Home ⇒ 👍Література ⇒ ПОЕТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ
ПОЕТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ
За Бодлером
Каже дівчина поетові : “Твої очі
Є два сині телевізійні екрани,
Що показують два різні види
На битву твого життя з драконами, що загрожують людству.
Твої уста є, мов зорі –
Далекі не тільки від неправди, а й від усього.
І взагалі, як від кривавого вчинку,
Не можна відірвати очей від твоєї краси.
Та я покохаю очі більш практичного вжитку,
І уста, яких, коли захочу, могтиму доторкнутися.
Проведу моє життя в спокої, і в покоях, чуючи, як проростає
Крізь мої пальці, мов трава, сало на животі мого чоловіка”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- ЗАПОВІТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Коли помру, то спаліть Моє тіло, як заборонену, чи ненавиджену книжку, І зберіть увесь попіл, щоб ні одна молекуля із мене Не залишилася на місці, де я згорів. І йдіть до Сантандеру, до скелі, висуненої найдальше в море, І чекайте на сильний вітер із півдня, І киньте цей попіл в сторону моря, хай сірим прапором […]...
- ВІРШ ПРО ПАРИЖ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Чого ти ще досі шукаєш На синьому паризькому бруку, Серед його невидимих фіялок, Скошених довгою косою вечора? Від’їзд, зодягнений в уніформу дати, Вже давно постукав у твої двері, І блідий слуга його пополудня Вже поніс з собою важкий багаж твого плачу. Тобі вже не дозволено скрутити У заборонені вулички учора, Не дозволено набувати морфіну носталгії, […]...
- НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ О. Т. Цей дарунок смертельности, який ти дала мені, Я зберігаю досі, після стількох років, І любуюся ним тільки потайки, Відчинивши насамоті серце, мов шкатулку. Як пишний барокковий клейнод, я пришпилюю його До простого одягу мого життя, І, наче самоцвіт колір, він підхоплює Один із виразів в моїх очах. Дивуються люди, чому я проходжу Таким […]...
- ФІЯЛКИ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Фіялки теж Мають життя, Ім’я Для пашпорту, Наповненого проваллям, Шлунки, Що травлять Те, що лишається З душ, Кишки, Форму яких Наслідують Пальці, Нерви, Що з насолодою В’їдаються В м’ясо… Фіялки теж Ставлять якнайвищі Будинки, Щоб важче Було жити Тілам, Кохають З затисненими Зубами, Мріють Про фіялкові Моря, Ідуть на війни Під фіялковими Прапорами, І вмирають […]...
- НОКТЮРН II – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Роздирається дня завіса над містом, Плещуть серця в м’яких фотелях крови, І тоді ніч хрипким жіночим голосом Відкриває дике ревю на своїй темній сцені. Починає скрипіти оркестра ліжок, І чоловіки сопуть німе сольо. Хор задиханих жінок скандує сороміцькі слова, Впершись босими стопами об стелю неба. Та нараз усе затихає, І виростає тоді над дахами Постать […]...
- СТАРІСТЬ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Сидить у кріслі старий чоловік, А його шкіра, як соняшник, Слідує за сонцем, що постійно втікає, Як кіт, який не хоче, щоб його погладили. Скінчилося його життя, Як неприємне завдання, яке треба було виконати, І тепер він може відпочивати, Аж його впустять до могили. Він не має ні сили ні бажання поворухнутися, І тільки бачить […]...
- ЗИМА – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Приходить зима з дощами І з теплим воском відлиг, І вже гумовими полами, а не крилом Б’є ніч у шибку вікна. І не виписують вже кроки луною Прямокутньої каліграфи міських вулиць, Тільки серця, немов цибулі, пускають Паростки між іржавим корінням матраців. І коли, спухлі дріжджами снів, Ростуть у черепах мозки, неначе тепле тісто, Із-під підлог […]...
- ВІВІСЕКЦІЇ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Розіп’яті на цинкових столах, У голготських долинах лябораторій, Вони віддають своє життя, Щоб спасти не душі, лиш тіла людей. Тому, що не дано їм дару мови, Вони тільки підносять до неба свої очі, забризкані кров’ю, Хочучи сказати Богові, звертаючися на ви : “Простіть їм, хоч вони знають, що роблять, пане”. А опісля їхні маленькі душі […]...
- НОКТЮРН І – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Ноче, котрий це вже раз Тебе чує на собі біла шкіра паперу: Чорну віспу твоїх трьох літер І незчисленні щеплення твоїх відмінків! Але знову і знову непритомніє місто Від твоїх постійних епідемій, І знову вірші густими плямами Виступають на щоках карток. – Може, це правда, що ти розводишся У льохах і у темних помешканнях, І […]...
