже 20 поезій, написаних протягом нетривалої творчої діяльності митця. Найвідоміший його твір – поезія “Небо” (“Дивлюсь я на небо…”) – покладений на музику Людмилою Александровою, випускницею Варшавської консерваторії, дочкою харківського поета й військового лікаря Володимира Александрова. Вірш набув широкої популярності як українська народна пісня літературного походження.
М. Петренко
Ю. Пацан. “Чому я не сокіл, чому не літаю…”
Тема недолі, нарікання на життя, незадоволення земним буттям, бажання заховатися від сирітського горя – усім цим наповнений вірш. Тут переважають мотиви втечі від реалій, пошуку щастя. Ліричний герой, одинокий сирота, скаржиться на долю, для якої він чужий, змалку нелюбий, наймит, хлопцюга приблудний. Риторичні фігури (“Чому мені, Боже, ти крилець не дав?”, “Хіба ж хто кохає нерідних дітей?”), тавтології (“Чужий я у долі, чужий у людей”), розлогі метафори підкреслюють приреченість на самотність.
Герой поезії є частиною природи й прагне злитися з нею, поривається до неба, хоче втекти від земних буднів: “Я б землю покинув і в небо злітав!/ Далеко за хмари, подальше од світу, / Шукать собі долі…”
Тугу за гармонією реального життя й ідеалу, їхню несумісність автор передав через народнопоетичні Образи-символи, характерні для романтизму: космічні символи (небо – високість, недосяжність; сонце – вища космічна сила, осяяння, слава, велич; місяць – символ циклічного ритму часу, вічності, постійного оновлення; аналізовані раніше Образи-символи зірки, зорі), земні символи (земля – мати-годувальниця, багатство, щедрість, родючість, гріхопадіння; світ – приземленість, буденність), абстрактні символи (крила – символ мрії, творчості, натхнення), птахи (сокіл, орел – символи відваги, сміливості, гордості, чоловічої краси, далекоглядності, духовного злету).
Твір пронизаний романтично-меланхолійним смутком, журливим настроєм нездійсненної мрії життя.
А. Прослухайте 2 різні манери виконання пісні “Дивлюсь я на небо…” (2хв 40 с).
Б. Чия манера виконання вам більше сподобалася? Яка з них більш органічна за змістом, мелодикою, настроєм?
EL Кравчук
О. Пономарьов