Home ⇒ 👍Література ⇒ ПО ТУЧІ – Василь Пачовський
ПО ТУЧІ – Василь Пачовський
Шумом грається бір, шумом ломиться ліс,
Шум колише дерева на горах,
В дебрах стогне ріка, розревілась, як біс,
Котить звали каміння на зворах.
По верхах хмари йдуть, десь далеко ревуть
Дикі стада за гомоном бурі,
На шпилі лісові вже проміння падуть
І золотяться мраки понурі.
Пролетів ураган і вертає спокій,
А ізламаний дуб над рікою,
Переможений, стогне у хвилі мутній:
“Все стоїть, а я впав у тім бою!”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- ЖАЙВОРОНОК – Василь Пачовський Я молодий, веселий птах, Лечу, як вітер в небесах, З пісень моїх все ллється сміх,- Весняний спів для всіх! Хай буря грає,- я сміюсь, З новою піснею несусь – За мною вслід вже сходить світ. Весна розсипле цвіт! Не плачте, люди, над дітьми – Вони побачать, як не ми, Зелену ярь, як сонце з хмар […]...
- Ой, щебечуть соловії – Василь Пачовський Ой, щебечуть соловії, Розвиваються лелії, Квіти сиплються з вишень; Пара голубів туркоче, Наче слухати не хоче Соловейкових пісень. Ой, туркоче, буркотає, Одно одне обіймає – Обсипає з гілля цвіт, І цілується з собою, Сад жемчужиться росою, Усміхається весь світ!.. Сад жемчужиться росою, Як хожу я із тобою, Як хожу я ніч і день; Нам щебечуть […]...
- ДЗВОНЯТЬ ДЗВОНИ – Василь Пачовський Дзвонять дзвони вечір, сумно дзвонять нині; Пишуть сумні вісти – будеш, сину, сам… Мамо моя хвора, руку дай дитині, Мамо, тії дзвони на добраніч нам! Мамо моя, мамо, слухай мого серця: Хоч я так далеко, чуєш добре там – Болить мене дуже в грудях край реберця… Мамо, тії дзвони на добраніч нам! Не журися, мамо,- […]...
- Василь Пачовський (1942-1983) Василь Пачовський Народився в Жуличах біля Золочева, помер у Львові. Сьогодні він призабутий, хоч 40 років невтомно працював для літератури і створив близько 30 творів, а всі його писання налічують півсотні назв. Більшість його творів так і не було видано. Належав до “Молодої Музи”, гуртка українсько-галицьких поетів, які наслідували західноєвропейський модерністичний напрям у літературі, […]...
- ЛІРИК – МИСЛИТЕЛЬ (Василь Пачовський) (12 січня 1878 – 5 квітня 1942) Ключ до поетичного світогляду Василя Пачовського знаходимо в його невеликій статті, написаній 1907 року; в ній віддзеркалюються також взаємини її автора і громадянства. Маю на увазі статтю “Поезія переломової хвилі”: про збірку поезій Миколи Філянського. Супроти холодного, почасти навіть ворожого відгуку тодішньої критики на збірку, пройняту релігійними мотивами. […]...
- ЗОЛОТА ПТАХА – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ У квітні Білим небом вишневого молока Літають золоті птахи: Золоті птахи дахів. Вони політають-політають І, як голуби, знову сідають на хати. Аж якось одна золота птаха Прилетіла із білого неба до мене І забрала мої руки, моє серце, Мої очі і мій спокій. І потім зникла у білому небі. Довго я ходив, Довго ходив – […]...
- ДНІПРО – Василь Василашко Антів древніх – вена, Ордам – глиб шалена. “Шлях з варяг у греки”, Січі – кінь баский… Мріяв наш Славутич, Ніжний і гримучий, Таврію обняти, Оживить піски. Став Дніпро морями, Красить піч вогнями: З неба глянь – наземний, Свій Чумацький Шлях! Не реве, не стогне, Ріг достатку повнить; Де канали – повінь Золота в полях. […]...
- АМБІЦІЇ – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Ти будь у мене тверда, як небо осіннє уночі. Будь чиста, як плуг, що оре. Будь мамою, що нічков темнов дитину хитає та тихонько-тихонько приспівує до сну. Вбирайся, як дівчина раненько вбираєся; як виходить до милого, ще й так вбирайся. Шепчи до людей, як ярочок до берега свого. Грими, як грім, що найбільшого дуба коле […]...
- НАБІК ЖИТТЯ, ЖУРБО ДРІБНА – ЛЕПКИЙ БОГДАН * * * Набік життя, журбо дрібна! Набік, марні тривоги! Крізь темний бір до ясних зір Прорубую дороги. Гримить топір, валиться бір, Тріщать гнилі колоди, То там, то тут на шлях падуть Останні перешкоди. І стогне бір, як дикий звір, Кінчить життя прокльоном, А там вгорі грядущі дні Дзвенять побіди дзвоном. Який то спів будучих […]...
