Поема Мойсей – ІВАН ФРАНКО – ТИТАН ДУХУ I ДУМКИ
Поема “Мойсей” – це “другий “Заповіт” української літератури… Твір Франка наскрізь оригінальний. Ключів до нього слід шукати у Франкові і в самій поемі, не поза ними.
Ю. Шерех (Шевельов)
У 1905 році під враженням скульптури “Мойсей” Мікеланджело Буонарроті І. Франко пише однойменну філософську поему.
У цьому творі він окреслює низку важливих проблем: взаємини вождя і народу, конкретної особистості та нації; пошук “обітованої землі” для щасливого життя нації; роль проводирів від народу, здатних привести народ до очікуваної волі.
У поемі йдеться про долю українського народу, його минуле і майбутнє, історичне призначення та місце серед інших народів.
Поетові важливо було донести до читача головну думку твору: визволення українського народу з-під колоніального гніту.
Композиційно поема складається з прологу і двадцяти пісень. Розпочинається вона прологом – зверненням до народу: “Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той на роздорожжу…”
У цих рядках ідеться про песимізм, зневіру, що панували в українському суспільстві на межі XIX-XX ст. Вони були зумовлені як невизнанням самої нації, народу, його мови, так і відсутністю національно свідомого проводиря, який узяв би на себе відповідальність і сміливість здобути омріяну волю й незалежність.
Потреба суспільства в лідері, який вірою і правдою служитиме кожному з його членів, завжди висока, а в часи поневірянь і розпачу вона стає особливо гострою. Автор не вірить, що українському народові “на таблицях залізних записано в сусідів бути гноєм”. Він розмірковує про кількість втрат, яких зазнав народ, здобуваючи свою незалежність:
Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов’ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?
Задарма край твій весь политий кров’ю Твоїх борців? Йому вже не пишаться У красоті, свободі і здоров’ю?
Мікеланджело Буонарроті. “Мойсей” (1513-1515)
Саме ці роздуми про подвиги і страждання багатьох поколінь українців мотивували поета звернутися до своїх співвітчизників, аби вони замислилися над долею тих, хто, ризикуючи власним життям, здобував у боротьбі свободу й щастя іншим:
О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!
Умовно пролог поділяється на дві частини:
– у першій (завдяки використанню риторичних запитань) переважають сумніви щодо можливості українського народу стати самостійним, вільним і об’єднаним;
– у другій частині з’являється віра в спроможність народу віднайти себе:
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі.
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
У поемі діють: ліричний герой, пророк Мойсей, новий поводир Єгошуа, Єгова (Бог), Авірон та Датан – супротивники Мойсея, єврейський народ, Азазель (демон пустелі).
У першій пісні йдеться про те, як сорок років єврейський народ під проводом Мойсея шукав землю обітовану. Зневірившись у своєму лідері, втративши оптимізм і терпіння, перебуваючи під впливом Датана й Авірона, люди виганяють сивочолого пророка з табору.
І зневірився люд, і сказав:
“Набрехали пророки!
У пустині нам жить і вмирать!
Чого ще ждать? І доки?”
Друга пісня розкриває образ Мойсея. Пророк постає перед читачами невтомним трудівником, який “один з-поміж сеї юрби У шатрі не дрімає І на крилах думок і журби Поза гори літає”. Мойсей, “дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок”, свідомо взяв на себе важку ношу – допомогти людям. І, незважаючи на численні перешкоди, образливі слова, фізичні страждання, жодної хвилини не пошкодував про свій вибір.
Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
Завдяки йому, “душі їх душі”, народ вирвався з рабської неволі, отримав шанс знайти для себе і своїх нащадків землю обітовану. Але втома, зневіра, розпач, незадоволення призвели до того, що народ перестав вірити пророкові.
Поль Гюстав Доре. Мойсей зі скрижалями Завіту (1865)
Та тепер його голос зомлів
І погасло вітхніння,
І не слухає вже його слів
Молоде покоління.
Це покоління мало інші цінності, інших лідерів – Авірона й Датана.
На заклики Мойсея продовжити пошуки нової землі, люди втомлено відповідали: “Нам і тут непогано”.
На загальних зборах Датан – “лихий демон громади” – звинувачує Мойсея й підбурює народ вигнати пророка: “Най опльований буде всіма І побитий камінням”.
