Поділ і взаємодія гілок влади в Польщі
Ст. 10 конституцією 1997 роки встановлює принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Законодавча влада здійснюється Сеймом і Сенатом, виконавча – президентом і Радою міністрів, судова – судами і трибуналами. Конституція визначає також порядок взаємодії між різними гілками влади. При цьому баланс у відносинах між виконавчою і законодавчою владою в деякій мірі зміщений в сторону останньої, що, однак, не дозволяє говорити про Польщу як про суто парламентської республіки. Відносна автономність виконавчої влади забезпечується процедурою виборів президента, який обирається на національних виборах незалежно від парламенту. Однак парламент може впливати на склад кабінету міністрів.
Президент країни номінує кандидатуру прем’єр-міністра, який в свою чергу пропонує склад Ради міністрів. Президент направляє програму роботи Ради міністрів в Сейм, який повинен прийняти рішення про довіру уряду. Для цього потрібна абсолютна більшість голосів депутатів. Якщо Сейм не підтримує ініціативу президента, то нижня палата має право висунути свою кандидатуру прем’єр-міністра і склад Ради міністрів. Для цього також потрібна абсолютна більшість голосів депутатів (ст. 154). Сейм має можливість оголошувати вотум недовіри Раді міністрів в цілому, а також окремому міністру. У першому випадку президент зобов’язаний прийняти відставку прем’єр-міністра і призначити на цю посаду кандидата Сейму, який визначить склад уряду. У другому випадку президент повинен відправити у відставку міністра (ст. 158, 159).
Парламент Польщі також має можливість змістити президента країни, оголосивши йому імпічмент, для чого потрібно 2/3 голосів депутатів обох палат, що утворюють Національні збори.
Виконавча влада має набагато більше можливостей для реалізації своєї політики в тому випадку, якщо президент належить до партії парламентської більшості. В іншому випадку влада президента істотно обмежується: парламент “нав’язує” президенту прем’єр-міністра і членів уряду. Польська модель взаємодії виконавчої і законодавчої влади досить близька П’ятій республіці у Франції.
Сейм має можливість впливу на склад ряду органів судової влади. Наприклад, члени Конституційного трибуналу призначаються Сеймом. Однак в даному випадку існує певний компроміс з виконавчою владою: голова і віце-голова Конституційного трибуналу призначаються президентом країни з числа кандидатів, висунутих загальними зборами суддів Конституційного трибуналу (ст. 194).
У той же час Сейм має монопольне право призначення членів Державної трибуналу. Саме перед цим органом несуть відповідальність як депутати і сенатори, так і президент, представники органів виконавчої влади, голова Національного банку, голова Верховної палати контролю, члени Всепольському ради радіомовлення і телебачення (ст. 198).
Таким чином, в Польщі створено систему стримувань і противаг, центральним елементом якої є парламент, і перш за все його нижня палата.
Особливості виконавчої влади. Виконавча влада належить президенту і Раді міністрів, який очолюється прем’єр-міністром.
Президент обирається на п’ятирічний термін і не має права займати свою посаду більше двох термінів. До основних повноважень президента можна віднести:
У сфері міжнародних відносин: укладати міжнародні угоди, призначати послів, отримувати вірчі грамоти (ст. 133).
У військовій сфері: виступати верховним головнокомандувачем, призначати главу генерального штабу, призначати вищого командуючого збройними силами в період військових дій, оголошувати мобілізацію і ін. (Ст. 134, 136).
У сфері державного управління: видавати офіційні акти, укази і розпорядження (ст. 142, 144).
Президент також призначає вибори в парламент (ст. 98) і нарівні з парламентом може ініціювати референдум (ст. 125).
Президент відповідальний перед Державним трибуналом за порушення конституції або статуту. По суті, президент відповідальний і перед парламентом, який може оголосити йому імпічмент.
Рада міністрів здійснює реалізацію законів, а також внутрішню і зовнішню політику країни. До його складу входять міністри, прем’єр-міністр і віце-прем’єр-міністр. Уряд несе відповідальність перед Державним трибуналом. Постанова про притягнення того чи іншого міністра до відповідальності перед Трибуналом Сейм приймає за пропозицією президента або не менше 115 депутатів більшістю 3/5 голосів законного числа депутатів (ст. 156). Рада міністрів підзвітний і Сейму, який може винести вотум недовіри і сформувати альтернативний кабінет.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)