- Василь Симоненко – САЛЮТИ МИРУ В дні травневі, мріями багаті, Коли щастя хлюпає з пісень, Ми щороку зустрічаєм свято – Перемоги радісної день. І встають у пам’яті дороги, Ті, що довелося нам пройти, Щоб багряний прапор Перемоги Над рейхстагом гордо піднести. І живуть у пам’яті народу Його вірні дочки і сини, Ті, що не вернулися з походів Грізної, великої війни. […]...
- НЕ МОЖУ Я БЕЗ ПОСМІШКИ ІВАНА – ВАСИЛЬ СТУС * * * Не можу я без посмішки Івана Оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночі, коли Київ спить, А друга десь оббріхують старанно, Склепить очей не можу ні на мить, Він як зоря проміниться з туману, Але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить. Ні словом не озветься. Ані пари Із уст. Вусате сонечко моє! Несуть тобі […]...
- “Тут я почну зажинок…”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) – Українська література другої половини XX століття Не шукаю до тебе ні стежки, ні броду – ти у грудях моїх, у чолі і в руках. Упаду я зорею, мій вічний народе, на трагічний і довгий Чумацький твій шлях. (Василь Симоненко) Багатьом талановитим українцям доля відвела обмаль часу на землі. Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Василь Стус прожили тільки 47 років, Леся Українка – […]...
- І ці поля мені тепер чужі – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – Українська література – шкільна програма І ці поля мені тепер чужі, І ти чужа, і притулку немає… Куди ж іти? Скажи мені, скажи! І ти не знаєш, і ніхто не знає. Як і торік, пролинули чайки, І проспівали сурми журавлині, І серце те ж, і ті ж горять зірки – Одна лиш мертва мрія не прилине. Холодне небо. Вечір стальовий, […]...
- МОЄ СЛОВО – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Білими губами упівголос буду вам казати за себе. Ні скарги, ні смутку, ні радості в слові не чуйте! Я пішов від мами у біленькій сорочці, сам білий. З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили. І я ходив тихонько, як біленький кіт. Я чув свою підлість за тихий хід, і кров моя діточа з серця […]...
- Віра в перемогу нового світу – за поезією В. Чумака – В. Еллана-Блакитного – 11 клас – ВАСИЛЬ ЧУМАК – ВАСИЛЬ ЕЛЛАН-БЛАКИТНИЙ – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Василь Чумак є одним із найцікавіших ліриків революційної доби. Поет з надзвичайною свіжістю почуттів передав визвольний порив і радість боротьби за національне і соціальне оздоровлення суспільства. Дмитро Павличко писав, що книжка “Заспів”, яка належить перу Василя Чумака, засвідчує поета не просто першорядного, а видатного. Ця книжка побачила світ вже після трагічної загибелі автора. Василь Чумак […]...
- НОВИНА – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі […]...
- “Моя душа запрагла неба” (Василь Стус) – Василь Стус (1938-1985) – Українська література другої половини XX століття Духовність і гуманізм, стоїцизм і екзистенціалізм – важливі риси лірики Василя Стуса, що визначають його художній світ. Так, поезія “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе” – своєрідна поетична декларація митця. Він перебуває в стані екзис – тенційного вибору, у пошуках світла, добра і краси, загалом справедливості. Ліричний герой звертається до “добра і правди віку”, […]...
- “Буду свій світ різьбити, як камінь” (Василь Стефаник) – Василь Стефаник (1871 – 1936) – Українська література 10-х років Перші новели Стефаника вразили читача своєю правдою, а критиків – новаторством. “Йому не довелось шукати навмання дороги, як Федьковичеві,- зазначала Леся Українка,- ні боротись за своє літературне існування, як Кобилянській. Чи то яскравість таланту, чи приступність сюжетів зробили його одразу популярним. Він досконало володіє формою і має подиву гідний смак у доборі своїх творчих засобів. […]...
- “Я пішов від мами у біленькій сорочці, сам білий” (Василь Стефаник) – Василь Стефаник (1871 – 1936) – Українська література 10-х років Василь Стефаник – се правдивий артист із Божої ласки, яким уже нині можемо повеличатися перед світом. (Іван Франко) Неперевершений майстер соціально-психологічної прози, Василь Стефаник посів особливе місце серед новелістів української літератури зламу віків. Віртуозне володіння словом, тонке спостереження людської психології, глибокий гуманізм його творів, уміння осягнути безодні людської душі, віднайти неповторний один-єдиний образ, що, як […]...