Десята пісня звучить як гімн патріотизму, любові до малої і великої батьківщини. Не розрізняти себе зі своєю землею, ідентифікувати себе як частину нації, народу, його історії та культури – ось провідна думка цієї структурної одиниці поеми.
О Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю я тебе!
Як люблю невимовно!
Ти мій рід, ти дитина моя,
Ти вся честь моя й слава,
В тобі дух мій, будуще моє,
І краса, і держава.
Тринадцята пісня відтворює діалог Мойсея з Азазелем. Темний демон пустелі змушує пророка засумніватися в доцільності вибору ним шляху поводиря народу. Переконливі аргументи Азазеля позбавляють Мойсея впевненості, чи справді він служив своєму народові, чи не варто було залишатися в Єгипті, та й чи існує взагалі ця земля обітована.
На похід той нещасний,
Був не з жадних горючих купин,
А твій внутрішній, власний?
Адже пристрасть засліплює зір,
А бажання – се ж чари,
Плодить оку і світ, і богів,
Як пустиннії мари.
Закінчується поема гнівом Єгови, бо той, хто життя присвятив людям, не має права виявляти слабкодухість, він постійно має бути в авангарді руху.
Сумніваєшся? Віри не ймеш?
О, ймеш віру, я знаю!
Се той рай, що жде плем’я твоє
У обіцянім краю!
У своїй поемі Франко показав, що вождь не може мати жодних сумнівів у справедливості обраного ним шляху. Трагедія Мойсея як пророка, на думку поета, у конфлікті з народом, невмінні переконати й довести справу до логічного завершення.
Довідник читача
Філософська лірика – поезія, спрямована на філософське осмислення світу, людини, в образно-емоційній формі передає роздуми автора, ліричного героя про важливі питання сенсу життя – добро, зло, кохання, зраду, вічність, патріотизм, свободу особистості, неповторність духовного світу тощо.
В українській літературі кращі зразки філософської лірики належать Григорію Сковороді.
Філософська поезія, як утілення особливого сприйняття світу, не дає готових відповідей на запитання, вона спонукає читача замислитися і шляхом самопізнання знайти своє рішення, свою відповідь.
Терцина – строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, у якій середній рядок римується з крайнім – першим і третім – у наступній строфі (аба бвб вгв гдг тощо), завершуючись окремим рядком, римованим із другим рядком попередньої строфи.
Терциною називають також окремий ліричний твір, наприклад, “Терцина” Б. Лепкого, фрагмент твору – вступ до поеми “Мойсей” І. Франка.
Пройшло понад п’ять століть відтоді, як Мікеланджело створив свого “Мойсея”. Багато митців, учених робили спроби інтерпретувати осмислений великим скульптором біблійний образ, проте й досі не існує єдиного його потрактування.
Запитання і завдання
1. Які емоції викликало у вас знайомство з поемою “Мойсей”?
2. Які запитання до автора, героїв твору, до себе з’явилися?
3. Якими думками пройнятий вступ до поеми?
4. Для чого пророк нагадує своєму народові про рабське минуле і Божий задум? Чим він керується у своїх діях?
5. У поемі є притча про терен. Кого символізує ця рослина? З якою метою автор звернувся до образу терну?
6. Чи переконливо звучать у тексті слова, що шлях поступу завжди тяжкий і дається дорогою ціною?
7. Які риси характеру притаманні Мойсею? Чим приваблює цей образ?
8. Які засоби художньої виразності допомагають автору розкрити образ Мойсея?
9. У чому історична доля українського народу схожа з долею єврейського народу?
10. Прокоментуйте слова з тексту поеми:
Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
11. Прокоментуйте слова біблійного пророка і зіставте їх зі словами І. Франка, зверненими до українського народу.
Ти мій рід, ти дитина моя,
Ти вся честь моя й слава,
В тобі дух мій, будуще моє,
І краса, і держава.
Я ж весь вік свій, весь труд тобі дав
У незламнім завзяттю,-
Підеш ти у мандрівку століть
З мого духу печаттю.
Культурно-мистецький контекст
“…Першою українською оперою нового тисячоліття став “Мойсей” Мирослава Скорика (2001) […].
(1 votes, average: 5.00 out of 5)