Податки – головне джерело державного бюджету

Податки – один з найбільш давніх фінансових інструментів держави. Відомо, що в Стародавній Греції і Римі існувало близько 200 видів податків, у тому числі податок на рабів, а також орендні платежі за використання рабів (в Стародавній Греції, зокрема в Спарті, раби не перебували у приватній власності, а були власністю держави і здавалися в оренду громадянам). У Стародавньому Римі подати (мито) збирали з кожної провінції, а також з деяких міст. Збирачі податі називалися митарями і вважалися ошуканцями і злодіями.
Одним з перших ввів систему державних податей цар Дарій – правитель Стародавній Персії. Всі сатрапії повинні були платити строго фіксовані грошові мита сріблом з урахуванням площі оброблюваної землі і ступеня її родючості. У праці Геродота зберігся докладний перелік цих податей. Згідно з цим свідченням нам відомо, що підвладні перським царям народи платили в цілому близько +2322 кг срібла, не рахуючи сатрапії, яка вносила мито золотим піском. Крім грошових податків необхідно було платити подати натурою: зерном, фруктами, вином, худобою, килимами, одягом, золотими або срібними судинами.

У Месопотамії податями обкладалося використання зрошувальних споруд, а з купців брали податок за торгівлю товарами. Громадяни Риму в мирний час податки не платили, а у воєнний платили з урахуванням їх достатку. Суму податку (цензу) кожні п’ять років визначали чиновники-цензори згідно із заявами громадян про своє майновий стан і сімейний стан. Ця заява – прообраз сучасної декларації про доходи. По мірі перетворення в метрополію Рим вводив в колоніях комунальні (місцеві) податки, також залежні від розмірів стану жителів. Римські громадяни, які проживають поза Римом, обкладалися державними та місцевими податками. У разі переможних воєн податки зменшувалися, а іноді державний податок повністю скасовувався. Необхідні витрати компенсувалися справлянням контрибуцій з завойованих земель. Місцеві податки завжди стягувалися регулярно. Під час правління Августа Октавіана (63 до н. Е. – 14 н. Е.) У всіх провінціях величезної Римської імперії була проведена реформа оподаткування.

У Візантії (Східна Римська імперія) в ранній період (до VIII ст.) Існував 21 вид податків. Основні податки: подушна подати; поземельний податок; збори на оснащення армії і рекрутів (для звільнення від військової служби), купівлю коней; мита на продаж товарів (10-12,5%), видачу державних актів; податок “на повітря” (штраф, що стягується, якщо розміри побудованого будинку перевищували встановлені); збір за підвищення в посаді (для сенаторів, чиновників, військових); надзвичайні податки (на будівництво флоту, утримання військових частин) та ін. Податки поділялися на прямі і непрямі. У Римі до прямих відносили поземельний податок (десятина), податок на число фруктових дерев, включаючи виноградні лози, податки на нерухомість, “живий інвентар” (раби, велика рогата худоба), цінності. Крім цього, жителям провінцій потрібно було платити подушну подати. До непрямих податків належали податок з обороту (10%), особливий податок з обороту при торгівлі рабами (4%), податок на звільнення рабів (5% ринкової вартості), податок зі спадщини (5%) – тільки для громадян Риму (отримані від нього кошти спрямовувалися на виплату пенсій професійним солдатам).

У Франції в період правління Філіпа IV (1268-1314) були закладені основи державної податкової системи. Філіп обклав податками всіх підданих. Барони платили податки в розмірі 1/50 частки свого майна; мирська знати (включаючи членів Ордена тамплієрів) – 1/100 частки, а також десяткову мито; міста – податок з торгового обороту (у вигляді мита “з вогнища” – 0,33 лівра); італійські купці – ломбардійской податок. Введений королем непрямий податок з продавалися в країні товарів називався в народі “поганим”. Непомірно високі податки привели до народних хвилювань в країні і в підвладній Фландрії.
Коли з’явилися перші податки на Русі, точно невідомо. У першому дійшов до нас літературному пам’ятнику “Повісті временних літ” про данини говориться як про щось традиційному. Історики вважають, що поповнення княжої скарбниці за рахунок збору податку (данини) з членів племінних союзів (громад) стало систематичним починаючи з VIII ст.
Князь Олег данину з підвладних племен “світу для” став збирати після свого затвердження в Києві. Новгородці повинні були платити Олегу 300 злитків срібла масою по 200 г кожен. Потім Олег обклав даниною древлян, які раніше платили податі хозарам.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Податки – головне джерело державного бюджету