- Василь Стус – незламний лицар правди і свободи – 11 клас – ВАСИЛЬ СТУС – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів XX століття. Це була Людина з великої літери, яка відважно й самозречено виступала за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей, за національну гідність і самосвідомість народу. Поезія Василя Стуса – це складний філософський світ осмислення дійсності, прагнення до розкріпачення […]...
- До чого сниться ураган Якщо вам наснився ураган, який трощить і ламає все на своєму шляху, то наяву вас чекають такі життєві колізії і всілякі випробування, протистояти яким буде дуже важко. Можливі зміни в долі, пов’язані з втратами, ви можете відчувати невпевненість і розгубленість, що заважатиме вам вирішити свої проблеми. Бачити у сні ураган, що руйнує ваш будинок – […]...
- Експеримент “Корона” – ВАСИЛЬ БЕРЕЖНИЙ Василь Бережний Експеримент “Корона” Оповідання 1 Дзвоник долинав ніби крізь кілометровий шар чорної вати. Та все-таки слуховий центр зафіксував його, почала формуватися думка: дзвонить, але не встигла оформитись, розпалася на світні скалки, вони зникли, і знову кучугури чорної вати налягли на свідомість. Але дзеленчання не стихало і таки пробилося. Рука сама по-тяглася до слухавки. З […]...
- ВЕСЕЛКА ЯСНІЄ – КОЖЕН РАДІЄ – Лазар Баранович Веселці небом у красі препишній Звелів простертись з краю в край Всевишній. Барвисто сонце світлом у ній грає І дивом дивним понад світом сяє. Товманта донька 1, захвату ти гідна, Людськії очі полониш побідно! Хай лиш художник фарбами змалює Взірець, що небо в ній йому дарує. Той лук стріли і тетиви не знає, Не війни […]...
- Василь Симоненко – КАЗКА ПРО ДУРИЛА Ото ж воно й почалося з Того, Що одружився дурний Петро. Тільки до хати привів Небогу – Зразу ж топитись пішов у Дніпро. Стрибнув у воду – в воді Не тоне, Почухав тім’я дурний, А тоді Почав серед річки – Хай Бог боронить! – Ходить на руках по воді. Походить трохи та ляже Полежить, На […]...
- “Бережімо мир на землі!” (за поезією “Салюти миру”) – ІІ варіант – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Для людей, які зазнали усі жахи війни, нема більшого щастя як перемога над ворогом. Війна, ніби ненажерливий звір, забирає у мільйонів людей життя. І хтось з цих людей був чиїмсь сином, чиїмсь братом, чиїмсь батьком… І яких тяжких страждань зазнали їхні матері, сестри, жінки, коли не дочекалися їх по закінченню війни. Отже, перемога дісталася людям […]...
- “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) – Українська література другої половини XX століття У літературі Василеві Симоненкові судилося працювати менше, ніж п’ять років, проте він встиг увічнити своє ім’я. Як і Григір Тютюнник, Василь Симоненко добре знав і художньо відтворював умови життя, прагнення і сподівання народу. Він гостро переймався його бідами, невлаштованістю, беззахисністю перед бюрократами. Животрепетні, актуальні, викривальні поезії “Баба Онися”, “Дід умер”, “Дума про щастя”, “Жорна”, “Злодій”, […]...
- МІЖПЛАНЕТНИЙ СМЕРЧ – Василь Бережний Василь Бережний МІЖПЛАНЕТНИЙ СМЕРЧ Коли Стерничому доповіли, що Дослідник не відповідає, віп здивувався. Надійність, абсолютна безвідмовність нейтринного зв’язку відома давним-давно. І в цій експедиції ще не було випадку… Що ж сталося? Стерничий відчув, що око йому набухав, і зусиллям волі погамував тривогу. Зрештою Дослідник міг не почути сигналів виклику або, може, вибрався із свого апарата. […]...
- Кленові листки – Василь Стефаник Постіль застелена полотном, коло стола на задній і передній лаві засіли куми, на краю печі рядком діти. Вони поспускали рукави, як стадо перепелиць, що спочивають, але всі готові летіти. Куми зате сиділи як вкопані, лишень руками діставали хліб або чарку горілки, але і руки найрадше не рухали б, лишень спочивали би, зігнені в кулак на […]...
- “Бережімо мир на землі!” (за поезією “Салюти миру”) – І варіант – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО З кожним роком все менше і менше залишається людей, які пройшли крізь ті жахливі роки війни з фашизмом. З часом таких людей зовсім не залишиться, але пам’ять про події 1941-1945 pp. постійно буде жити в молодших поколіннях. А хіба може бути інакше?! Василь Симоненко в поезії “Салюти миру” намагається передати радість людей, викликану перемогою над […]...
