Початок першої російської революції
Основною причиною наростаючого соціально-економічної кризи на початку 20 століття, було аграрне питання. Селяни гостро потребували земельних наділах, що дозволяло б їм повноцінно працювати і виробляти потрібну для себе продукцію. Але 70% землі зосереджувалося в руках духовенства і великих землевласників.
Причини революції
Становище селян фактично не відрізнялося від статусу кріпаків вони по колишньому платили поміщику величезний натуральний податок за можливість самостійно займатися обробкою земельних угідь.
Значно загострювалася ситуація на фабриках і заводах, де робітники змушені були працювати 12 годин на добу з одним вихідним днем на тиждень, заробляючи при цьому 23 рубля на місяць.
Сім’ї міських робітників були змушені жити впроголодь, не маючи засобів до існування. Останньою краплею в чаші народного терпіння став початок війни з Японією. Постійні невдачі на фронті вдаряли як з економічного стану населення, так і за його національної гордості.
Початок революції
За соціальним захистом і економічною допомогою знедолені робітники вирішили звернутися до єдиному своєму заступнику царя-батюшки. Вранці 9 січня, керуючись наївною вірою в заступництво Миколи II, святково одягнені столичні робітники, разом зі своїми сім’ями пішли мирною демонстрацією до Зимового палацу, щоб привітати імператора з Різдвом і просити його про реформи.
Микола II розцінив демонстрацію як спробу повалення самодержавства робітниками і наказав відкрити вогонь по демонстрантах. Жертвами царського свавілля стали тисячі вбитих пітерських робітників. 9 січня назавжди увійшло в історію Російської держави як Кривава неділя.
Новина про події в столиці блискавично розлетілася Імперією і викликала гнів і лють у всіх верств населення. Вранці 10 січня на знак протесту, працівники фабрик і заводів Петербургу не вийшли на робочі місця. За прикладом столичного робітничого класу страйку влаштовувалися в Москві, Києві та Ризі.
Стихійні бунти почали влаштовувати і селяни. Спалахи непокори і протестів тривали до травня. У цей час помітно активізувалися революційні організації, серед яких були і послідовники К. Маркса комуністи.
Для стабілізації ситуації в країні, імператор був змушений піти на деякі поступки, однак робітники і селяни остаточно все ж не змогли відмовитися від боротьби проти царизму.
Повстання на броненосці “Потьомкін” і його вплив на революцію
Влітку 1905 року країни вразила новина про повстання на одному з броненосців імператорського флоту. Матроси судна відмовилися їсти їжу, приготовану з тухлого м’яса, за що були засуджені офіцерами до розстрілу. Однак замість того, щоб розстріляти матросів, виконавці вироку відкрили вогонь по самим офіцерам.
Після заколоту, все керівництво броненосця було вбито, а матроси прийняли рішення самостійно вийти у відкрите море і здатися владі сусідньої Румунії. Повстання на “Потьомкіна” надихнуло кілька пріутіхшій народ і стало приводом для нових протестів.
Робітники, всупереч забороні царя, почали створювати перші профспілки, які гарантували б політичну та економічну захист. Намагалися створювати свої об’єднання і селяни, які все більш активно почали захищати свої права і свободи.
Саме в 1905 році селяни почали вдаватися до організованих грабежів володінь поміщиків, які далеко не завжди закінчувалися покараннями.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)