По повітрю, морем… і по суші!

Настільки швидке заселення Кракатау, звичайно, пояснюється близькістю суші і тим, що тварини і рослини, які потрапляли туди, не зустрічали жодної конкуренції. Зазвичай же кожен переселенець повинен ще й укорінитися на новій батьківщині, зуміти перемогти колишніх її жителів, успішно розмножитися і т. Д. Але нас цікавить інше: яким же чином потрапили на Кракатау різні тварини і рослини? І – ширше – як заселяються острова?

Найприродніший спосіб подолати водну перешкоду – це переплисти її. Але можливості плавців-тварин обмежені. “Рекордсменом” тут може вважатися крокодил (у Кокосових островів в Індійському океані бачили крокодила, який міг заплисти сюди тільки з Зондських островів, що лежать в 900 кілометрах). Кілька десятків кілометрів можуть проплисти гіпопотам, буйвол, білий ведмідь, північний олень. Тигри перепливали Джохорскім протоку, що відокремлює острів Сінгапур від півострова Малакка. Але протоку цей неширокий; відстань же в кілька десятків кілометрів тиграм вже не здолати: на Калімантані, Яві і багатьох інших островах Індонезії їх немає. Прісноводні ж риби і амфібії солоної морської води не переносять, і морські подорожі їм не під силу. І тим не менше такі нікчемні плавці, як, наприклад, нічні ящірки-гекони, населяють майже всі острови Тихого океану!

Подорожі через протоки і моря – і це найпереконливішим чином показав Дарвін – тварини можуть здійснювати за допомогою своєрідних “судів” – деревних стовбурів і цілих дерев. Вийшовши з берегів під час паводків, річки виносять стовбури і дерева у відкрите море, їх підхоплюють течії, а потім прилив викидає їх на береги островів. У стовбурах же дерев знаходять притулок багато сухопутні тварини – або їх личинки, яйця і т. Д. Так переселяється, наприклад, гекон роду “птіхозоон” – і його-то і можна виявити на багатьох віддалених островах Океанії.

Дарвін провів нескладний досвід, в результаті якого було доведено, що звичайна виноградний равлик може здійснити подорож майже в тисячу кілометрів (бо равлик перенесла двадцятиденного перебування а морській воді – за цей час морська течія середньої швидкості понесло б її на 660 морських миль). Деякі сухопутні молюски вчиняють морські подорожі, присмоктавшись до стовбурів і затонув отвір раковини особливою плівкою або кришечкою.

На “судах” подорожують не тільки дрібні тварини, на кшталт равликів і молюсків. Плаваючі стовбури “доставляють” змій на острови, причому іноді це досить великі екземпляри. Так, на острів Сан-Вісенте в Карибському морі з Південної Америки на стовбурі дерева приплив великий удав. “Судами” можуть служити і крижини. У 80-х роках минулого століття відірвалася крижина забрала в Каспій табун коней, який потім здійснив висадку на острів Кулали, до якого прибило крижину, розмножився і здичавів.

До цих пір мова йшла про сухопутних тварин. Набагато простіше потрапляти на острови птахам, кажанам, комахам, що володіє крилами. Перепілка і деркач славляться поганими літунами, однак і вони з легкістю перелітають Чорне море. Сотні кілометрів можуть пролетіти кажани і навіть комахи, особливо якщо їм допомагає попутний вітер. Зграї перелітної сарани з Африки потрапляють на острів Мадейру. Бабок спостерігали в океані між Австралією та Індонезією, метелика – в Індійському океані, в трьохстах морських милях від берега. Метелик “мертва голова” не раз здійснювала перельоти в океані, залітаючи навіть на віддалений острів Святої Олени. Не дивно, що майже всі острови в океанах населені комахами і кажанами.

Павуки не мають крил. Однак і вони можуть здійснювати досить далекі перельоти, носячи по повітрю на довгих нитках павутини. З таких “павутинних павуків”, наприклад, складається вся фауна павуків на Гавайських островах, віддалених від інших земель на багато сотень кілометрів. Але ж крім такого активного польоту комахи, а також яйця рептилій, ікра прісноводних риб і т. П. Можуть приносити на віддалені острови перелітними птахами – на оперення, в погадках та ін. (Дарвін називав це “випадковими заметами”.)

Нарешті, величезну роль в розселенні тварин, особливо на островах, відіграє діяльність людини. Наприклад, в Нову Зеландію в різний час було ввезено 42 види ссавців, причому не менше 20 з них настільки вкоренилися на своїй новій батьківщині, що абсолютно змінили характер її фауни. Безкрилі птиці Нової Зеландії були майже повністю винищені кішками, собаками, лисицями і, в основному, людьми. Витіснятися стала і стародавня флора цього подвійного острова – на зміну їй прийшли рослини, привезені з Європи. І зараз багато місця Новій Зеландії за своєю фауні і флорі стоять ближче до Англії, ніж до первозданної природи острова.

Людина допомагає розселення тварин не тільки свідомо, але часом і поза своєю волею. Бо разом з ним на нові місця проживання слідують паразити і так звані “захребетники” людини – щури, миші, мухи, таргани, платтяні молі і т. П. У наші дні не знайти країни, в якій би не було щурів і мишей. Європейські суду завезли їх практично на всі острови Океанії. Так само, як мурашок, тарганів та інших, подібних їм, “захребетників”.

Таким чином, тварини і рослини поширюються на острови вплав, на “судах” у вигляді стовбурів або крижин, на крилах, чужих чи власних, за допомогою людини, свідомої або мимовільної. Дарвін, Уоллес і інші вчені намалювали величну і струнку картину заселення океанічних островів… І все-таки в цій картині, незважаючи на геніальність її творців, були суттєві “білі плями”. Багато мешканців островів, особливо Тихого океану, ніяк не могли потрапити на свою батьківщину “вплав” або на крилах перелітних птахів. Єдиним розумним поясненням появи їх на островах була гіпотеза про суші, колись з’єднувала ці острови з материком – або навіть з двома материками. І чим краще пізнавали зоологи своєрідний світ Океанії, тим більше фактів говорило про те, що острови в Тихому океані заселялися не тільки і не стільки по воді – випадковими “плавцями” і перелітними птахами, – скільки по суші – по “мостами” між материками та островами.

Близько півстоліття тому видатний російський учений Михайло Олександрович Мензбір, один з основоположників сучасної зоогеографії, випустив книгу під назвою “Таємниця Великого океану”. У ній були підсумовані спостереження кількох поколінь натуралістів і зоологів – спостереження, які Мензбір інтерпретував як вагомі докази на користь колишнього існування в Тихому океані обширних ділянок суші.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

По повітрю, морем… і по суші!