Початок правління Івана IV Грозного
1547 для Росії був насичений значними подіями, які в якомусь сенсі повернули хід історії. У січні вперше за всю історію відбулося вінчання на царювання молодого князя Івана IV.
Через два тижні відбулося одруження між юним царем і Анастасією Захар’їна. Дружина царя увійшла в історію як мудра і надзвичайно добра жінка, яка мала величезний політичний вплив.
Вінчання на царювання
Процедура вінчання на царство широко практикувалася серед візантійських імператорів. В очах Івана IV він сам, і вся країна були приймачами могутності Візантії. Тому бажання царя носити собою божественний для народу характер виправдовується метою створення сильної держави.
Вінчання царя на царювання було дуже вигідним для представників церкви, це відкривало їм прямий шлях до державної влади. Під час ритуалу вінчання на царювання, митрополит урочисто поклав на Івана IV всі атрибути царської влади: шапку Мономаха, хрест із животворящого дерева, а також барми.
У висновку цар був помазаний світом, що означало визнання обраності його богом. Неорганічна самодержавна влада, про яку Іван так пристрасно мріяв у юності, тепер була в його руках.
У країнах Європи слово “цар” перекладали як “імператор”, що дозволило Івану IV мати такий же статус, як і у правителя Священної Римської Імперії. Це звеличують його в очах іноземній дипломатії.
Католицька церква відреагувала на коронацію Івана Васильовича вельми різко: вона вважала його негідним бути носієм божественної влади і сприймала його в першу чергу як самозванця, а процедуру вінчання на царство – як нечувану зухвалість.
Перші труднощі
Не минуло ще й півроку після того, як Іван IV зійшов на трон, як Росію охопили найбільші пожежі, що стало для молодого царя справжнім випробуванням. 21 червня 1547 вогонь фактично повністю знищив Москву: згоріло 26 тис. будинків, загинуло близько 2 тис. осіб.
Як не парадоксально, але відповідальність за підпал народ поклав на царську подружжя і наближених до них князям Глинським. Іван IV разом з дружиною були змушені виїхати в Підмосков’ї, сім’я Глинських знайшла притулок в монастирі.
Населення міста влаштувало вічовий собор, на якому було прийнято рішення Помста організаторам підпалу. Городяни розгромили маєток Глинських і вбили одного з представників роду.
Царю таки вдалося піти на перемир’я з мешканцями Москви, але попереду його чекало нове випробування – повстання в інших містах. Неврожай і підвищення податків стало причиною бунту серед селян, які стояли на порозі голоду.
Царем було прийнято низку реформ, які за великим рахунком не вплинули позитивно на соціально – економічний стан в країні, а тільки посприяли її централізації. У перші місяці правління царя, фактична влада в країні належала Глинським, які як найближчі родичі його матері мали величезний вплив на рішення Івана Васильовича.
Але після подій літа 1547, рід Глинських упав. Цар вперше усвідомив всі складнощі одноосібного правління і виробив власну систему політики посилення влади Івана Грозного, якої залишався вірним до останніх днів свого царювання.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)