- РАННЄ ЛІТО – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Tвоє літо починається рано, з’являється, як гук, Що несеться з усіх боків, підкоряє собі тендітність зелені, Розбиває скло святинь акваріїв, Плящини життєдайної олії. Із проваль зими, із Вічности її льодової пітьми, де вітри Існують не помічені заспаними краплями, що ще не народилися, Ти прибув, пролетівши над садом весни, З крилами, звогченими випаром, що з нього […]...
- ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Сидить птах на Гілці, на дереві, Що розгалужується від Його ніг, притискає Кольорову голову до Ока, великого й прозорого, Як вікно, розсуває Пір’я, немов важкі Портьєри, чує, як Від хвилювання б’ється у Грудях серце. На другім боці лежить Світ, поділений на дерева, Траву, каміння, дії З’являються між і Перед ними, як діти, Перебігають з місця […]...
- КВІТИ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ 1. Завтра День твого народження, І колір Цих двадцяти чотирьох Червоних троянд, Які я післав тобі, Описує, Як без міри Я тебе кохаю. 2. Цей букет З двадцяти чотирьох Червоних троянд, Які я післав тобі, Є мов криваве Торсо, Якому бракує рук, Щоб тебе Обняти. 3. Я стараюся Говорити до тебе Цим букетом З двадцяти […]...
- ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ (1934) ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Юрій Тарнавський народився 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була учителькою, а батько учителем і директором школи. До 1939-ого року він провів дитячі роки у Польщі, біля Ряшева, а відтак в Україні – біля Сянока і в Турці. В 1944-ому році виїхав з родиною до Німеччини. Після війни проживав […]...
- НЕВІДОМІ ІМЕНА XX ст.(Олег Зуєвський, Віра Вовк, Богдан Бойчук, Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Євген Маланюк, Богдан Рубчак та ін.) Ми знову є. Ми – Пізні. Найпізніші. Що наросли з худеньких матерів В саду порубанім. М. Вінграновський У розмовах про українську поезію нерідко можна чути означення: третя хвиля. Це означення пов’язане з розвитком української поезії XX століття, конкретніше – з 20-ми та 60-ми рр., які, давши вельми чутний сплеск мистецьких пошуків, кожного разу змінювалися брутальним […]...
- Юрій Винничук. “Місце для дракона”. Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин Тема. Юрій Винничук. “Місце для дракона”. Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин Мета: зацікавити твором, допомогти учням зрозуміти його підтекст, алегоричність художніх образів; розвивати образне та критичне мислення, творчу уяву, навички виразного читання, переказу, виділення головного та інтерпретації твору; виховувати естетичні смаки, уміння бачити красу й силу художнього слова. Теорія літератури: повість-казка, підтекст, алегорія, […]...
- Данте Аліг’єрі – останній поет Середньовіччя, перший поет Відродження – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ Є постаті, які неможливо оминути, вивчаючи світову літературу. З-поміж них – і Данте Аліг’єрі, про якого зазвичай говорять лише гіперболами – величний, неповторний, осяйний, геній. Його головний твір – “Комедію” – Дж. Боккаччо через три століття назвав божественною, а самого Данте – дарованим Божою милістю. Хто скаже про нього: старий він як світ? Він – […]...
- ЯПОНІЯ – Юрій Клен 1 Наметами квітучими рясніє Твоїх вишень весняна заметіль. І, мов дитя, на білих грудях хвиль Тебе гойдають чорні буревії. Але вже око змружене крізь вії Зорить за обрієм нехибну ціль, І десь у дальнім лоні інших піль Твоя весна, мов тихий колос, зріс. Ти до кінця плекаєш любий сон В борні нездоланого самурая, Що всі […]...
- ДОБУШ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Гей, ци чули, люди добрі, Перед ким то ляхи стануть, А за ким то молодиці, А за ким дівчата гинуть? То наш Добуш, наша слава, То капітан на Підгір’ї – КрасниЙ-красний, як царевич; Двадцять років і чотири. Хлопців тисяч єму служить, – Поклонися, лядський крале! На той топір єго ясний Клали німці много сталі, А […]...
- НОВОБРАНЧИК – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Поема Костю Горбалеві на поклін, аби згадував 2-го німецького просимця 1852 року, коли мене обстригли. Пролог Братику мій, не цурайся Хоть ти оден цего бранця; Не цурайся єго сліз, Що в поклоні ти приніс. Бо го люди на кеп від себе прогоня, – Ніби коли в латтю, то він вже не їх, – Де кури […]...