- Модель слави – Василь Бережний Оповідання 1 Гілки тополі за вікном схитнулися, певне, там закублилось птаство, і Максим Петрович поклав ручку на чистий аркуш, підпер голову рукою і деякий час бездумно дивився на дерево, на білясті клапті неба, що просвічували крізь нього. Останнім часом він усе частіше і з якоюсь полегкістю відкладав ручку. Раніше цього з ним не траплялось, писав, […]...
- Брате мій, орле – ВАСИЛЬ БЕРЕЖНИЙ Василь Бережний Брате мій, орле Оповідання 1 – Що ти бачиш? – Сіра пелена, по ній пляма рухається. А що то? – Море. Пливе лайнер. Мабуть, туристи… Після операції, як тільки одужаєш, і ми з тобою попливемо. Правда? – Обов’язково. – Ти побачиш, природа щедра на форми і кольори. – Ти впевнена, що побачу? – […]...
- БАБА – Василь Мисик П. Тичині Ой стара бабуся – дев’яносто. Нажилась на світі, що й казати. Не так нажилась, як наробилась – Рук і ніг не чує на негоду. Цілі дні лежить без руху, водить По стіні очима, все шукає Хоч промінчик сонця, бо, проживши Стільки літ, за працею ні разу Не могла на нього надивитись. А засне […]...
- СУПЕРНИКИ – Василь Симоненко І Вітер пісню співав стоголосо, Але раптом в екстазі німім Зупинивсь біля тебе і млосно Зазітхав у волоссі твоїм. І підслухали зорі і трави, І підслухали ріки й мости, Як шептав тобі вітер ласкаво: “Я такої не бачив, як ти… Хочеш – хмари для тебе розвію? Хочеш – землю в дощах утоплю? Тільки дай мені […]...
- ТИХОНЯ – Василь Земляк Толя недовго гостював на бабусиних хлібах. Десь на другий чи третій день по приїзді в село його бачили на колгоспнім дворі. Це був тендітний, бліденький підліток, мало схожий на сільських хлопчаків, огрубілих, засмаглих, немов налаштованих до роботи, їх охоче відправляли в поле, кого до жаток, кого до снопів, навіть найменшого з них, пустуна Петрика, взяли […]...
- АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА – Герасим’юк Василь (Версія) Василеві Портяку Був такий день, Коли не можна нічого тягти з лісу, Бо прилізе гадина додому. Були такі слова, Які вимовляти умів сліпий, Викликаючи гадину з-під хати, – Убити її. Була така гадина, Яка ховалася від холоду в печі І серед ночі цокала, як годинник. Була така година вдосвіта, Коли змія ота зігрілася на […]...
- Сини – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими. Борони літали по землі, як пера. Максим кинув капелюх на ріллю, сорочка розіпнялася і впала аж на плечі. Хмара куряви з-під борін засипала його сивий чупер на голові і на грудях. Він галасував, лютився, а люди з сусідніх нив говорили до себе: – Старий пес, все лютий, […]...
- ВОЗОВИЦЯ – Василь Мисик Що ж, запрягай корівок, Трохиме, пора вирушати! Хмар порідшало, тільки на грецькому темно ще. Як же Всім дощі ці увірились! Стерні давно потонули В буйній отаві. Над шандрою бджоли дзвенять на осонні. Копи давно посіріли й приплюскли, зерно проростає – Важко й навильник тепер од землі одірвати! А потім Довго-довго корови везуть невисоку гарбичку До […]...
- САМ ЗА ДЕРЕВОМ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ З-за дерева узнаю, що я вже не я, А дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я стою за деревом і думаю, як же мені бути, Щоб про мене люди знали тепер – коли я е дощ? Бо дощ тільки тоді є дощем, коли в довге волосся Вплітає соняшники, Бо тільки тоді […]...
- Василь Симоненко – ДІД УМЕР От і все. Поховали старезного діда, Закопали навіки у землю святу. Він тепер вже не встане І ранком не піде Із косою під гору круту. І не стане мантачкою тишу будити, Задивлятися в небо, як гаснуть зірки. Лиш росою по нім буде плакати жито І пливтимуть над ним непомітно віки. От і все. Поховали хорошу […]...
- ТЕЛЕСИК – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ (хатня інсценівка 33-го року) Мати натопила піч, Вигребла жар кочергою під челюсті, Вимела чистенько черінь помелом, Узяла у руки дерев’яну лопату, Ніби зібралася саджати хліб у піч. Та ні з чого хліба спекти – муки ні на пучку, Ні з чого їсти зварити – Картоплі ні картоплинки, Капусти ні пелюстки, Крупи ні пшонинки – Нічого […]...