- ПОЕТ – ГРИЦЬКО ЧУПРИНКА Хоч нема в мене й шага, Так зате я завжди вільний! Я за гроші не слуга, Бо до їх я не прихильний. Хоч нема в мене рідні, Так рідня ж мені природа, Сестри єсть в мене одні – Щира Муза та Свобода. В бурі маю матір я, Степ квітчастий – то мій батько, Пісня вільная […]...
- Празька школа українських письменників. Стисла характеристика життєвого і творчого шляху її діячів (Юрій Дараган, Олекса Стефанович, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна). – Літературний процес XX ст. (1900-1930) Мета. розкрити учням значення творчості “Празької школи” українських письменників у розвитку національного літературного процесу, ознайомити із доробком окремих письменників. Тип уроку. комбінований. Обладнання. портрети представників “празької школи”, тексти поезій. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Перевірка засвоєних знань. Запитання і завдання для учнів. 1. Як вирішує Остап Вишня проблему людини і природи у “Мисливських усмішках”? […]...
- Досвітні вогні – ЮРІЙ КАМАЄВ Досвітні вогні Одного холодного осіннього вечора до нас у село прийшов кобзар. Ні, він був зовсім не таким, як на малюнку в книжці. Йшов накульгуючи, вбраний у пальто, перешите з шинелі, замість смушкової шапки на голові у нього був кашкет. Не був він і сліпим, й віку мав лиш трохи більше за мого тата. Та […]...
- Поет Арон Копштейн У науці існує своя мода так само, як і в музиці, політиці, кіномистецтві, як вона існує і в побутових смаках людей. Закони її дії універсальні. У літературознавчій науці є теми престижні (ходові) й не модні (не престижні). У ній є проблеми, теми, на які існує попит, а є такі, що мало цікавлять наукові центри й […]...
- ЛУК’ЯН КОБИЛИЦЯ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Було колись в Буковині – Добре було жити. Не знали ми, що то біда Та що то тужити. При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; А вна собі молоденька, Як у траві чічка. У батенька у Стефана, В Волощини неньки Пробувала. Не спиняли,- Що багло серденько, Що хотіла, те й робила: Гуляти – гуляла, А […]...
- КУРОЧКА РЯБА І ЛИСИЦЯ – ЮРІЙ ЯРМИШ – Українська література – Література для дітей Жила-була на світі курочка ряба. Та сама, що колись бабусі з дідусем яєчко знесла – не просте, а золоте. І ось сталося, що в курник до тієї курочки влізла лисиця. Як стрибне до неї, зубами як клацне! Та не встигла хитра. Курочка миттю злетіла на сідало й питає: – Лисице, а чому у тебе такі […]...
- Очі твої, злочинно-гречні – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Очі твої, злочинно-гречні, Сліплять, як сонце на екваторі. А слова твої небезпечні – Як набої в палаючій ватрі. Незбагненні, немов азіати, Гріхи твої усміхненолиці. І страшно коло тебе стояти, Як зимою коло криниці. Твоїх пальців холодний подув Зірвав мого серця листик. Страх мій перетворився на подив Рук твоїх – авантюристок. Ти рішуча […]...
- ПРИРОДА ТАНЦЮ – ЮРІЙ САДЛОВСЬКИЙ ВІРШІ Поставте себе Поставте себе На моєму місці Не для розчарування ні А просто так Для розлуки з собою Самознищення Я втопився У вірші Здорово скажуть Так та ще розмаїття яке І бути на завтра Утоплеником трупом Подія Об мене розбилися двері Якими я відкривав америку Щодня І попадав у Закутану у вірш Порожнечу Дорога […]...
- Подражаніє 11 псалму – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Мій боже милий, як то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? А ти, о господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий, Мовлявший: “Ми не суєта! І возвеличимо на диво […]...
- ТРИ ЯК РІДНІ БРАТИ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повість. І Мені ще й двадцять рік ледве було, як уже кучерики мої золоті облетіли! Навіть і попрощатись не пускали, але звеліли відразу йти до компанії. З тяжков бідов відпрохався на три дні додому. А дома сум та плач. Мати розболілась, ридаючи (батька давно вже не було на світі), сестри неначе з ума зійшли, таке […]...
- Історія для кількох – Юрій Терещук Як часто ми шукаємо зірки… Ти пам’ятаєш?- приємний чоловічий голос Пофігістичний жіночий голос з-за кадру-Ага… — А ти не хочеш? — Завжди мріяла і мріяти буду… — Тоді давай, вже!— бадьоро з придихом закоханого павича.. — Самець ти, а не коханець… Десь на початку щоденника молодого, самозакоханого самця павича: Я вилупився, я суть яйця, я […]...
- ПОПІЛ ІМПЕРІЙ – Юрій Клен (Уривок) ПЕРША ЧАСТИНА У вічності, де світла струм тече, Повільно крутяться колеса часу, Що на верстаті золотому тче Свій килим різнобарвний. Дольні паси Пускає в рух незримий нам двигун. Мигтить узору плетиво примхливе, І завжди врівноважує вагу Той, що складе в копу доспіле жниво, Все змірить мірою й благословить. Нас темрява обсотує – і боре, […]...
- Коридор – ЮРІЙ СУЩ …із дверима завбільшки з око… Г. Чубай Все?! Оце і все?! Ще мить тому він був на дорозі перед машиною з виряченими очима в панічному шоці, а зараз… Він потрошки відходив. В вухах знову звучала музика. Добре, що я взяв нині Queen, без нього я б не вижив… Так я і не вижив! – майнула […]...
- Поет про час і про себе: Твардовський Свою автобіографію знаменитий поет починає з розповіді про своє дитинство, проведене у віддаленому хуторі Смоленщини. На становлення його літературного таланту в значній мірі вплинули батьки: Твардовський з душевним трепетом і часткою ностальгії згадує ті радісніше вечора, коли батька вголос читав своїм дітям класичні твори. Поет про час і про себе: автобіографія Твардовського В юності Твардовський […]...
- This the end – Андрухович Юрій “Коли читаю вам вірші – так ніби роздягаюся перед лікарем” – Написала Анна Середа. Щось це мені нагадало. Але що? Лікаря залишаємо збоку, виносимо за текст, Покличемо, коли буде потрібен. Залишається фраза: “Коли читаю вам вірші – так ніби роздягаюся”. Ростислав Котерлін теж пише “так ніби”. Щиро кажучи, воно мені заважає. Це так, ніби хтось […]...
- Помста паперового бога – ЮРІЙ КАМАЄВ Помста паперового бога Холодний осінній дощ бив по шибках дрібними нещирими слізьми, темна ніч за вікном і монотонний шум комп’ютерних вентиляторів заколисував, хилив на сон. На моніторі то розпливались, то скакали, наче живі, цифри оборотних відомостей і суворі грати екзелівських таблиць, здавалося, вже не здатні були їх втримувати. Огидний офісний смак розчинної кави ненадовго приводив […]...
- Ти ніколи не зауважувала?… – ЮРІЙ СУЩ – Ти ніколи не зауважувала, що люди схожі на дзеркала? – він зробив паузу ніби чекаючи на відповідь. Вона мовчала, вона знала, що він зараз все одно сам відповість на поставлене собою ж питання. З ним бувало таке, і можливо саме за це вона його й любила. Як знати? – От що ти, наприклад, бачиш […]...
- Натурнi Оповiдки – ЮРІЙ ЛОГВИН Юрий Логвин. Натурнi Оповiдки ІМЕНІ НЕ ПАМ’ЯТАЮ Проблем з моделями в мене не було. Проблеми були з приміщенням. Так з Цією дівчинкою трапилось. Вона вже який день тут на пірсі нудилась, її Матуся все жувала біляші та виноград. І все на дочку цикала. Я теж на пірсі не один день висиджував – малював сліпучо вохристі […]...
- Тінь – ЮРІЙ КАМАЄВ Тінь Генерал Кхань вперше йшов до палацу Імператора. Вузький місток ніби висів над темною прозорою водою, де ліниво плавали дивовижні риби, яких ніколи не зустрінеш у природі і квітли прекрасні білі лотоси. Стежка Бога… На неї мали право ступити лише Імператор і кілька найвищих сановників країни. І ось він нарешті побачить самого Імператора, за якого […]...
- ЛЮБА-ЗГУБА – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повість Нічо так чоловікові віку вже не укоротає, як та люба. Хто не вірить, най лиш слухає, що розказуватиму… У нашім селі, знаєте, чинять два храми в рік – один на зимні Николи, а другий на весні. Зимні Николи, як здорові знаєте, припадають серед Пилипівки: скрипку не можна навіть зачепити, а за танець і не […]...
- АНТОНІЙ І КЛЕОПАТРА – Юрій Клен 1 Повік гойдатися б на хвилях Під голубим вітрилом снів. За обрієм в обіймах непоборних Гарячий день зомлів. Коли у ритмі білої нестями Гуде сп’янілий вир годин, Невже поплинеш ти за кораблями, Рокованими на загин? Коли безумства дикий крик долине З твоїх потрощених галер, Хай корабель, де хоче, якір кине, Чи ж не однаково тепер?! […]...